«Ведуть» тих, хто «ведеться»

Їх називають по-різному: англійці — Gypsies («єгиптяни»), іспанці — Gitanos, угорці — Cigany — Pharao n‘epek (фараонове плем’я), італійці — Zingari. Вважається, що цигани походять з Індії. Циганський прапор з’явився 35 років тому на установчому з’їзді Міжнародного союзу ромів у Лондоні. Це червоне колесо (символ вічної дороги), що нагадує індійський знак «чакра», розміщене на блакитній і зеленій смугах, які символізують небо і луги. Але якось так повелося, що нині достеменно ніхто не відає, чому до цього народу приліплюється стільки історій не лише про конокрадів, майстрів гадання і хіромантії, які воістину золотять їм ручки. Донині, напевно з глибини віків, дійшли без видимих змін особливі «національні традиції» ромів використовувати силу гіпнозу з метою саме шахрайства. Хоча, як відомо, тим методом може скористатися будь-хто, незалежно від національності. А втім, міліцейські зведення й згорьованість сотень і тисяч жертв «смуглявих лохотронів» чомусь наполегливо запевнюють в іншому...

Із забарвленням а-ля ромале

Спробуємо розібратися у досі до кінця не розгаданому феномені циганського гіпнозу, про що століттями ходять оповідки серед різних народів, з-поміж них фольк-доробок українців — один із найпомітніших. Чавела не є тут першовідкривачами — мистецтвом гіпнозу, ворожіння і швидкого встановлення комунікації з абсолютно незнайомою людиною може володіти будь-хто. Імовірно, забарвлення а-ля ромале тут з’явилося тому, що почасти ці кочівники використовували дані від природи здібності з недоброю метою.

Попри те, що в кожному етносі доволі своїх шахраїв та злодіїв, які обманюють ближнього чи крадуть коней, а то й збувають наркотики, середньовічні казки та перекази різних народів близько перегукуються з непоодинокими нині на українських теренах рейдами прохачів позолотити ручку.

Нещодавно у столиці правоохоронці затримали гурт ромів, яких підозрювали у вчиненні шахрайства. Виявилося, що більшість із них — жителі Харківщини. Згодом оперативники довідалися, що географія діяльності кримінального табору доволі широка — жертвами спритників стали жителі кількох областей України по обидва боки Дніпра. Виступи «чавела-бенду» щоразу урізноманітнювалися імпровізованими виставами з гаданням чи зняттям злих чарів. Цікаво, що коли «артисти» називалися представниками соціальних служб, сільські пенсіонери охоче вірили в надання ветеранських преференцій й віддавали чималі суми за «паливні талони» чи «безплатні мобілки», які виявлялися лише муляжами. Справді, щось не чув я про існування в Україні спецзагону волонтерів у квітчастих «сарі», які б допомагали літнім людям достойно доживати віку.

Жертвами таких лиходіїв найчастіше стають жінки та пенсіонери, а також школярі. Під виглядом безпритульних, яких спіткало лихо, скупників пір’я чи худоби вони скоюють злочини. Зазвичай цигани полюють за трофеями далеко від своєї домівки — скажімо, у сусідній області за сотню з гаком кілометрів.

«Обережно, цигани!»

— таке застереження розвішано на платформах станцій Московської залізниці в Росії. Пов’язано це з тим, що останнім часом почастішали випадки обману і пограбування надто довірливих громадян представницями цієї національності. Як повідомляє обнінський тижневик «Час пик-регион», молодички, використовуючи гіпнотичні прийоми, в ранню пору чіпляються до ще нечисленних перших пасажирів електричок, пропонуючи за цигарку поворожити. Спочатку вони висмикують волосину з голови, потім змушують плювати на неї і зрештою спалюють її. Вибираючи в основному жінок і дівчат, видурювали в них коштовності й гроші. Не даючи жертвам отямитися, вони розповідали про лихо, яке спіткає їхню родину. За винагороду «ворожки» бралися зняти чари злих сил із допомогою маніпуляції з волоссям, голками, спаленим листком, хрестами, люстерками. Поки «розкручується» процес ворожіння, жертва дедалі більше захоплюється чародійством, не помічаючи, як нишком підходить спільниця ворожки й професійно «вичищає» вміст гаманців чи валіз. Хоча якось під час такого «сеансу» одна з пасажирок угледіла крадіжку й зчинила галас. Та шанс затримати шахрайок у правоохоронців був невеликий. Циганки одразу проворно зістрибнули з платформи й утекли. Полювання за підмосковними псевдоворожками триває й досі...

Тим часом у Тернополі дві циганки-шахрайки «показово» обдурили старшокласницю однієї із загальноосвітніх шкіл. На вулиці Лесі Українки до неповнолітньої підійшла жінка і з тривогою в голосі повідомила дівчинку, що в її сім’ю скоро прийде біда — важко захворіє мати і в муках невдовзі помре. Під час розмови до них приєдналася спільниця й підтвердила, що подібне було і в її родині. І що, мовляв, саме ця ворожка допомогла уникнути нещастя. Далі дівчину застрахали, що в усьому винні гроші та коштовності сім’ї. Начебто в них міститься зло і, щоб зняти злі чари, треба їх усі принести. Дівча тричі бігало додому, шукаючи валюту й золото. Отримавши те, за чим прийшли, «добродійки» подалися в інший двір «ворожити» і, зрозуміло, назад не повернулися.

Може, такими їх зробили ми?

Проте ми не маємо наміру огульно називати цілий народ нацією злодіїв та ошуканців і поширювати цей штамп. Газета «Романі Яг» (всеукраїнський ромський двотижневик), яка виходить за підтримки Єврокомісії та Інституту відкритого суспільства (Будапешт), повідомила, що місяць тому Європейський центр із прав ромів (ERRC) сповістив Комітет ООН з ліквідації расової дискримінації (CERD) про серйозність ситуації, пов’язаної з правами ромів в Україні. ООН вирішила вивчити стан речей в Україні щодо його відповідності міжнародному праву, яке забороняє расову дискримінацію. Заява ERRC звертає увагу на кількість проблем у законодавстві, політиці й практиці. Занепокоєння, виявлене CERD після слухань щодо умов життя українських ромів, офіційний Київ проігнорував, ситуація на краще не змінилася.

Згідно з доповіддю, поданою українським урядом CERD, «расова дискримінація у всіх її формах ліквідована в Україні, і рівність кожної людини перед законом гарантована без поділу на раси, колір шкіри, національну або етнічну належність». Держава, як стверджує тижневик, звинувачує самих ромів за їхній низький стандарт життєвого рівня, а також посилається на відсутність можливостей для економічних або соціальних змін, з чим стикається багато хто в Україні. «У багатьох випадках, — стверджується в урядовій доповіді, — ми стикаємося з волаючими фактами недотримання ромами основних правил поведінки, а також з порушенням законів громадського порядку... Люди не знають своїх прав і, що ще дивніше, навіть не намагаються про них довідатися». Уряд також повідомив CERD, що роми-батьки «не намагаються дати своїм дітям освіту, навіть початкову». Урядові чиновники України стверджують, що «обвинувачення, які стосуються обмеження ромів у їхніх цивільних правах, практично нічим не обґрунтовані».

Звісно, можна погоджуватися чи не погоджуватися з думкою, викладеною у «Романі Яг», як і з деякими оцінками CERD, із котрих логічно випливає твердження про те, що в існуванні певних навколокримінальних традицій у ромів винні... державні мужі і негостинні українці, які не квапляться відчиняти двері своїх осель перед черговим «чавела-бендом». Може, справді такими їх зробили ми?...

Натомість в одному зі своїх інтерв’ю Олександр Мещеряков, який очолює товариство ромської культури в Кременчуці і може виступити в ролі експерта, зазначає: «Гіпноз не залежить від національності. Так, можливо, цигани краще відчувають людину. Та й молоді циганки не ворожать, як правило, це — літні жінки, які мають досвід. Я особисто ніколи не ворожу і не вірю у ворожіння. Хоча в мене була тітка, яка справді віщувала. Але таких людей одиниці». Що ж, і така оцінка має право на існування.

Галасливих смуглявок десь поруч підстраховують кілька «будулаїв»

Послухаємо тепер іншого експерта — психолога та бізнес-тренера столичної компанії TRAINING FORCE Костянтина Савченка.

Костянтин Вадимович зазначив, що таке явище, як циганський гіпноз, вочевидь, існує. Але не в тому сенсі, що цигани володіють якимось особливим даром, пов’язаним із реальними анатомічними, фізіологічними відхиленнями чи паранормальними здібностями, ними зумовленими. Це зі сфери фантастики і марновірства. Річ у тому, що вони представляють зовсім іншу культуру кочового народу, котра в деяких аспектах діаметрально відрізняється від поведінкових звичаїв осілих краян. Плюс до того тисячолітня традиція неприйняття їх аборигенами і в Європі, і в себе на прабатьківщині у Південній Азії не могла не ввімкнути відповідні механізми виживання, переналаштувати які навіть за кілька поколінь нереально, бо це справді «їхнє». Приміром, норвежці не гартують дамаської сталі, як сирійці, — вони ловлять оселедців; українці не їдять пацюків та хробаків, як малайці, — їм до вподоби свиняча підчеревина. Так і роми — серед інших соціальних, економічних, етнокультурних ніш, які були зайняті ними, ефективно розвинули мистецтво введення людини в транс і подальшого використання цього стану у власних конкретних цілях, у тому числі й для зомбування. Секрет усього — володіння технологією нейролінгвістичного програмування, яке вводить «об’єкт» не просто в гіпноз, а примушує його виконувати задані команди. Причому в багатьох випадках після цього настає часткова амнезія, коли весь контакт чи його ключові епізоди стираються з пам’яті жертви шахрая.

Цікаво, що такими самими технологіями користуються психотерапевти для лікування хворих, яких налаштовують на позитивне світосприйняття, чи екстрасенси, що викликають «трансцендентну інформацію», хоча в останньому випадку більшість таких «ясновидців» насправді влаштовують шарлатанські вистави. Приміром, як навернути в такий спосіб до своєї секти, дуже точно знають адепти школи Рона Хаббарда (засновник діанетики та саєнтології). Натомість стан трансу — досить звичне явище для людини, це своєрідний захисний механізм, як і сон, що примушує релаксувати тіло і «вимітає» мозок від зайвого «бруду». За аналогією із комп’ютером, наша свідомість, входячи в транс, просто тимчасово «зависає». Саме до такого стану й намагаються довести жертву нечисті на руку шахраї, щоб потім безперешкодно ставити, вже практично роботові, необхідні команди для виконання.

Щодо послідовності дій у цьому сеансі можна виділити кілька етапів. На першому, найважливішому з них, доволі примітивним методом «наукового тику» вибирається схильна до навіювання (сугестивності) людина. Зазвичай це не впевнені в собі, закомплексовані, схильні до песимізму особи, які не в змозі самотужки вирішити свої проблеми. Причому найчастіше жертвами є жінки, неповнолітні, студенти, хворі, перехожі, що зовні видаються заклопотаними чимось глибоко особистим. Це може бути навіть пасажир, що геть знервувався в очікуванні потяга і втратив пильність. Шахрайок найменше цікавлять кремезні чоловіки, м’язисту шию котрих оперізує товстий ланцюг із благородного металу, що виблискує з-під комірця шкіряного піджака. Людину, яка не має звички зайво базікати й почасти байдужа до випадкових знайомств, такий гіпноз «не візьме», та й «ворожка» зайвих сил не витрачатиме — «ведуть» тих, хто «ведеться».

Тільки-но ви погодилися на пропозицію поворожити чи почали вислуховувати версію смуглявки щодо пороблення і «гроба над головою» (етап позитивного контакту), як умикається механізм утягування і відсторонення від реальності, підкорення волі, що знаменує настання другого, практичного, етапу. Тут велику роль відіграє рука гіпнотизера, яка проводить певні маніпуляції й відволікає потенційного «лоха», примушуючи його концентрувати увагу саме на ній. Хоча треба віддати належне комунікативному експромту, до якого потім вдаються вигадливі шахраї. Але більш ніж упевнений — вони не мають спеціальної технології навчання підростаючої зміни, як і теоретичної бази. Нерідко діти ромів, виростаючи поряд із матусею, яка те й робить, що «знімає чари», проходять ті університети із відзнакою.

Щодо рекомендацій, як захиститися від надокучливих причеп, скажу, що передусім необхідно навести лад у власній голові. Загалом, якщо ви розумієте, що маєте вразливу, слабку натуру і захищатися не вмієте, таких зустрічей треба уникати, просто проходити повз або не впускати «табору» до двору чи квартири. Не треба геройствувати та експериментувати — шанси на програш доволі значні. Повірте, що в цьому «лохотроні» задіяно чимало учасників — часто галасливих смуглявок десь поруч підстраховують кілька «будулаїв». Ці кочові люди, які так живуть увесь час, значно проворніші й метикуватіші, краще орієнтуються в критичні моменти, аніж «гаджи» (не циган), який щойно сповз із дивана і вийшов у під’їзд у кімнатних капцях. А школяркам пораджу — не ходіть поодинці, не пропускайте уроків фізкультури і вчіться добре бігати, тоді й проблем із вуличними гіпнотизерами не виникне. У ситуації ж, коли вас уже оточив цілий «табір», рекомендується поводитися алогічно, тобто не так, як зазвичай очікують від жертви — згоди чи якоїсь форми протесту. Приміром, на пропозицію поворожити скажіть, що ви теж можете поворожити і зняти чари, які зависли в «астралі» вашої візаві. Це зіб’є звичний сценарій із наїждженої колії і спричинить кількасекундну паніку — цим неодмінно треба скористатися, аби мерщій зникнути.