Совість не буває "ймовірною"

Ненавиджу, коли доводиться використовувати "мабуть", "можливо", "напевно" і тому подібні слова і словосполучення. Тим більше у випадках, коли ти абсолютно впевнений у сказаному або написаному, але не можеш це підтвердити документально. Так легко розмити основний сенс і навіть підтверджені факти. Але в іншому випадку дипломати, політики і журналісти порушать писані і неписані закони. І не тільки України.

Ймовірно, керуючись цим принципом, канцлер Німеччини Ангела Меркель запитала у президента РФ Володимира Путіна після зустрічі в Мінську "ймовірне знаходженні військ РФ на території України".

На сайті уряду ФРН ця інформація з'явилася пізно ввечері в середу, 27 серпня.

Коли українська сторона вже опублікувала фото затриманих 25 серпня російських десантників з Костроми (ймовірно, 331-го полку 98-й Свирской дивізії повітряно-десантних сил РФ), і після того, як в Інтернеті з'явилося відеозвернення їх матерів і дружин до Путіна і міністра оборони РФ Шойгу: "Поверніть наших дітей додому живими!".

При цьому в їх зверненнях не знайшлося місця словами типу "ймовірно" і "можливо".

Україна постійно представляє докази вторгнення військ РФ. Це теж відносять до категорії "ймовірного"?

Ймовірно, можна пояснити педантичність тієї ж Меркель і глави делегації ЄС на переговорах у Мінську баронеси Ештон щодо Путіна. І навіть рукостискання Порошенко з Путіним. Але як це прийняти і чим виправдати? "Щоб не було війни?!". Але війна давно вже йде. І не ми її почали.

Українські матері і дружини просять Порошенка та міністра оборони України Гелетея забезпечити їх синів і чоловіків засобами захисту і зброєю. Вони також хочуть бачити своїх дітей і чоловіків живими.

І вони обходяться без "можливо", "ймовірно". Їх діти і чоловіки, брати і сестри захищають СВОЮ країну і на СВОЇЙ території. І щодня хтось з них вирушає до рідних "вантажем 200"...

А на "розмитою" передовій - "квіти надзвичайної краси". Але не до цієї краси нашим захисникам. Тим більше, що в цій війні немає нейтральної смуги - скрізь "зеленка" зі снайперами. І регулярні обстріли "градами" і всім, що є в розпорядженні нападаючої сторони - супротивника, ворога.

За великим рахунком, в неоголошеній війні Путіна проти України немає "можливо" нейтральних сторін. Вся Європа - "ймовірні" жертви або, як мінімум, "можливі" постраждалі.

Нашим солдатам і добровольцям на Східному фронті ніколи думати про те, надійде, і "можливо", вчасно підмога. І яка "ймовірність" залишитися в живих... Хоча не всі з них кадрові військові, і воювати доводиться вчорашнім хлопчакам.

Але чому Генштаб, Верховний головнокомандуючий і одночасно гарант Конституції України, складається таке враження, нічого не роблять для відомості убивчих "ймовірностей" до нуля?! Де конституційно гарантоване право на життя?! Або у генералів, "", совість нечиста?..