Про це в своїй статті для «Дзеркала тижня» пише науковий директор Інституту Евро-Атлантичної співпраці Олександр Сушко.
«Відносини України і ЄС на перший погляд не зазнали концептуальних змін. Риторика європейської інтеграції зберегла своє місце в традиційному пакеті відправлених Києвом месседжів. Зі змінним успіхом продовжуються всі раніше розпочаті переговорні і політичні процеси», — зазначажє експерт.
Так, після квітневого візиту комісара з питаннь розширення і європейської політики сусідства Штефана Фюле Україна отримала документ, що зорієнтовує уряд у пріоритетах співпраці, як їх бачать в Єврокомісії — так звану «матрицю Фюле». 19 травня уряд затвердив план першочергових заходів у сфері євроінтеграції, сформований на основі цього документа.
Разом з тим, законодавче забезпечення візової лібералізації і імплементації європейських стандартів у сфері безпеки документів, міграції, охорона меж, боротьби з корупцією і так далі істотно пробуксовується. Зокрема, ратифікація найважливіших конвенцій Ради Європи (про персональні дані, про протидію торгівлі людьми) все ще не відбулася: документи, повторно узгоджені новим урядом, наразі знаходяться у президента, який повинен подати їх на ратифікацію до парламенту, зазначає Сушко.
«У деяких компонентах відносин з Євросоюзом спостерігається уповільнення темпів. Наприклад, невдачею закінчився останній раунд переговорів щодо створення зони вільної торгівлі УКРАЇНА-ЄС (26—28 травня): не зважаючи на офіційно заявлене задоволення результатами, сторони не досягли прогресу і залишилися на своїх позиціях, — відзначає Сушко. – Раніше, 29 квітня, під час засідання спільного комітету експертів України і ЄС не вдалося досягнути згоди в питанні внесення доповнень до договору щодо спрощення оформлення віз, які, як планувалося, розширять перелік пільгових категорій і уточнять правила видачі довгострокових і багаторазових віз».
«Ці переговорні невдачі можуть бути технічними, що відображають природну різницю підходів і самі по собі не були негативним показником. Проте на тлі інших супутніх обставин і особливо «проривних» рішень на російському напрямі створюється враження стагнації відносин УКРАЇНА-ЄС, перетворення їх в рутинний фон, зручну ширму, за якою починають переважати зовсім інші процеси, цілі, цінності», — вважає експерт.
Так, образ України в Європі істотно постраждав від останніх скандалів із засобами масової інформації і подіями у сфері прав людини (зокрема, інцидентами з міліцією в Харківськом парку і історією зі смертю студента в столичному РОВД), підкреслив Сушко.
І хоча поки що відносини України з ЄС рухаються по торованій колії, а концептуальні рішення, прийняті у минулому, реалізуються за інерцією, у сфері розвитку відносин з ЄС країна ризикує відстати навіть від слабших сусідів.
«Відсутність очевидного реверсу заданого курсу вже можна вважати позитивним фактом, але цього недостатньо: Україну наздоганяють і обганяють ті, хто ще вчора був істотно далі, слабшим, біднішим. Ті ж Молдова з Грузією, що демонструють Європі волю до реформ і конкретні результати», — підсумував експерт.
Детальніше про це читайте в статті Олександра Сушко «Україна–ЄС: стратегічний курс або фасадна інтеграція?»