Криза загрожує обороноздатності країн НАТО

Поділитися
Європейські країни втратять можливість проведення масштабних операцій у віддалених від Європи регіонах планети і обмежаться обороною лише периметра своїх кордонів.

Глобальний економічний спад зав­дає ударів по ще недавно цілком «здорових» сферах - обороні, безпеці та ВПК. Понад те, скорочення витрат на армію і оборону стає дедалі «популярнішим» антикризовим рішенням у політичних колах країн по обидва боки Атлантики.

Дії з урізання витрат на оборону можна розглядати в руслі проголошеної керівництвом НАТО на останньому саміті в Чикаго доктрини smart defense - «розумна оборона» (DT.UA №19, 25 травня 2012 р.), яка передбачає підвищення ефективності оборони та безпеки за рахунок продуманих і менш витратних рішень. Вони мають базуватися на використанні високих технологій і тіснішій взаємодії армій країн альянсу. Однак практика свідчить, що кризові процеси дедалі сильніше тиснуть на сферу оборони, а реалізація нових підходів у НАТО йде повільніше. До того ж криза призводить до розбалансованості дій окремих його членів.

Чи буде фінансовий Перл-Харбор?

Уже відомо, що «фінансовий Перл-Харбор» станеться 2 січня 2013 року. Цього дня, якщо американські законодавці не дійдуть згоди з питання скорочення витрат бюджету, у дію вступить правило автоматичного секвестру і в найближчі десять років витрати на оборону США муситимуть зменшитися на 550 млрд. дол. Таким чином, буде поховано відразу кілька великих оборонних проектів. Роботу втратять приблизно 10 тис. працівників американських спецслужб, можуть бути звільнені приблизно 1 млн. американців, зайнятих в оборонній промисловості. У США залишаться в строю 284 бойових кораблі - це рівень 30-х років минулого століття, тоді як наприкінці 90-х американський флот налічував 546 кораблів. Як такими силами США зможуть забезпечити свою нову оборонну ініціативу - розширення присутності в Азійсько-Тихоокеанському регіоні?! Такі думки й прогнози публікує американська преса.

За п’ять місяців до «активації» цього сценарію військово-промислове лобі на Капітолійському пагорбі активізувало зусилля, щоб йому запобігти. Але при погляді зблизька виходить, що сьогодні це питання - лише одна з тем передвиборної кампанії у США. Обвинувачуючи Бара­ка Обаму у нехтуванні потребами оборони країни, його противники-республіканці намагаються виграти перегони. Своєю чергою, демократи продавлюють питання наповнення бюджету за рахунок підвищення податків для багатих громадян. Рес­публіканці проти і, таким чином, збільшують можливість урізання військових витрат. Компромісу навряд чи буде досягнуто до президентських виборів у листопаді.

Та навіть якщо припустити, що автоматичне скорочення витрат усе-таки відбудеться і бюджет Пентагона опуститься до рівня 2006-2007 років, експерти не вбачають у цьому великої проблеми. Принаймні він буде більшим, ніж у часи холодної війни, і навіть більшим за бюджет 2003 року, коли США розпочали вій­ну в Іраку.

Так, конгрес готується виділити на оборонні потреби у 2013 році 550 млрд. дол. Плюс ще 88 млрд. на проведення операції в Афганістані. Пентагон легко компенсує втрати продажами зброї за кордон, які нинішнього року перевалили за 40 млрд. дол. Але головне - американські військові стануть дбайливіше ставитися до коштів платників податків. Наприклад, на розробки озброєння, від використання якого Пентагон зрештою відмовився, за останні кілька років було витрачено 50 млрд. дол.

При цьому витрати на оборону в США становлять 20% усіх федеральних витрат і, на думку ряду американських політиків, мають бути скорочені в умовах кризи. Сьогодні 40% усіх військових витрат світу припадає на США, а частка спільно із союзниками з НАТО перевищує 70%. При цьому США продовжують справно вносити свою лепту в 75% бюджету НАТО, дарма що більшість членів альянсу - європейці.

Таким чином, ситуація в американській оборонці тільки підтверджує необхідність якнайшвидшої імплементації «розумних» підходів, про які говорили в Чикаго, однак у цьому напрямі поки що не зроблено конкретних кроків. До того ж США мають намір зменшити підтримку європейців навіть по лінії НАТО.

Європа сурмить: «Відступ!»

Європа сьогодні виявляється слабкою ланкою в альянсі. У конкретних цифрах ситуація така. Великобританія до 2014 року скоротить свій військовий бюджет на 8%, однак він залишатиметься одним із найбільших у світі. До 2015 року на «цивілку» відправлять 7 тис. військових. А до 2020 року Лондон планує зменшити армію до 82 тис. чоловік. Такою маленькою британська армія не була з часу Кримської вій­ни 1853 року. На думку британських військових експертів, таке скорочення означає, що армія Її Велич­ності втратить можливість брати участь одночасно у двох операціях, як це було в Іраку та Афганістані. Іспанія за чотири роки урізала війсь­кові витрати на 25% і планує скорочення 15 тис. солдатів та 5 тис. цивільних контрактників. Сусідня Франція, яка лише рік тому задавала тон в операції НАТО в Лівії та Кот-д’Івуарі, ймовірно, втратить свою могутність у результаті скорочення армії на 54 тис. осіб,
30 тис. з яких уже звільнено. Уряд соціалістів планує семивідсоткове скорочення витрат на оборону в 2013 році. В цих умовах міністерство оборони Франції до кін­ця року надасть план, згідно з яким щорічно армія скорочуватиметься на 2,5% упродовж трьох років, а планованого урізання бюджету буде досягнуто за рахунок зниження операційних витрат і звільнення персоналу, який виконує адмі­ністративні функції. Приблизно на 20% скоротяться витрати на навчання солдатів та закупівлю нової техніки й озброєння. Після бурхливих дебатів про необхідність участі німців в афганській операції НАТО федеральний уряд Ангели Меркель урізав військовий бюджет Німеччини на 10,4 млрд. дол.

Що цікаво, у ряді випадків керівництво НАТО з розумінням поставилося до таких скорочень, хоча й зазначало, що військові витрати для країн-членів альянсу не повинні бути меншими 2% від ВВП. Однак стагнація європейських економік призводить до невиконання цього показника більшістю країн Європи.

З іншого боку, є держави, котрі проявляють стійкість у боротьбі з кризою. Греція, що найбільше постраждала від неї, урізуючи соціальні та бюджетні витрати, вирішила за будь-яку ціну захистити свою армію. У країні з населенням 11 мільйонів вона налічує 124 тис. чоловік, у розпорядженні яких перебувають близько 500 військових баз. При цьому утримання такої армії Афіни пояснюють загрозою з боку Туреччини, яка також є членом НАТО. Греки погодилися урізати зарплати військовим на 30%, однак при цьому не скорочувати чисельність війська. Ще один цікавий аспект у грецькій історії полягає в тому, що Афіни продовжують закуповувати нове озброєння для своєї армії переважно у Франції та Німеччині. Вочевидь, цим можна пояснити той факт, що Берлін і Париж, вимагаючи від Афін урізання витрат на пенсії й охорону здоров’я, реформ в економіці, мовчать про сферу оборони.

Ситуація, що склалася, загрожує тим, що європейські країни втратять можливість проведення масштабних операцій у віддалених від Європи регіонах планети і обмежаться обороною лише периметра своїх кордонів. Але навіть плани зміцнення власне загальноєвропейської системи безпеки можуть виявитися не реалізованими без підтримки НАТО.

Чия оборона «розумніша»

Всередині самого альянсу ситуація в обороні дедалі більше скидається на становище в економіці. США почуваються краще і, як і раніше, займають проактивну позицію, тому у своїх підходах зі створення «розумної оборони» не прагнуть враховувати думку європейських партнерів, за винятком хіба що Велико­британії. У цілому ці позиції поділяє й керівництво НАТО, яке виступає за новаторські підходи, а не за скорочення та урізання. В оборонній спільноті США ідеї «розумної оборони» розвивають на низці напрямів. По-перше, упор на роботизовані технології доставки боєприпасів до цілі та боєприпаси з високою точністю наведення. По-друге, створення тактичних угруповань і підрозділів, у яких для виконання бойового завдання використовувалися б застарілі види озброєння поруч із більш сучасними. Це дозволить відмовитися від практики повної заміни старих зразків озброєння на нові. З цією темою стикується й третя концепція - створення модульних платформ, які б могли швидко трансформуватися під конкретні бойові завдання. І, нарешті, перехід до концепції базування флоту поблизу ймовірного театру бойових дій, що дозволить забезпечити інтереси США на морських просторах меншою кількістю кораблів, замість простоювання ними більшості часу на базах у США.

Як бачимо, ці підходи мало в чому враховують думку європейців. Вони, до речі, свою «розумну оборону» почали вибудовувати ще з 2010 року. Однак вона абсолютно не враховує глобальних реалій і спрямована переважно на підтримку обороноздатності окремих країн континенту, яким просто не вистачає ресурсів для того, аби мати у складі своїх збройних сил усі роди військ. Сюди можна зарахувати патрулювання повітряного простору Балтії літаками інших країн альянсу, захист морського узбережжя Нідерландів кораблями більших країн тощо. На цей час між європейськими країнами-членами НАТО діють приблизно 100 проектів багатосторонньої оборонної співпраці, але 20 із них - це домовленості лише двох країн, а в 60 проектах беруть участь п’ять і менше держав. Таким чином, вони мало впливають на обороноздатність альянсу в цілому і навіть не відіграють ролі в підвищенні загальноєвропейської безпеки, а часом дублюють і суперечать один одному.

Ситуацію поглиблює те, що європейські структури прагнуть узяти на себе функції, які зазвичай виконувало НАТО. Так, 30 липня Єврокомісія видала цікавий документ - План дій до 2020 року зі створення інноваційної та конкурентної індустрії безпеки. Зокрема, у ньому йдеться, що ЄС має зосере­ди­ти увагу на перспективних галузях засобів розвідки та спостереження, контролю кордонів і захисту від засобів масового ураження, зблизити сферу розробок та застосування технологій безпеки, створити для них єдиний гармонізований ринок у Європі, посилити взаємодію військових і цивільних сил безпеки. Однак у документі не йдеться про взаємодію з НАТО. Більше того, йдеться про створення «загальноєвропейсь­кого бренду», який би став упізнаваним на глобальному ринку безпеки із прицілом поборотися з домінуванням виробників зі США та Азії.

В європейській пресі також триває дискусія про те, що зниження бойового потенціалу національних армій автоматично ставить на порядок денний питання створення загальноєвропейської армії. Однак поки що в цієї ідеї більше противників, і навіть її прибічники розуміють, наскільки складна реалізація цього завдання.

Але найбільш дивне в цій історії те, що з боку НАТО поки що не вид­но активних зусиль, а головне - бажання взяти на себе роль своєрідного регулятора цих роз’єднаних дій і зіграти у військовій сфері ту роль, яку в подоланні фінансової кризи відіграє МВФ. Сьогодні координація зусиль із побудови «розумної оборони» виходить на перше місце на тлі того, що загроз для оборони і безпеки у світі не стає менше, а бойові завдання, які вирішують країни альянсу спільно й поодинці, не стали простішими, а тільки ускладнюються в новій геополітичній обстановці.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі