Польща підводить Україну, коли в розпал війни звинувачує її в "геноциді" - Wyborcza

Україна відсвяткувала 25-річчя своєї незалежності. Зазвичай це свято проходило в скрутній ситуаці, а цього разу – в трагічній, з окупованим Кримом, Донбасом, який кровоточить, іноземною армією на своїй землі.

"Але вона ще є, "ще не вмерла". І це великий подарунок історії так само і для нас, хоча впродовж останніх чверть століття ми не навчилися його належним чином цінувати і берегти. А можемо його втратити, чому вчить наша власна історія. Сьогодні Україна для Володимира Путіна стала тим самим, чим понад двох століть тому була Річ Посполита для цариці Катерини. Країною, яка чим швидше буде ослаблена, зануриться в хаос і лишиться сама, тим швидше потрапить в чужі руки", - пише на сторінках Gazeta Wyborcza польський оглядач Вацлав Радзівінович.

Він додає, що кожен провал України дуже тішить Москву. З якою неймовірною радістю кремлівські ЗМІ сьогодні повторюють, що Україна на Олімпійських іграх в Бразилії показала найгірший результат в історії своєї участі.

"А як же їх радує кожен антиукраїнських ексцес в Польщі. Постанова нашого Сейму про Волинську трагедію і "геноцид" були для Кремля великим подарунком. Мої російські друзі-опозиціонери питали, чому польські депутати підтримали її. Хіба вони не розуміли, хоч і мали свої причини, що "бити битого" неправильно. Питали, чому поляки не прийняли руку Петра Порошенка, яку президент України простягнув їм у Варшаві, ставши на коліна і ушанувавши жертв трагедії?" - пише польський оглядач.

Він зауважує, що зараз не час питати, яка Україна потрібна Польщі. Звісно ж, незалежна, успішна, в безпечних кордонах і дружня. Такою вона, напевне, колись буде, "але не завтра і не після завтра". Важливіше питання, яка Польща потрібна сьогодні Україні, яка переживає скрутні часи.

Вчора на святкуванні Дня незалежності в Києві був президент Анджей Дуда. Він нагадав, що Польща завжди в тяжкі моменти підтримувала Україну.

"Польща була, є і, я переконаний, буде стабільним другом України, підтримуючи її європейські і трансатлантичні прагнення", - заявив Дуда.

Радзівінович коментує, що такі заяви чув неодноразово з уст різних представників влади в минулому.

"Але що ми дійсно готові зробити для України? Прийняти тисячі біженців, підтримати грошима, зброєю? Ні. То лише на російському телебачення польські солдати "гинуть сотнями", воюючи на боці України в Донбасі", - пише оглядач, додаючи, що не йдеться про те, що "потрібно гинути".

На думку автора, Києву потрібний розумний і дружній представник, як часом кажуть, "адвокат", який би зміг на Заході добитися розвіяти "втому від України".

"Але чи може таким адвокатом бути країна, яка висуває обвинувачення в "геноциді" замість того, щоб співпрацювати разом над спільною постановою про спільну історичну трагедію. Тим більше, що українці, як вони самі кажуть, хотіли б такого діалогу. Як Брюссель чи Вашингтон повинен розуміти такі дії "адвоката"? По-своєму антиукраїнські жести поляків розуміє і Москва, яка припускає, що Варшава може допомогти їй розділити Україну", - йдеться в статті.

Радзівінович також сумнівається в цінності польського "адвоката" України, який сам не може пояснити Брюсселю, Берліну чи Парижу, як дії Варшави у внутрішній політиці відповідає європейським нормам.

"Польща, яка сама стала проблемою для Євросоюзу, не має авторитету, щоб допомогти Україні вирішити її проблеми. Україні з нагоди ювілею треба бажати витривалості, сили, а також розуміючою, дружньої, впливової у світі Польщі", - вважає польський оглядач.

Тим часом, видання Rzeczpospolita писало, що Польща повинна підтримувати Україну, тому що їй більше немає на кого розраховувати.

24 серпня, на День незалежності президенти України і Польщі Петро Порошенко і Анджей Дуда прийняли спільну декларацію. Хоча її текст поки не відомий. Проте, як писав оглядач відділу міжнародної політики "Дзеркала тижня. Україна" Володимир Кравченко, малоймовірно, що у спільній декларації Анджея Дуди та Петра Порошенка буде згадано Волинська трагедія. Він зазначає, що ця декларація повинна перекрити негатив в українсько-польських відносинах, що з'явився після рішення польського парламенту щодо Волинської трагедії.