Доля аудиторії. Ігор Кондратюк: про феномен «Х-фактора», ТБ-моду на талант-шоу, а також персональну кримінальну справу — у зв’язку з «Караоке…»

Очевидне і неймовірне: різноманітні талант-шоу за недовгий проміжок часу «утрамбували» прайми українських телеканалів, ніби той каток, який тягнуть по ріллі на сільському городі.

Історичної справедливості заради відзначимо, що одним з перших «агрономів» та «меліораторів» на тоді ще не розораному пагорбі українських телевізійних талант-шоу був Ігор КОНДРАТЮК. Його невгамовні аматори (з «Шансу») тримали на своїх худющих плечах рейтинги «Інтера».

Сьогодні Ігор — на СТБ. Керує самодіяльним «Майданом» (караоке) у районі Пасажу. Та вершить долі нині всій країні відомих піснярів — у «Х-факторі».

— Ігоре, нинішня кількість талант-шоу на українському ТБ — данина якійсь черговій моді? Чи просто маневри контрпрограмування? Чи, може, просто «клепки» не вистачає деяким каналам, аби пошукати інші цікаві формати?

— Тут, на мій погляд, все доволі просто… Запит визначає пропозицію! Є у глядача запит саме на такий продукт, значить, телеканали і пропонують його.

Стосовно окремих проектів на інших каналах… Мені, наприклад, здається, що українська «Фабрика зірок» лише в третьому сезоні викликала цікавість. Він вміє робити професійний кастинг.

А от «Суперзірка» «1+1» виготовлена неправильно — похапцем. Вона дуже дискредитувала саму ідею «талант-шоу».

— Гадаєте, ці «талант-шоу» вже досягли піку уваги глядацької аудиторії? Чи все ще попереду?

— Досягли піку охоплення аудиторії. Обізнаність загалу із цими форматами майже 100%.
І, можливо, буде спад популярності…

Але що таке спад? Десь у ЗМІ написали, що шоу СТБ знизили показники з 32 до 24%, а ТРК «Україна» підвищили до 11%.

Та на інших каналах зараз узагалі немає таких форматів, які брали б 30%! Ну, «Квартал» іноді... А так, сьогодні героїчними передачами вважаються ті, які беруть до 25%. І це — хедлайнери.

— У глядачів «Х-фактора» виникають сумніви: чи чесні підсумки голосування, якщо в ефірі не дають реальних відсотків глядацьких симпатій? Чому?! Це передбачено «біблією» британського формату? Чи виключно політикою СТБ?

— Гадаю, будь-яка «біблія» — не догма. І передбачає певні варіації. Результати ж знають лише продюсери проекту. І я їм вірю.

До речі, якщо члени журі не можуть дійти спільного висновку, подальші дії їм підказує продюсерська група проекту… І вже тоді приймаємо певне рішення в ефірі.

— Отже, виходить, що «Х-фактор» — це проект, де продюсерська група бере на себе ревізійну участь. Навіть, можливо, не завжди комфортну для журі?

— Я цього не казав! Останнє слово — виключно за телеглядачами.

— «Доля аудиторії» проекту «скаче». Спочатку до позначки 31%. Потім — до 22%. Є в цьому закономірність — відносно химерності глядацьких симпатій?

— Яка закономірність? Контрпрограмування… А це — вже окрема гра! Той-таки «Гаррі Поттер» на «Новому» може бути в парі з «Вечірнім кварталом» на «Інтері»…

— І все ж ви не відповіли на конкретне запитання. Чому глядачам не доносять достовірну інформацію про їхні голоси? Адже це і їхні гроші — за sms?!

— В Англії глядачам таких показників, наскільки мені відомо, взагалі не афішують! Чому? Тому що програма передбачає абсолютну довіру до творців проекту.

Наприклад, нещодавно читав, що там навіть покарали когось за недостовірну інформацію в інтерактивних передачах… Навіть прикрили — чи програму, чи цілий канал. Штраф виписали колосальний! Тому що деякі «перевіряльники» кілька хвилин не могли додзвонитися.

З іншого боку, мені так здається, існує специфічне сприйняття саме нашою аудиторією будь-яких результатів… У тій-таки Британії до того, про що ви запитуєте, — ставляться набагато простіше. А в нас люди, певно, накручені відомими гаслами: «Ні — брехні!», «Фальсифікаціям — ні!».

— І з соціально-політичної площини це певною мірою переходить і в розважальну?

— Гадаю, так. Знаю, що і в Англії (а це моя свідома постійна паралель) виникали суперечливі моменти навколо формату.

В українській версії, переконаний, усе достатньо толерантно. Інакше я міг би знайти приклади «іншого» підходу…

— Вам особисто прикро, що з проекту однією з перших вибула одна з наймолодших ваших підопічних — 15-річна Маша Стасюк, яка цікаво виконували хіт Пугачової «Ты на свете есть». Емоційно, ніби-то посвяту однокласникові. По-дитячому щиро і переконливо.

— Я гадав, Маша була нагорі глядацьких симпатій… Серед лідерів! І для мене дивно, що так сталося. Пояснюю це тим, що, можливо, не зовсім вдало обрали для неї наступну пісню… На жаль, помилилися...

— Ту чи іншу композицію самі вибираєте? Чи знову ж таки діє «диктат» СТБ? Можливо, особисто пані Пілютікової?

— Вибір має бути узгоджений. Адже уявіть, ту ж таки пісню композитора Марка Минкова «Ты на свете есть» могли вибрати і ще троє учасників проекту! І була б повторюваність. А програма передбачає своєрідну драматургію. Конкурс «Нова хвиля» у Юрмалі, до речі, почав робити акцент на драматургії концертів. І тому пісні, які конкурсанти привозили у Прибалтику, — часто змінювалися…

…Так, іноді розходяться думки з продюсерською групою: хіт чи не хіт? Такі питання дискусійні. Але триває ще й притирка до нового формату.

— В «Х-факторі» досить вільно поводяться з жанровими законами. Наприклад, тематичний блок, присвячений мюзиклам, власне, номерів з мюзиклів запропонував не так багато. Хіба це не порушення «біблії»?

— Не погоджуюся. Деякі композиції, можливо, й були в зоні ризику, але багато жанрових ознак вивіряли. Наприклад, за Вікіпедією.

— Вікіпедія — не кращий компас у мистецтві!

— Розумію. Але брали до уваги те, що й музичний фільм може вважатися мюзиклом: «Чикаго», «Кабаре». Або ж «Дванадцять стільців» з Андрієм Мироновим.

— А останній фільм — дійсно далеченько від мюзиклу!

— Телевізійний мюзикл — явище розлоге.

Можливо, в інших країнах до цього і слід висувати суворіші претензії — мюзикл це чи не мюзикл? Адже цей напрям там надзвичайно популярний. А в Україні?

— А що в Україні?

— Можливо, лише «Екватор» Злотника та «Біла ворона» Татарченка.

— Не тільки. Ще «Едіт Піаф» — у франківців. Чудовий мюзикл. Який, на жаль, у театрі не змогли гідно пропіарити.

— Можливо…

— Коли дитину, зовсім юну істоту, «викидають за борт» у прямому ефірі, — зрозуміло, що вона відчуває. А що відчуваєте ви — як її опікун?

— Звичайно, дівчинка дуже плакала… Вона — киянка. З її батьками я познайомився тоді, коли вона вже «вилетіла».

Батьки поставилися до ситуації спокійно. Сказали, що хтось же мав вибути… А дівчині було шкода розставатися з тим останнім місяцем свого життя... Це не найгірший епізод. Вона останньою з’явилася в моїй трійці. А було шість претенденток.

Довго вагався. Мені здавалося, що вона занадто «простенька».

В результаті виявилася класною! Роботящою, готовою все хватати на льоту. Всі учасники разом з нею плакали.

— Якою мірою «Х-фактор» змінює цих аматорів? Хоча б те, що вони живуть ізольовано — десь під Києвом… До речі, де саме?

— На базі відпочинку в Пущі-Водиці. Там сувора обстановка. Ніякого «зіркового будинку» немає, як у «Фабриці».

З ними декілька кураторів від каналу. Мешкають в тому ж будинку, що й учасники шоу «Танцюють всі».

Але їм навіть заборонено ходити одне до одного. До них приїздять учителі вокалу. Щодня їх возять на репетиції в класи хореографії.

— На «Новому» свого часу хвалилися показниками «Фабрики зірок». Чи зможе «Х-фактор» із часом «задушити» успіх каналу-конкурента? Чим узагалі, на ваш погляд, ці формати вже так суттєво відрізняються?

— Якщо порівнювати результати перших сезонів, то вже, як ви кажете, «задушили». Хоча мені таке слово не до вподоби!

Що стосується відмінностей… Перше — у нас не існує закулісного життя, яке мені ніколи не подобалося. Вони живуть лише з надією виступити в суботу якнайкраще. Є учасники, які перед кожним виступом збирають валізи, але потім виступають і залишаються жити далі.

А найважче для них — очікування.

— Те, що глядач не бачить такого «закулісного життя» — як сплять, спілкуються або чистять зуби, — це плюс чи мінус для рейтингів?

— «Закулісне життя» давно вихолостилося — завдяки активності інших проектів. Той-таки «Дом-2». Адже краще подивитися молодіжний серіал, який написали досвідчені сценаристи, вклали в уста героїв іноді напружені діалоги. Хоча й «Великий брат» в Америці йде вже 12-й сезон на ура. Втім, не знаю, що там показують… Може, там філософи якісь живуть у будинку?

Здається, єдина країна, де перетиналися «Х-фактор» і «Фабрика зірок», — це США.

— Вас можна вважати одним з основоположників великого «талант-руху» в Україні. Якщо згадати «Караоке...» та рейтингові показники «Шансу»?

— Знаєте, показники «Шансу» на «Інтері» іноді сягали 42%! Здається, все було добре… І це при тому, що «Шанс» порівняно з «Х-фактором» — узагалі не розкручувався. Майже не було промо. Кількість анонсів, які були видані за всю історію цього проекту, вдвічі менша, ніж кількість анонсів, уже виданих «Х-фактором». І взагалі то був найдешевший талант-проект в Україні.

«Караоке...» також могло сперечатися за пальму першості в категорії ціна/рейтинг…

— А може, вирішите з часом повернути свій «Шанс»? Якщо так дешево за виробництвом.

— Не вірю, що цей проект колись повернеться. Адже кастинг учасників «Шансу», який відбувався в «Караоке…», унікальний з точки зору достовірності… А якщо робити стандартний кастинг — чотири члени журі або три продюсери — це вже інший формат.

Словом, трошки «не те».

…І справді, був період, коли існував лише «Шанс», а вже потім почалася нова хвиля нинішніх талант-шоу. Для деяких країн наше «Караоке…» взагалі лишається «ментально» не зрозумілим. Я показував програму в Америці кільком дилерам. Усі як один казали: «класно!». В Японії також показували фрагменти з української програми і багато чого говорили про нашу країну у контексті шоу. Цікавилися: чому такий успішний продукт не йде ніде в усьому світі? В Росії, правда, було «Караоке на Арбаті» по місцевому «31 каналу». Потім призупинили…

— До речі, ким зі своїх «вихованців» — часів «Шансу» — і сьогодні опікуєтеся?

— У мене продюсерські відносини лише з Віталієм Козловським. Раніше займався співачками Вороновою і Валевською. Наразі у Наталії Валевської продюсером є її чоловік. Але у нас лишилися певні спільні зобов’язання.

— Сьогодні ви на СТБ. А за часами на «Інтері» не жалкуєте?

— Безглуздо про це жалкувати! Пішов, бо тоді неможливо було працювати там. Що було, те було…

…Взагалі через мої програми пройшло дуже багато українських талантів. Було 620 передач «Караоке...»! У кожній — по чотири фіналісти. Отже, близько 2500 учасників! Я вже не кажу про тих, хто стояв поруч…

Зараз в українському шоу-бізнесі близько 30 виконавців з тих, хто раніше виступав у моїх програмах: Козловський, Валевська, гурт «Авіатор», Віка з «НеАнгелів», Барських, Каднай, Ніколь, «Антитіла», Собко, Розенфельд…

Тіна Кароль, наприклад, унікальний випадок. Двічі була в «Караоке...» і не перемогла! Але вона навряд чи про це жалкує. Хоча так було.

— І ще раз про «долю» аудиторії, але вже тієї аудиторії, яка у «талант-шоу» сподівається на «зіркову кар’єру». Чи не впливають всі ці «шоу» на психічне здоров’я їх учасників? Адже кілька вечорів — ти «зірка», а потім знову прірв безвісті і провінційної темноти? Непросто ж це пережити вразливим творчим натурам.

— Є й інше — талановиті люди, які відразу починають ловити «зірочку». Вважають, що вже стали «крутими», якщо з ними зняли одну-дві програми… Втім, у моєму колективі була така атмосфера, що ми не давали людям «крутити» собою, це був би нонсенс!

Погоджуюсь, телевізійні ефіри «гіпнотизують» їх учасників. Але у всіх усе по-різному… Немає загального «діагнозу».

В моїй практиці було двоє-троє неадекватних «клієнтів», за якими, як виявилося, «хтось стояв». Потім телефонували, вимагали «зустрічей»! Але за цим — не до мене! Це — взагалі безглуздо. Якщо вже погодилися на таку гру, то давайте грати за певними правилами...

…Уявіть, що є навіть кримінальна справа, яку заведено на мене особисто — за «Караоке на Майдані»!

— А це ж чому?!

— Одна людина вважає, що я, не беручи її в фінал програми, порушив таким чином її громадянське право! Хоча цей герой двічі фігурував у передачі.

Певної довідки в людини не знайдено. Чоловікові — під 50. Уявіть: те, що я йому забороняю виконувати перший хіт в «Караоке…» — то є «порушенням» моїх зобов’язань перед глядачами! Він приходить-приходить, а я його не вибираю… Досить великий том справи! Я навіть зустрічався зі слідчим нещодавно...

— І що ж? На чому зупинилося «слідство»?

— Історія триває. Слідчого, який веде цю справу, навіть не підвищують у званні, тому що справа не закрита. Потрібні пояснення з нашого боку.

Взагалі це перший такий випадок за 12 років моєї роботи в напрямку талант-шоу.

— Хто з професіоналів шоу-бізнесу в Україні вам сьогодні по-справжньому цікавий? Глядач-слухач втомлюється від попсової «синтетики», все-таки шукає «натуральний» продукт.

— Виконавців поважаю за творчість. «Персонально» ж мені майже ніхто не цікавий. Яка різниця, яке особисте життя у Білик чи Вакарчука? Якщо вони співають гарні пісні, я їх поважаю без спільного чаювання. У цьому сенсі не маю «кумирів».

— У вашому журі помітна «пікіровка» між одним українцем і відомими росіянами. Це режисура від продюсерської групи? Чи все відбувається стихійно?

— Стихійно! До того ж у журі все-таки двоє українців, білорус і росіянин.

Насправді я чув закиди: мовляв, чому там росіянин, а не самі українці?

На каналі проходив серйозний кастинг. СТБ підійшли до цього питання фундаментально. До речі, кажуть, що журі найцікавіше… Але тут мені важко судити.

Наприклад, співачка Йолка, а вона з України, — вельми сподобалася СТБ під час кастингу. Було ж кілька претенденток на її місце. Але в результаті вона стала «лідером симпатій». Я ж бував майже на всіх кастингах, сидів з Кароль, Джамалою, Гребенюк, Могилевською. Багато з ким…

— Ви братимете участь у наступному сезоні «Україна має талант»?

— Щодо нового сезону, то вже записали дві передачі. Журі лишилося незмінним. Від добра добра не шукають.

Англійці, яких я часто згадую, також консервативні в цьому питанні. У них третій сезон одне й те саме журі. Коли хтось хворіє чи не може брати участь, то його ніким не заміняють. Виходить персональна відповідальність кожного.

— А вам не здається, що в нинішньому «Х-факторі» є одна проблема?

— Яка?

— Немає колоритного ядра талантів-локомотивів, які тягнули б за собою вал глядацьких сипатій? Такі симпатії ніби рівнозначні між учасниками.

— Не погоджуюсь. На мій погляд, той-таки боксер Олексій Кузнєцов має чималу свою аудиторію. З перших програм. Він вразив усіх на кастингу, має харизму, яка тримає мільйони дівчат біля телевізора.

— На пісні «Не отрекаются любя» продюсери примусили його лити сльози? І таким чином заводити прихильниць?

— Ні, їх ніхто не вчить плакати! Це спонтанно. Не награно!

— А не шкодуєте, що навіть найколоритніші ваші таланти все-таки з часом десь губляться, зникають? І нічого тут не подієш! На кожного ж продюсером не напасешся.

— На СТБ діє продюсерський центр. Він підтримує талановитих. Знаю, що з найяскравіших учасників шоу «Україна має талант» СТБ співпрацює, наприклад, із пародистом Валерієм Юрченком.

Практично всі фіналісти двох перших сезонів «Танцюють всі» задіяні в живому 3D шоу «Барон Мюнхгаузен» (прем’єру заплановано на 3 грудня). До речі, наскільки мені відомо, це перше шоу в Україні, яке реалізовано за «бродвейською схемою». Тобто воно демонструватиметься майже щодня — до середини січня.

— Що більшою мірою заводить учасників «Х-фактора» — творчість чи все ж таки два мільйони?

— Від жодного учасника ще не чув навіть слова про гроші! Поки що всі вони хочуть перемогти…

— Але ж гроші і шоу-бізнес завжди поруч?

— Так, продюсери України практично не працюють без інвестування. Але якщо є конкретний інвестор, тоді, будь ласка, працюйте… До мене приходять різні «серйозні» люди зі своїми дівчатами-хлопцями… Але я відверто кажу: шоу-бізнес — це лише мій другий заробіток. Основний — телебачення. І я не бачу сенсу перерозподіляти зароблені мною на телебаченні гроші в шоу-бізнес. Хотів би, аби мій портрет був у залі слави телебачення, а не шоу-бізнесу.

— Хто з «Х-факторівських» геніїв міг би ризикнути презентувати Україну на Євробаченні в 2011 році?

— Знаєте, після минулорічного «відбору» мене взагалі не цікавить, що там відбувається на Першому каналі в сенсі Євробачення…

Євробачення — непоганий конкурс для тих, хто туди прорвався. З точки зору піару. Тому що в Англії, наприклад, участь у фіналі «Х-фактора» — це набагато «крутіше» для кар’єри в шоу-бізнесі, ніж можливість потрапити на Євробачення! Перемогти в «Х-факторі» там означає річне перебування у чартах національної популярності.

А на Євробачення у них частіш посилають виконавців «другорядних».

Проте в нас цей конкурс пісні «народу подобається». Мовляв, Євробачення — це щось «таке»…

— Мовляв, ми вже доторкнулися до ЄС!

— Втім, зараз мене хвилює інше: дуже хочеться, аби перемогла одна з дівчат, якими опікуюсь. Але… Все вирішить глядач.

У ЧОМУ Ж «Х» ФАКТОР?

THE X-FACTOR — британський проект. Ідея продюсера Саймона Ковелла. Цій телезабаганці шість років. Програма передбачає пошук пісенних талантів. В основному серед самодіяльності. Українська версія у певних деталях відходить від «уставу». Визначивши в коло конкурсантів співака, який брав участь навіть у міжнародних професійних пісенних змаганнях (Володимир Ткаченко).

Інтрига формату: вияв таланту через «фактор» харизми. Через, образно кажучи, «небесне» втручання. У цьому сенсі поки найяскравіша ілюстрація такого «фактора» — виконання боксером відомої жіночої пісні («Не отрекаются любя»). Коли сильний чоловік не стримав сліз. І щиро розплакався перед багатомільйонною аудиторією. Тобто нарешті втрутився «Х-фактор»!

Серед глядачів існують різні думки стосовно феномену проекту. Часто його сприймають як шоу фріків. Адже зазвичай саме фріки (навіть у складі журі) і «тримають» телеаудиторію, провокуючи конфлікти.

Дехто вважає програму аналогом сільського шкільного концерту перед районо. Концерт суворо оцінюють завуч, директор та представник з міста (тобто журі).

Одна з особливостей «Х-фактора» — цікаві долі реальних невідомих людей... Які миттєво стають відомими, вплітаючись у музичне «аранжування» програми.

Очевидно також, що в ідеї англійця Саймона Ковелла — дружній «привіт» співвітчизниці Агаті Крісті. Роман якої — «Десять негренят» — сприймається як сценарний елемент «Х-фактора». Коли «герої» один за одним зникають. І підступного глядача іноді більше цікавить не пісенний талант, а виключно процес «вибування». Свідчення цього — надзвичайно високі рейтинги саме другої частини «Х-фактора». Коли наші «негренята» — кудись — зникають…