А Моцарт у шоколаді!..

Моцарт в ілюмінаторах батискафа, Моцарт, що грає в казино, Моцарт, котрий ширяє у хмарах, Моцарт миє корову, яка мліє від задоволення... Весь Зальцбург устелений немислимою кількістю декоративних куль, що у найнеймовірніших видах, фарбах і сюжетах нагадують, чиєю батьківщиною є це невеличке затишне австрійське містечко. А ще зображення талановитого композитора прикрашають упаковки з-під кави, молока, ковбаси. І, звісно ж, одні з найвідоміших у світі солодощів... Коротше, вмінню створювати туристичні мегабренди нам у австріяків учитися й учитися. Втім, хіба тільки цього?..

Зальцбург засновано 669 року. Сьогодні це дійсно невеличке (площа — 64 кв. км, населення — 145 тис. чоловік) містечко є одним із найбільших у світі центрів туризму — щороку його відвідують близько семи мільйонів гостей. Для порівняння: у 48-мільйонній Україні 2005-го побувало десь 17 млн. іноземців...

У Зальцбурзі мають нерухомість і живуть найбагатші люди Австрії. І не лише Австрії. Наприклад, уподобав це місто і відомий німецький футболіст Франц Беккенбауер. Багаті люди — відповідні ціни. За цим показником Зальцбург — лідер серед австрійських міст. А от щодо зарплат поступається пальмою першості Відню: жителі столиці країни одержують «чистими» близько 1200 євро на місяць, тоді як мешканці Зальцбурга — близько 1000. Податки в Австрії становлять 45%, половину з яких сплачує робітник, половину — роботодавець.

У Зальцбурзі розташовані 32 палаци (більшість побудовані в XVII—XVIII ст.), багато з яких перебувають у приватній власності, і 36 храмів — 34 католицькі і два протестантські. Один із найвідоміших — Зальцбурзький кафедральний. Його споруджено 1628 року, але виглядає він неймовірно свіжо, просто не віриться, що велична споруда віком майже чотири століття. Храм цей дуже великий, може одночасно вмістити 10 тисяч чоловік. У Зальцбурзькому кафедральному розташований другий за розміром орган Австрії, та, напевно, все ж таки не він, а старовинна купіль, у якій хрестили Моцарта, є головною тутешньою визначною пам’яткою. Ну і, безумовно, весілля які тут влаштовуються. Оскільки обряд одруження в настільки відомому місці коштує дуже недешево, вінчаються в Зальцбурзькому кафедральному лише багаті та знамениті. Такі, як одна із найблискучіших торішніх молодих Маргарета Ескада. Подейкують, що тільки на прикрашання собору квітами тоді витратили близько 10 тис. євро.

Значно доступнішим є обряд одруження в зальцбурзькому палаці Мірабель. Щороку в одному з його найкрасивіших залів — Мармуровому — укладають 1600 шлюбів. Та от халепа: за статистикою, через три роки близько третини з них розпадаються.

Однак повернімося до Зальцбурзького кафедрального собору. Точніше, до встановленого біля нього одного з найкрасивіших у Європі барокових фонтанів. Увінчує дивовижну споруду постать Тритона, з допомогою якого жителі міста здавна... передбачають погоду. Виявляється, коли вода обмиває спину Тритона, буде негода, обличчя — хороша погода. Ще одна «віща» скульптура прикрашає міську ратушу. Йдеться про розташовану в невеличкому заглибленні статую Юстиції, одна з шальок терезів якої виходить на вулицю. Раніше, коли «вулична» чаша наповнювалася дощовою водою та переважувала іншу, люди казали: це — знак того, що влада знову несправедлива до простого народу.

У Зальцбурзі ж знаходиться і найдавніший у німецькомовних країнах чоловічий монастир Св. Петра. Поруч із ним — заснований 803 року його ченцями ресторанчик (між іншим, найстаріший у Центральній Європі). Люди похилого віку розповідають, що під час Другої світової війни за склянкою вина в ньому можна було висповідатись. А в наші дні у закладі, що розширився і розрісся, дають Mozart Dinner Concert — урочисті вечері, де подача страв чергується з музикою та аріями з найвідоміших опер великого австрійця.

Поблукавши центральними вуличками Зальцбурга, дізнаєшся безліч цікавих речей. Скажімо, є тут вулиця Євреїв, де вони селилися, починаючи з VIII століття. Жилося мешканцям цієї вулички несолодко, єврейський квартал іменували диявольським і навіть прикрасили маскою чорта будинок, який відкриває його. Щоб євреїв можна було одразу відрізнити від інших городян, чоловіків змушували ходити в трикутних капелюхах, а жінок носити на спідницях дзвіночки.

Є в Зальцбурзі Хлібний провулок, де раніше були пекарні, і Золотий провулок. Щоправда, в останньому майстри золотих справ ніколи не жили, зате сиділо начальство, якому носили хабарі, — звідси й назва. Від Золотого провулка рукою подати до старої Базарної площі. Одна з її головних «родзинок» — найменший у місті будинок, шириною усього 1,6 м, втиснутий між двома спорудами, куди раніше скидали сміття. Міні-житло має свою романтичну історію: його побудував бідний, але дуже спритний юнак, закоханий у дівчину, батько якої сказав: «Хочеш одружитися з моєю дочкою — мусиш мати свій будинок».

Символом Зальцбурга вважається найвеличніша (до речі, найбільша повністю збережена середньовічна фортеця Європи) Хоензальцбург. Тривалий час вона була в’язницею, у 20-ті роки минулого століття — гуртожитком, за часів Гітлера — складом. Зараз це — музей, у колишніх князівських палатах якого проходять концерти. У 1960-х фортеця, розташована на горі, почала дуже хилитися у бік міста: на півсантиметра за тиждень. Але зальцбуржці оперативно провели необхідні укріплювальні роботи, тож відтоді ні місту, ні туристам нічого не загрожує і не заважає. Зокрема, насолоджуватися великими незвичними пряниками — пріцелями, які продають біля входу на фунікулер (він піднімає всіх охочих у Хоензальцбург). Майте на увазі: оригінальний пріцель — тільки солоний. Хоча, якщо чесно, і солодкі такі смачні!..

Ну і знову — Моцарт, Моцарт і ще раз Моцарт... У будинку на вулиці Гетрайдегасе, де він народився, зараз працює музей. Нещодавно знамениту квартиру повністю переробив американський декоратор. Всі 80 зальцбурзьких гідів, яких першими запросили оцінити нове оздоблення всесвітньо відомого житла, були шоковані: дизайнер пофарбував стіни в тотальний чорний колір, виніс усі меблі, перевісив усі картини догори ногами... Як то кажуть, про смаки не сперечаються. Але те, що цей сміливий крок спровокував нову хвилю інтересу до геніального композитора, — однозначно.

— До січня 2007-го у Зальцбурзі працює унікальна виставка Viva! Мozart, де зібрано експонати з усього світу, котрі мають стосунок особисто до Моцарта і до його епохи, — поділилася пані Андреа Мінніх, директор із маркетингу й продажів Ради з питань туризму м. Зальцбург. — У наших планах — 30 концертів Best of Mozart, що проходитимуть по п’ятницях і суботах. Вони почалися в лютому і триватимуть до листопада 2006 р. Улітку відбудеться зальцбурзький фестиваль, на якому протягом шести тижнів оркестри з усього світу зіграють усі 22 опери нашого знаменитого земляка. Осінь буде сакральною — у соборах зазвучать його меси. Гадаю, за цей рік, рік Моцарта, Зальцбург відвідає на п’ять відсотків більше туристів, ніж зазвичай. У січні вже було збільшення на 8%, у лютому — на 20%. Сплеск інтересу має викликати зальцбурзький фестиваль, який починається в серпні.

Поки ж цей інтерес успішно підігріває і дуже неоднозначний новий пам’ятник Вольфгангу Амадею, встановлений у Зальцбурзі восени 2005-го. Скульптура і справді дуже неординарна: без однієї руки, з нарум’яненими щоками, нафарбованими губами й... оголеною женоподібною фігурою. (До речі, місту цей авангардний витвір обійшовся в півмільйона євро.) Зальцбуржці, побачивши настільки сміливе трактування класичного образу, обурилися до глибини душі. А один дідуган якось уночі навіть облив пам’ятник зеленою фарбою та обсипав з голови до ніг пір’ям. «Я думав, він полетить», — пояснював схоплений на гарячому поліцією хуліган. Ніхто, звісно ж, нікуди не полетів, а от прибулий відновити скульптуру автор не на жарт розлютився та обвинуватив городян у зашкарублості і нерозумінні сучасного мистецтва...

Не мені судити, чи розуміють жителі Зальцбурга те, що іменують словами modern art, чи ні. Зате, як грамотно на цьому самому art заробляти, знають чудово: зовсім поруч із незвичним пам’ятником торгує крамничка, де можна прочитати статтю про дідугана, котрий люто зненавидів нового Моцарта, і купити фото із зображенням зміненої (лише на якийсь час, та все ж) ним скульптури.

Що ж, пір’я, безумовно, не шоколад. Але, як бачимо, розумні люди «у шоколад» потрапляють і з його допомогою...

За організацію поїздки до Зальцбурга (Австрія) автор дякує Австрійським авіалініям, Раді з питань туризму м.Зальцбург і особисто пані Андреа Мінніх.