Активне збільшення споживчого кредитування: відновлення банківської системи чи передвісник чергового стрибка курсу? Прес-реліз

13 липня 2011 в 09:25
Істотної загрози для стабільності курсу гривни із-за зростання споживчого імпорту зараз немає. У теж час ситуація може кардинально змінитися з врахуванням активного збільшення попиту на імпорт в населення і споживчого кредитування. Щоб економіка не наскочила на граблі 2008 років...

Таким було резюме учасників засідання Фінансового прес-клубу «Активне збільшення споживчого кредитування: відновлення банківської системи чи передвісник чергового стрибка курсу?», яке 24 березня провела ГО «Ліга фінансового розвитку» за підтримки тижневика «Дзеркало тижня. Україна» та проекту USAID «Розвиток фінансового сектору» FINREP.

У дискусії взяли участь (за алфавітом): 
 
Валерій ГЕЄЦЬ,
директор Інституту економіки та прогнозування НАН України;
 
Віктор СУСЛОВ,
екс-голова Держфінпослуг;
 
Володимир ХЛИВНЮК,
голова правління банку «Фінанси та кредит»;
 
Ігор ЮШКО,
голова правління «Дочірнього банку Сбербанку Росії».
 
Позицію ЗМІ представляли Д. Гриньков («Бізнес»), Д. Бобесюк («УНІАН»), А. Блінов («Експерт-Україна»), В. Пасочнік («1+1»).

Споживче кредитування: не прибутками єдиними

Як зазначив у своєму виступі І. ЮШКО, активізація споживчого кредитування після кризового «затишшя» зазвичай розпочинається з невеликих придбань за рахунок позикових коштів. У міру розігрівання споживчих настроїв зрештою підвищується попит також на авто- та іпотечні кредити. Оцінюючи поточну ситуацію на ринку, банкір зауважив, що ринок автокредитування «оживає», а ось ринок іпотеки ще «в’ялий». У контексті ж можливих курсових ризиків через зростання імпорту споживчих товарів, І. Юшко зазначив, що державі для попередження негативних наслідків цього можна було б використовувати, зокрема, інструменти митного регулювання. 
 
За словами В. ГЕЙЦЯ, передумови для певного неспокою через зростання імпорту споживчих товарів існують. І проблема тут не в збільшенні видачі кредитів населенню для придбання товарів іноземного виробництва (що для банків, до речі, є одним з основних способів виходу на рівень прибутковості). Головний ризик – макроекономічний, а саме стабільність курсу при зростанні інфляції. За прогнозом експерта, збільшення розриву між цінами на валюту та цінами на ринку може призвести до втрати цінової конкурентоздатності економіки й формування умов для подальшого збільшення імпорту (а отже, посилення загрози девальвації). 
 
Як розповів В. ХЛИВНЮК, на сьогодні попит на банківські кредити в основному спостерігається у населення (споживчі позики) та великого корпоративного бізнесу разом з державними великими підприємствами (для поповнення обігових коштів). Що ж до представників малого бізнесу, то вони, за словами банкіра, зараз перебувають у стані повної розгубленості через невпевненість у завтрашньому дні, що й зумовлює відсутність зацікавленості у залученні кредитів.
 
Аналізуючи ринок кредитування фізосіб, керівник банку «Фінанси та кредит» констатував, що фінустанови вже демпінгують, знижуючи, зокрема, передоплату для придбання автомобілів. На думку експерта, це може призвести до того, що «скоро дійдемо до нуля, і все буде як раніше, до кризи». Посилаючись на неофіційні дані Нацбанку, банкір констатував, що на кінець минулого року за обсягами споживчого кредитування у вигляді кеш-кредитів ринок вже повернувся на докризовий рівень. «Кабміну разом з НБУ потрібно виробити якусь позицію. Тенденції з точки зору економіки мені здаються не дуже гарними», - зазначив В. Хливнюк.

Ходіння по девальваційному колу

На думку В. Суслова, в українські економіці чітко окреслився девальваційний цикл розвитку. Він проявляється у тому, що дуже значне знецінення нацвалюти у 2008 році стимулювало експорт та зменшило дефіцит торгового балансу. Водночас навіть за таких сприятливих умов імпортозаміщувальне виробництво у державі не з’явилося (скажімо, побутової техніки), більше того, деякі вітчизняні галузі (зокрема, автопром) не втрималися «на плаву». Це призвело до того, що навіть за більш високих цін на імпорт попит на них відновився. Подорожчання ж енергоресурсів через девальвацію розкручує інфляцію (при стабільному курсі) та збільшує таким дефіцит торгового балансу. Фактично Україна повертається до того, що було в 2008 році. За словами експерта, інтенсифікація споживчого кредитування тільки прискорює цей процес. В. Суслов спрогнозував, що високе боргове навантаження на економіку «з’їдатиме» результати економічного зростання, що зрештою призведе в середньостроковій перспективі до зниження рівня життя більшості населення. 
 
У цій частині дискусії В. Геєць акцентувався на необхідності закінчення політичного циклу у економічній політиці, що серед іншого проявляється у невиправдано щедрій соціальній політиці держави (точніше, політсил, які знаходяться на тому чи іншому часовому проміжку при владі) напередодні виборів. На думку науковця, першим ефективним кроком у цьому напрямі було б ненадання «традиційних» пільг, соцвиплат перед парламентськими перегонами в 2012 році. 

Імпортозаміщення: без держави вище голови не пригнути

Аналізуючи ж перспективи розвитку імпортозаміщувального виробництва в Україні, Валерій Геєць наголосив на необхідності «очолення» цього процесу державою. Цей процес мав би проявитися в реструктуризації бюджету та виділенні на інвестиційні потреби 5-6% ВВП (сьогодні Україна витрачає втричі менше). 
 
Про доцільність ведення протекціоністської політики у сфері імпортозаміщення говорив також І. Юшко. На думку банкіра, такий курс держави посприяв би зрівнюванню шансів інвестора, який надумав вкладати кошти в імпортозаміщувальне підприємство на території України, та глобальних гравців, які давно працюють у відповідній ніші споживчого ринку, мають розвинену інфраструктуру, виробничі потужності, «зручну» систему оподаткування в офшорах тощо. 
 
Як можливий приклад Україні для наслідування фінансист навів Китай, де іноземним виробникам, щоб продавати, скажімо, своїй автомобілі на місцевому ринку, потрібно спершу створити спільне підприємством з китайським приватним капіталом або державою. Причому у момент старту такого проекту 80% комплектуючих можуть завозитися з-за кордону, а 20% мають вироблятися в Китаї. З часом ця пропорція змінюється до того, що 70% деталей мають бути виключно китайського виробництва. 
 
«Так жорстко Україна не може диктувати свої умови, але потрібно думати і створювати прийнятну атмосферу роботи», - резюмував І. Юшко. 

Обмеження імпорту капіталу та товарів як фактор курсової стабільності: за і проти

В. Суслов вважає, що розірванню девальваційного «прокляття» над економікою України посприяло б встановлення обмеження для отримання банками великих позик за кордоном, увівши, скажімо, за прикладом Бразилії, податки на іноземні інвестиції. На думку експерта, також не завадило б спрямовувати державні кошти виключно на придбання вітчизняних товарів та підняти акцизні збори на імпортні предмети розкоші.  
 
До таких пропозиції І. Юшко поставився критично. За його словами, суспільству вигідно, щоб заможні люди купувати дорогі речі, хай навіть імпортні, на території Україні, тому що в такому разі держбюджет отримує додаткові надходження. У разі ж створення фіскальних бар’єрів для цього кошти можуть виводитися за кордон, де й купуватимуться відповідні товари. Зрештою, держава від цього тільки втратить. 
 
Крім того, голова правління «Дочірнього банку Сбербанку Росії» дуже схвально відгукнувся про розміщення Укрексімбанком єврооблігацій, номінованих в гривні. За словами банкіра, ця фінустанова таким чином фактично виконала ту роботу, яку мала б провести держава в особі регулятора – створити ринок гривні обсягом більшим, ніж внутрішній ринок України. 
Теги
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Немає коментарів
Реклама
USD 26.10
EUR 28.01
Останні новини