Жовтий фосфор із кількома невідомими

Поділитися
Львівщина поступово оговтується від наслідків техногенної катастрофи поблизу Ожидова. Після шок...

Львівщина поступово оговтується від наслідків техногенної катастрофи поблизу Ожидова. Після шоку, викликаного «фосфорною» трагедією, люди хочуть докопатися причин того, що сталося, хочуть почути об’єктивну, правдиву інформацію про шкоду, заподіяну здоров’ю, а також довкіллю. Нагадаємо, що 16 липня на території Бузького району Львівської області, на перегоні Красне — Ожидів, зазнав аварії товарний потяг із небезпечним вантажем — жовтим фосфором. 15 цистерн, по 50 тонн кожна, зійшли з рейок, шість із них загорілися. Знадобилося багато зусиль, щоб приборкати вируючу пожежу з яскравим високотемпературним полум’ям. Величезні хмари білого диму поширилися на десятки квадратних кілометрів. Слід віддати належне пожежникам і рятувальникам, які, не маючи засобів індивідуального захисту — протигазів чи хоча б респіраторів, кинулися в це пекло, а також медикам, які поспішили на допомогу жертвам отруйного диму. Водночас укотре відчуваєш досаду і цілком виправдане обурення стосовно деяких офіційних осіб та керівників відомств, із вини яких (хоча, безперечно, крайніми, як завжди, виявляться «стрілочники») власне, і сталася аварія. Отже, які можна зробити висновки з «фосфорної» трагедії? Які її наслідки? Що з цього приводу думають авторитетні науковці та фахівці? І, звісно ж, багатьох цікавить, яка сьогодні ситуація в зоні катастрофи, як почуваються постраждалі і ті, хто мешкає на території, що була піддана фосфорній небезпеці, чи існує загроза їхньому здоров’ю.

У зоні катастрофи: лікарі і «втікачі»

Першу інформацію МНС про катастрофу в Ожидові диспетчер Львівської служби медицини катастроф отримав 16 липня о 17.47. Через дві хвилини були повідомлені Головне управління охорони здоров’я Львівської області та Буська обласна лікарня. І відразу ж на місце події виїхали дев’ять спеціалізованих бригад швидкої медичної допомоги. Упродовж 15 хвилин було створено регіональний штаб із забезпечення медичного обслуговування населення в районі аварії, звільнено реанімаційні ліжка в 13 установах обласного і районного підпорядкування, під потенційну госпіталізацію підготували 1500 ліжок. Відразу ж було налагоджено телефонний зв’язок із головним токсикологом МОЗ України — Борисом Шейманом. О 18.30 головний лікар Буської центральної районної лікарні виступив по радіо з інформацією про особливості поведінки населення в районах задимлення — цей ролик транслювали по місцевому радіо впродовж двох діб. Також було повідомлено, що за будь-яких скарг усе населення цілодобово може звертатися по медичну допомогу.

До 4-ї години ночі 17 липня було госпіталізовано 13 потерпілих. Серед них у тяжкому стані — чотири особи з Буського загону рятувальників. Це перші люди, які виїхали на гасіння пожежі, не знаючи, що це за пожежа, і не маючи захисних костюмів. Їхній стан залишався тяжким упродовж двох днів. На сьогодні, за словами головного лікаря Львівської області Ігоря Герича, «вони повністю вилікувані і виписані додому».

За офіційною інформацією, що її оприлюднило головне управління охорони здоров’я Львівської області, з території п’яти районів, що потрапили під ореол поширення фосфорного диму, з різних причин (і з підозрою на інгаляційне отруєння фосфором, і з іншими патологіями, які не стосуються безпосередньо інгаляційного отруєння фосфором) було госпіталізовано 320 осіб, у тому числі 83 дітей. Із них 181 особа — суто з підозрою на гостре отруєння продуктами горіння фосфору. Це із загального числа тих, що опинилися безпосередньо в зоні катастрофи (11 тис. населення), а назагал, з урахуванням населення прилеглих районів, яке, за словами І.Герича, панічно відреагувало на повідомлення про аварію в Ожидові, — це 39 тис. осіб. (На момент написання матеріалу в лікарнях області перебувало 18 дорослих пацієнтів.)

Майже всіх госпіталізованих особисто консультував головний токсиколог професор Шейман. Діагноз «гостре інгаляційне отруєння парами фосфору» в межах Львівської області встановлено 99 особам, у тому числі 14 дітям.

У зоні надзвичайної ситуації працювали близько 860 медичних працівників (із них 305 — лікарі), було задіяно 16 медзакладів, 38 бригад швидкої медичної допомоги, 31 стаціонарне відділення. Для подвірних обходів створили 27 медичних бригад. Населенню пропонували УЗД- та кардіографічне обстеження, розгорнутий аналіз крові, консультації вузькопрофільних фахівців. Там, де населення реагувало на ситуацію доволі складно, працювали психологи. 25 липня почала діяти гаряча телефонна лінія «058» (людей і досі консультують із медичних та інших питань).

Особливих труднощів із наданням медичної допомоги (зокрема із забезпеченням медикаментами), наголошує Ігор Герич, не виникало. Найбільші проблеми — дезінформація, яка провокувала панічні настрої серед населення та істотно погіршувала виконання медичних завдань, і невиконання професійних обов’язків.

Головне управління охорони здоров’я Львівської області навіть розповсюдило офіційне спростування і адресувало його керівникам засобів масової інформації. Появу цього документа спричинило інформаційне повідомлення в одному з електронних ЗМІ «Желтый фосфор убил уже трех человек?». Також через кілька днів після катастрофи ЗМІ розповсюдили інформацію щодо тележурналістів, які, працюючи на місці аварії, отруїлися фосфорним димом і були госпіталізовані. Стан кореспондента ICTV п. Кривого головний лікар Львівщини з певних причин не став коментувати. Щодо іншої журналістки професор Герич зазначив, що особисто оглянув її і діагностував «фолікулярну ангіну та задавнений гастродуоденіт, який, очевидно, загострився і через напружену роботу, і через напружений емоційний стан, і через похибки у харчуванні».

Тепер щодо невиконання професійних обов’язків. Через кілька годин після аварії у двох селах зникли і досі не повернулися два фельдшери. «Також піддалися паніці сім лікарів-консультантів з обласних установ, — розповідає Ігор Герич. — Ці фахівці приїхали в Буську районну лікарню, щоби надати конкретну допомогу. Але замість того просиділи у приймальному покої в масках, відстрашуючи своїм виглядом населення. Тому я розпорядився зняти їх із завдання без права в наступні дні виїжджати на місце події». На цих лікарів, за словами головного медика Львівщини, «чекає гостра моральна оцінка, і не тільки на рівні області». Так само, до речі, як і на фармацевтів із кількох сіл, котрі, позачинявши аптеки і повтікавши в невідомому напрямку в перший же день після аварії, позбавили людей елементарного медикаментозного забезпечення.

Медики, роблячи подвірні обходи, доволі часто стикаються з тим, що селяни, нарікаючи на неуважне ставлення до їхнього здоров’я, нерідко самі відмовляються від оглядів і консультацій. А мотивація відмов така: «Хочемо ультразвукового обстеження!». Питання вирішив, побувавши на місці катастрофи, президент України: три ультразвукові апарати доставили з Києва у Буськ, Радехів і Броди. Це експертного класу обладнання, якого у Львівській області досі не було. Міністр охорони здоров’я Юрій Гайдаєв повідомив про закупівлю для Львівської області за державний кошт і хроматомасспектрометра — суперточного апарата для визначення в організмі токсичних речовин, тих чи інших рідин у субстратах. Апарат коштує близько 1,5 млн. гривень, і виділять його області для створення токсикологічного центру.

Для ліквідації наслідків аварії на Львівщину мають надійти й 14 млн. гривень, з них 670 тис. — суто для медичної галузі. Зокрема за ці кошти на 60 тис. гривень буде закуплено медикаментів для тих лікарень, які надавали потерпілим допомогу. Передбачено й придбання автоматизованих біохімічних аналізаторів та санітарного транспорту, у тому числі — реанімобіля для Буської ЦРЛ.

Окремо слід сказати про поінформованість населення. На мою думку, львів’яни аж ніяк не мають нарікати на відсутність інформації, позаяк відразу ж після катастрофи Львівське обласне телебачення організувало «прямі лінії» із залученням керівників усіх служб, які працювали на місці катастрофи. Програми виходили в ефір щодня і тривали по кілька годин — із першого дня після аварії аж до відправлення вагонів із фосфором з Ожидова до Казахстану. У режимі оn-line приймалися телефонні дзвінки, на які відповідали присутні в студії. Також у режимі прямого ефіру 27 липня транслювалася позачергова сесія обласної ради, на якій звітували керівники всіх служб, що брали участь у ліквідації аварії.

Окрема тема — якість інформації. Навіть у Львові, який знаходиться на відстані 60 кілометрів від місця аварії, виникла паніка. І це попри те, що з першого дня аварії всі служби говорили про цілковиту безпеку саме у Львові. Кілька днів люди побоювалися виходити на вулицю з маленькими дітьми. Де-не-де з’являлися громадяни в марлевих масках (спрацював так званий токійський синдром). А спровокувало масовий переляк передусім те, що віце-прем’єр Олександр Кузьмук у першому телеінтерв’ю з місця події порівняв катастрофу в Ожидові з чорнобильською. Крім того, було оприлюднено повідомлення про тимчасову заборону закуповувати в населення Буського району м’ясних та молочних продуктів, овочів і фруктів. Людям рекомендували без потреби не виходити на вулицю, щільно зачиняти вікна, не пити води з криниць, не їсти городини та садовини, не купатися у водоймах і не випасати худоби. А вже через два дні пан Кузьмук, ніби отямившись, показово, на камеру, смачно хрумтів огірком з городу, просив підсмажити яєчню і навіть жартома претендував на 100 грамів.

Підливало оливи в огонь і спричиняло паніку й те, що головний санітарний лікар Львівської області Роман Павлів у прямих ефірах на обласному телебаченні, розповідаючи про проби води, ґрунту і повітря, часто плутав фосфор із фтором. А ще людей бентежила відсутність у перші дні після аварії губернатора області Петра Олійника та голови облради Мирослава Сеника (який, до речі, на відміну від губернатора, так і не перервав відпустки і не повернувся з-за кордону до Львова).

Збурив львів’ян виступ на «5 каналі» екс-міністра охорони здоров’я пана Поліщука, який говорив про необхідність споживати активоване вугілля, при цьому львівські медики наголошували на некомпетент­ності такої поради. І попри це, у львівських аптеках за лічені години після виступу екс-міністра «порозмітали» названий препарат, а власники аптек непогано заробили на ажіотажі, бо вугілля миттєво подорожчало.

* * *

«Гострий період надання медичної допомоги завершиться тоді, коли зі стаціонару буде виписаний останній «фосфорний» пацієнт, — говорить Ігор Герич. — Наразі ж медики працюють по селах. Обстеження населення зараженої території триватиме до кінця року. Крім того, усі люди, що звернулися під час аварії по медичну допомогу, через місяць проходитимуть повторне стаціонарне обстеження. І це підтверджено документально, тобто є відповідний наказ по Головному управлінню охорони здоров’я Львівської області, в якому йдеться про оперативне надання медичної допомоги і пізню реабілітацію».

«Фосфорні добрива» як наслідки аварії?

«Фосфорну хмару шукай вечорами…» — перефразовуючи слова з відомої пісні «Червона рута», змальовувала довкілля одного з районів Рівненщини — Радивилівського — місцева преса. Такі сюрреалістичні пейзажі не були витвором багатої журналістської уяви. Надвечір 16 липня утворена з продуктів горіння фосфору величезна біла хмара справді рухалася від місця аварії в напрямку Луцька. Вона пройшла над селами Миниця і Рідків. У зоні її підвищеної активності опинилися ще три населені пункти — Нова Митниця, Острів і Плюшева. І всі вони розташовані за 40—50 км, тобто якнайближче до місця аварії. Поза сумнівом, викид фосфору позначився на здоров’ї тутешніх мешканців.

Голова Рідківської сільської ради Любов Войтишин не приховує наслідків техногенної катастрофи на Львівщині (газета «Рівне вечірнє», — 19 липня):

— Відразу після цієї події в селян боліла голова, пекло в горлі, у декого пекли очі й шкіра. Очевидно, вони отруїлися. До амбулаторії звернулося кілька десятків наших жителів. У селі паніки не було, але всі сиділи за зачиненими вікнами, не випасали худоби…»

Її колега, голова Пляшівської сільської ради Віктор Антонюк, у розмові з кореспондетом «ДТ» визнає, що в перші після аварії дні мешканці села скаржилися на печію в горлі, у людей загострювалися давні недуги. Проте перша особа Пляшевої наполегливо переконує, що сільська влада оперативно зробила все для мінімізації наслідків аварії, і на сьогодні стан здоров’я пляшівців нормалізувався.

— 16 липня ввечері я не чекав вказівок з району, а сам звернувся до районного штабу, відділу МНС. Для оперативного інформування населення організували чергування працівників сільської ради. У ніч з 16 на 17 липня, коли всі спали, я сам ходив закривати колодязі, щоб люди не пили з них води. Швидко діяти в непростій ситуації нам допомогла райдержадміністрація… — запевнив сільський голова.

Його слова підтвердив голова Радивилівської райдержадміністрації Ігор Полетко. І тим самим спробував зняти гостроту проблеми.

— Підстав для паніки немає і не повинно бути! — ставить крапку посадовець. — Районна влада діяла чітко і згідно з інструкціями на випадок виникнення техногенних катастроф. Уже в понеділок увечері було створено штаб, який контактував зі штабом у Бродах. Ми рекомендували мешканцям району зачиняти кватирки, не виходити без зайвої потреби на вулицю, не випасати худоби, не купатися у відкритих водоймах, не пити води з колодязів… Наступного дня я з відповідними службами об’їздив села, яких не оминули наслідки аварії, і сказав, як діяти. Головний лікар райлікарні прослідкував, щоб амбулаторії і ФАПи закупили необхідні ліки, а лікарі з району обстежували стан здоров’я жителів уражених сіл… На сьогодні загрози здоров’ю людей у районі немає. Ми відправили вже понад 100 дітей в оздоровчі заклади Радивилівщини.

Головний державний санітарний лікар Рівненської області Геннадій Шевченко підстави для тривоги спробував розвіяти результатами аналізів проб повітря і води, відібраних у згаданих селах. «Наступного дня після аварії фахівці облсанепідемстанції виїжджали туди. Вони знайшли сліди сполук фосфору. Але в нас немає методик, щоб дослідити — це наслідки аварії чи внесення фосфорних добрив. За результатами аналізів, вміст фосфорного ангідриду в повітрі становить 0,002—0,009 мг на метр кубічний при гранично допустимому рівні 0,15 мг/м3. У питній воді концентрації поліфосфатів були 0,04—0,035 мг/м3 (межа — 3,5 мг/м3). Відібрані проби води в місцевій річці Пляшівці (0,06 мг/м3) теж не підтвердили перевищення норми.

Проте як саме «наслідки аварії» чи «фосфорні добрива» можуть вплинути на здоров’я людей та довкілля, посадовці не прогнозують.

Щодо техногенних шкідливих речовин «норми» не існує

А що кажуть про наслідки «фосфорної» трагедії вчені?

Професор Олександр ГОЛУБ (Київ­ський національний університет ім. Т.Шевченка), учасник шкіл НАТО з хімічної, біологічної та ядерної зброї масового ураження і методів захисту військ і населення, на запитання кореспондента «ДТ» відповів так:

— Гострі отруєння білим фосфором через легені не відомі. Більш вивченими є хронічні отруєння, які катастрофічно впливають на організм. На щастя, у ситуації, що склалася хронічне отруєння парами фосфору виключене — воно виникає лише у випадку тривалого контакту з ними.

Що ж до можливих наслідків аварії у Ожидові, то з упевненістю можна сказати таке: якщо зібрати весь фосфор, що залишився, і не допустити його випаровування, то він не зможе уразити людей і тварин. Якщо невелика кількість фосфору залишилася у навколишньому середовищі — на грунті, рослинах, речах, будинках тощо, то вони проявлять себе в темний час доби блакитним світінням. У ще менших кількостях він швидко окислиться і перейде у фосфатну кислоту, яка утворюється при горінні фосфору. На присутність білого фосфору вкаже запах озону, який виникає при окислюванні цієї речовини в повітрі. Тому якщо відчувається запах свіжого повітря, як після грози в лісі (невелика концентрація озону), чи неприємний запах, що супроводжує ксерокси при копіюванні чи лазерні принтери під час друку (велика концентрація), то можна підозрювати наявність жовтого фосфору (технічна назва білого фосфору) у навколишньому середовищі.

Тепер про продукти згорання білого фосфору та небезпеки від них. Під час згорання фосфору шкідливі проміжні продукти дуже швидко переходять у кінцевий продукт — фосфатну кислоту, небезпечну лише в концентрованих розчинах. У атмосфері ж після згорання фосфору утворюються достатньо розведені розчини, які прямої шкоди не завдають. Природно, випадаючи у вигляді кислотних дощів, вони можуть завдавати незначної шкоди рослинному світу та деяким будівельним матеріалам. Проте з усіх кислотних дощів ці будуть найменш небезпечні, оскільки фосфатна кислота легко перетворюється на фосфатні добрива й навіть входить до складу антикорозійних сумішей.

Таким чином, очікувати катастрофічних наслідків через аварію не слід. Проте повну оцінку наслідків аварії можна було зробити лише за наявності офіційних даних про кількість згорілого фосфору.

Відомий дослідник у галузі профілактичної медицини, академік АМНУ, член-кореспондент НАН України Ісаак ТРАХТЕНБЕРГ:

— Гострі отруєння білим (жовтим) фосфором на виробництві не трапляються і є наслідком нещасних випадків. При отруєнні вже через півгодини з’являються загальна кволість, головний біль, відчуття дискомфорту. Пізніше — симптоми вже специфічного характеру. У зв’язку з потраплянням фосфору на слизову верхніх дихальних шляхів утворюється кислота, й починається печіння. Воно може з’явитися й в шлунку, куди фосфор потрапляє зі слиною. Починається відрижка з часниковим запахом, можливі нудота та блювота.

Відомо, що критерієм ступеня небезпеки є не просто виявлення токсичної речовини в просторі, що оточує людину, а його кількість. І в даному випадку вже з перших часів фосфорної аварії необхідно було одержати такі кількісні дані. Однак дотепер громадськості не відомо: чи проводився і ким саме моніторинг вмісту фосфору в повітрі, воді, грунті? Які при цьому були використані методи? У пресі промайнули заяви про те, що виявлене «перевищення норми в 20 разів». Та про яку «норму» може йтися, якщо щодо техногенних шкідливих речовин її взагалі не існує? Як відомо, у нас і за кордоном установлені відповідні гігієнічні нормативи — гранично допустимі концентрації (ГДК) та орієнтовно безпечні рівні впливу (ОБРВ) в об’єктах зовнішнього середовища. Для фосфору наші нормативи передбачають як ГДК в атмосферному повітрі величину 0,0005 мг/м3, у воді — 0,001 мг/м3, у повітрі робочої зони на виробництві — 0,03 мг/м3. До речі, наші вітчизняні нормативи навіть більш жорсткі, ніж, скажімо, у США, де ГДК того самого фосфору в повітрі робочої зони 0,1 мг/м3, тобто втричі вищі.

Слід сказати, більшість журналістів намагалися об’єктивно висвітлювати події, але деякі публікації прагнули сенсаційності. Так, на сторінках низки газет з’явилося повідомлення про те, що небезпечна «фосфорна хмара» прямує до Києва. Мовляв, у четвер, 19-го липня з 13.00 до 15.00 (яка скрупульозна поінформованість!..) фосфорна хмара проходитиме над Вінницею, а в другій половині дня досягне Києва! Прогноз був настільки серйозний, що київський мер видав розпорядження, де йшлося про те, що відповідні органи мають інформувати киян про «поведінку фосфорної хмари». Навколо токсичної хмари, яка внаслідок горіння фосфору справді якийсь час висіла над місцем аварії та була завширшки 300—600 метрів, розгорнулася ціла дискусія. До речі, коли хмара вже розсіялася, фахівці з МНС заявили, що «взагалі ніякої хмари немає, нікуди вона не летить і немає загрози навіть Львову!», а їхні колеги з Укргідрометцентру повідали, що «хімічна хмара» до столиці не дійде, оскільки вітер дме у бік... Білорусі. Білоруське МНС відразу відреагувало й дійшло висновку, що хмара зможе рухатися лише «похилою до землі» і тому «осяде на Львівщині». Ось така «високонаукова» дискусія.

Населенню постраждалих місцевостей необхідно було надати інформацію про наявність і кількісний вміст токсикантів, які можуть надходити в організм людини з повітрям, водою та їжею. І не довелося б тоді шановним керівникам рятувальних операцій демонструвати населенню на собі споживання нібито ідеально чистих продуктів. Дуже вже хотілося їм переконати громадськість у тому, що небезпека минула. Мабуть, багатьом глядачам було ніяково, коли на екрані телевізора великим планом показали колоритну фігуру відомого в країні діяча з великим огірком, затиснутим у зубах. А поруч стояли глядачі, які спостерігали за цим «натурним експериментом» — місцеві жительки з переляканим виразом облич. Ще один примітний епізод. Як розповів мені колега-токсиколог, який повернувся з місця аварії, він спостерігав за видовищем, коли один рятувальник, який прибув із Казахстану, прагнучи продемонструвати нешкідливість грунту, зачерпнув жменю землі й перепровадив її до власного рота. Дива та й годі… Адже вже на другий день після аварії вміст фосфорного ангідриду, який поблизу епіцентру перевищував ГДК (0,15 мг/м3), пішов на спад, а населення та громадськість, на жаль, були дезорієнтовані та налякані відомою заявою про те, що ці події — «другий Чорнобиль».

Одним із основних уроків «фосфорної епопеї» має стати істина: такі ситуації легше попередити, ніж потім ліквідувати. Україна останніми роками приєдналася до Базельської, Роттердамської та Стокгольмської конвенцій. Вони передбачають заборону (чи обмеження) використання небезпечних токсичних речовин. Треба лише виконувати зобов’язання, які випливають із зазначених конвенцій.

* * *

…Згідно з інформацією, отриманою журналістами «ДТ», офіційних даних немає не тільки про кількість згорілого фосфору, а й щодо багатьох інших показників. Так, деякі спеціалісти-токсикологи відмовилися говорити про наслідки фосфорної аварії, оскільки є підстави підозрювати, що перевезений у цистернах фосфор справді був забруднений іншим (або іншими) хімічними елементами. Саме це, мабуть, дало підстави Кузьмуку заявити першого ж дня про «другий Чорнобиль». Однак повною картиною того, що сталося, володіє сьогодні лише дуже вузьке коло осіб, чомусь не зацікавлених в оприлюдненні інформації. Тому робити прогнози фахівцям залишається лише за непрямими «доказами» — приміром, станом здоров’я тих, хто внаслідок аварії опинився на лікарняному ліжку.

У зв’язку з техногенною аварією під Ожидовим виникають й інші запитання. Навіщо через територію «хлібної» України, зокрема, великі населені пункти, транспортувати настільки небезпечні вантажі, до того ж без належної охорони? Не дивно, що в багатьох виникли підозри в диверсійних діях. Як можна класифікувати події на залізницях України — як дилетантство в управлінні стратегічною галуззю народного господарства країни чи заздалегідь сплановані дії? До речі, губернатор Львівщини Петро Олійник готовий у разі потреби звернутися до міжнародних експертів, передовсім до наших найближчих сусідів – поляків, щоб провести моніторинг на місці катастрофи.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі