Порохова бочка Індостану

Жахливий терористичний напад у Мумбаї підриває досягнення стабільності у Південній Азії. Існує велика ймовірність, що може бути зірваний мирний процес між двома ядерними державами – Індією та Пакистаном. Якщо так станеться, то Делі та Ісламабад почнуть боротися один з одним. В свою чергу, індійсько-пакистанська ескалація загрожує пакистанському прогресу у боротьбі з ісламськими фундаменталістами на афганському кордоні. Як наголошують газети, пакистанська розвідка ISI вважає, що керівництво Індії готове направити свої війська для помсти. Ситуація є стресовою для обох сторін, і якщо швидко не прийти до консенсусу в цьому питанні, то це цілком може призвести до неперед-
бачуваних наслідків.

Терористичний напад в Мумбаї висвітлює індійцям невдачі їх власного уряду. Адже з початку травня – це шостий великий терористичний напад. На жаль, тероризм в Індії став явищем досить поширеним. Так за оцінками The Global Terrorism Database, від 1970 року в Індії було скоєно 4108 терористичних актів, котрі забрали багато сотень людських життів. В останні роки мали місце численні вибухи й теракти по всій Індії. При цьому, в останні місяці найбільші теракти були здійснені в основному індійськими мусульманами. Все це вказує на небезпечне зближення і координацію дій мусульманських терористичних угруповань на всьому субконтиненті (а не лише в Індії чи Пакистані), котрі створили зловісну терористичну коаліцію, котра намагається посіяти нестабільність по всьому регіону.

Ісламські фундаменталісти силуються стравити між собою дві ядерні держави, які й без того мають чимало взаємних претензій одна до одної. В Пакистані думають, що Індія являє собою загрозу для нього, а в Індії вважають, що Пакистан підбурює заворушення в середині країни. Також Ісламабад вважає, що Делі намагається збільшити свій вплив в Афганістані, використовуючи його як засіб, щоб «оточити» Пакистан. В Індії вважають, що ІSІ несе відповідальність за підтримку руху «Талібан». Таким чином утворюються порочне коло недовіри, роздратування і деструкції, з яким нездатна справитися жодна дипломатія.

Терористичні атаки в Індії мають й свої власні причини. Ісламабад і Делі перебувають в конфлікті від 1947 року, коли Пакистан відділився від Індії і здобув незалежність як національний дом для мільйонів мусульман субконтиненту. (Нагадаємо, що власне, в самій Індії сьогодні проживає більше 150 мільйонів мусульман.) Три війни між країнами увічнюють конфлікт, епіцентр якого знаходиться в районі Кашміру, який, як стверджує кожна із країн, є її власністю. Тим не менш існуюча велика загроза, спровокованого пакистансько-індійського конфлікту полягає не у перспективі повторення широкомасштабних терактів, а того, що подібні напади можуть швидко призвести до ядерної загрози, подібної до тої, коли терористи вчинили напад на індійський парламент у 2002 році.

Тому конфлікт між Індією і Пакистаном це не лише протистояння між ісламом і індуїзмом, чи ісламом і Заходом. Це і війна за території, в якій одна сторона – Пакистан, не в змозі контролювати терористичні групи, які проникають в Індію і Афганістан, і чия діяльність підживлювалася допомогою пакистанської розвідки. Це країна, в якій уряд, сформований після відставки генерала Первеза Мушаррафа, не може переконати світ у своїй боротьбі з тероризмом, і чий ступінь контролю за власною армією залишається неясним. Причому Пакистан володіє ядерним арсеналом і спирається на підтримку радикальних ісламських рухів для підтримки своєї стабільності.

Варто не забувати, що більша частина потрясінь на індійському субконтиненті лежить у визначенні стратегії Осами бен Ладена, який після 11 вересня 2001 року сподівався спровокувати війну США проти арабського світу. Напади в Мумбаї можуть мати аналогічну мету: викликати Делі на відповідні дії з Ісламабадом. Що може в свою чергу призвести до пакистанського вторгнення в Кашмір, повалення в Пакистані демократично обраного уряду і приведення до влади мусульманських фундаменталістів, котрі отримають контроль над пакистанським ядерним арсеналом, та відновлення контролю руху «Талібан» над Афганістаном.

Однак серйозні варіанти відповіді на ці теракти для Індії є обмеженими. Пакистанці знають, що вони нині затребувані в стратегічних розрахунках США і тому Делі не зможе дати адекватної відповіді без істотної шкоди для себе. Пакистанська армія розуміє це міжнародне рівняння і дуже обережно використовує ситуацію, при цьому намагаючись діяти так обачно, аби не залишити по собі «відбитків пальців». Водночас наполегливо досягаючи своїх цілей військовим тиском проти Індії в Кашмірі та чинячи військово-політичний тиск на Індію у більш широкому сенсі.

Як зазначає газета The Times of India, індійський міністр закордонних справ Пранаб Мукерджі заявив, що час покаже, що буде зроблено в Індії, але явно виключаються військові дії проти Пакистану. Водночас це не означатиме, що індійська сторона уникатиме прийняття жодних заходів. Як вважають індійські експерти, тепер, коли світове співтовариство на боці Індії, Делі мусить проявити своє терпіння і зрілість, а індійський політичний істеблішмент повинен протистояти спокусі політизувати це питання на національних виборах, котрі відбудуться навесні наступного року. Але водночас саме час для того, аби зайнятись відповіддю Ісламабаду. Дієвим кроком у відповідь могло б стати негайне припинення усіх торговельних і індустріальних контактів із Пакистаном. Зробити те, що здійснили Ізраїль і Америка, щоб протистояти терору. Тепер час Індії наслідувати їхній приклад.

Стосунки між Індією і Пакистаном зараз є надзвичайно драматичними. Найгірше в цій ситуації, що дуже багато сторін мають негативні очікування стосовно саме взаємин між двома країнами. А багато хто хотів би і отримати від цієй кризи зовнішньополітичний зиск. Наприклад, Росія, яка є одним з основних постачальників зброї для Індії. Проте тут не треба забувати, що в Росії політики не настільки наївні, щоб грати сірниками на пороховій бочці, котрою є індійсько-пакистанські стосунки і загалом вузол Індостану, котрий у найближ-
чі десятиліття буде, можливо, в чомусь навіть більш напружений, аніж Близький Схід.

Очевидно, що за нинішнім напруженням стоять ті екстремістські ісламські сили, що породили і на сьогодні використовують «Аль-Каїду», яким дуже б хотілося збільшити напруження саме у цьому небезпечному регіоні і тим самим зробити крок до того, щоб поставити увесь цивілізований світ на коліна перед своєю прихованою могутністю. Оскільки останні роки вказують, що усі зусилля «Аль-Каїди», попри начебто оперативні її успіхи і велику кількість жертв, не мають не лише стратегічного, але й тактичного успіху. І їх результативність все більше і більше згортається.

Відтак ймовірність військового конфлікту між Індією і Пакистаном буде педалюватися саме цими силами і їхні зусилля, можливо, навіть не обмежаться терактами у Мумбаї, а матимуть своє продовження. Проте історичні паралелі говорять про те, що не можна відкидати повністю можливість локального кон-
флікту між цими державами, хоча це було б дуже небажано. Можна згадати лишень «синдром Сараєва», який був використаний в багато менш напруженій ситуації в Європі початку ХХ століття. Але не треба забувати, що на сьогодні загальносвітові, і в тому числі й пакистанські й індійські еліти, мають набагато більший досвід та набагато більший інструментарій локалізації подібних кон-
фліктів і навіть їх передумов.

Тому набагато ймовірніше, що сьогоднішнє напруження буде використане усіма силами, в першу чергу Сполученими Штатами, для того, щоб врегулювати цей конфлікт і створити на базі існуючих проблем зону стабільності і врегулювання, котра буде, в першу чергу, включати політичні й військові еліти цих двох країн. Безперечно, з урахуванням усіх інших потужних гравців на цій території: США, Китаю і Росії для того, щоб виробити справді багатосторонні можливості і механізми в врегулюванні сьогоднішнього і майбутніх конфліктів. А також створити плацдарм для успішної співпраці між Індією і Пакистаном.

Очевидно, що терористичні напади у Мумбаї підштовхнуть нову адміністрацію США до більш пильного відслідковування протистояння між Пакистаном і Індією та унеможливлення переходу його у стадію, котра могла б призвести до ескалації. «Ця трагедія, – наголосив провідний науковий консультант американської фундації Heritage Пітер Брукс, – також надає можливість Вашингтону для більш високого рівня співпраці з обома – Ісламабадом і Делі – ця ідея може бути доступною для нас тепер. Цей крок дозволить усім нам почуватися безпечніше». Саме в створенні такого глобального механізму врегулювання і полягають найперспективніші способи задоволення стратегічних прагнень Індії та Пакистану, а також усіх інших впливових країн світу.

Саме в цьому сенсі можна розглядати позачерговий візит держсекретаря Кондоліззи Райс до Індії, яким США продемонстрували свою рішучість задіяти міжнародні зусилля, щоб зняти підвищену напруженість у відносинах між Індією і Пакистаном. Більшість меседжів Кондоліззи Райс були направлені у бік Ісламабаду, який вона закликала до негайної боротьби з тероризмом. Вона наголосила: «ми повинні діяти рішуче, ми повинні діяти швидко», щоб допомогти спіймати тих, хто несе відповідальність за напади у Мумбаї, які загрожують відносинам Пакистану з Індією. «Ми, – підкреслила Кондолізза Райс, – очікуємо від усіх відповідальних держав, що вони братимуть участь і співробітничатимуть в притягненні цих осіб до правосуддя і за це Пакистан несе особливу відповідальність».