США можуть змусити Путіна відмовитися від "замороження" війни в Донбасі – Newsweek

Майже сім місяців тому в Білорусі лідери Росії, України, Франції і Німеччини затвердили угоду про перемир'я, яку називають "мінськими угодами", щоб нарешті закінчити війну в Донбасі.

Але постійні обстріли продовжилися і угода лише відстрочила ненадовго інтенсивні бої, які продовжувалися на Сході України впродовж 2014 року. Протести в Києві, які закінчилися смертю кількох солдатів Нацгвардії, свідчать про те, що до справжнього вирішення конфлікту ще далеко. Хоча США намагається тиснути і на Москву, і на Київ, аби вони домовилися про певне стабільне врегулювання.

Якщо ж такої домовленості не буде, ситуація на Сході України може розвиватися далі за двома сценаріями, обидва з яких неприйнятні. Про це на сторінках Newsweek пише дослідник з питань оборони і міжнародної політики Cato Institute Бред Степлтон. На його думку, перший сценарій означатиме відновлення інтенсивних бойових дій, як це було до підписання угоди в Мінську. А другий – встановлення перемир'я, яке з часом трансформується в "заморожений конфлікт". Останнє означатиме, що Україна і захоплені частини Донбасу якийсь час будуть існувати окремо і протистоятимуть один одному.

На перший погляд, другий сценарій здається не там вже і поганим. Зрештою, розділенні Китай і Тайвань чи Північна і Південна Кореї стали найбільш відомими замороженими конфліктами. І попри те, що сторони, які борються один проти одного, час від часу зіштовхуються з військовою напругою, Китай, Південна Корея і Тайвань добилися неймовірних економічних успіхів за останні кілька десятиліть. А Сеулу і Тайбею вдалося ефективно розвинути демократичні інститути.

Однак, вважає автор, появу замороженого конфлікту в Україні навряд чи можна порівнювати з тими, що існують Азії. Прогрес, якого досягли КНР, Південна Корея і Тайвань були досягнуті завдяки стабільності, яка виникла завдяки тому, що США взяли під свій військових протекторат Сеул і Тайбей. В українському конфлікті Вашингтон не подає жодних сигналів готовності взяти на себе будь-які зобов'язання перед Києвом.

Тому заморожений конфлікт в Україні буде більш схожий на ті, які існують в Грузії і Молдові. Російські спецслужби в Абхазії, Південній Осетії і Придністров'ї перешкоджають короткостроковим намірам Кишинева і Тбілісі приєднатися до європейських інститутів, таких як ЄС.

Тому для України, яка прагне зберегти свою цілісність через бажання інтегруватися із Заходом, дуже важливо виконати мінські угоди і повернути під контроль свої кордони. Щоправда, з обох боків конфлікту є певні небажання виконувати ті чи інші пункти.

В українському таборі націоналісти не хочуть надавати захопленим Донецьку і Луганську більшу автономію. А проросійські бойовики в цих містах не хочуть відмовлятися від влади, яку вони захопили за допомогою російської зброї. Москва ж взагалі, здається, не хоче завершувати цей конфлікт і прагне тиснути на Київ за допомогою "замороженої" війни.

Таким чином, на думку автора, США повинні більше докладати зусиль, щоб змусити обидві сторони все ж таки вести діалог і виконувати домовленості. І почати Вашингтону варто з того, щоб переконати Київ ухвалити закон про децентралізацію, а це буде не легко. Але у нього є важелі впливу на українську сторону. МВФ запропонував Україні кредит в розмірі 17,5 мільярдів доларів, але значна частина цієї суми – це списані борги приватних кредиторів. До того ж, гроші потрібні на проведення болючих реформ. США і ЄС видали Києву лише 2 мільярди доларів фінансової допомоги.

МВФ визнав, що Україні знадобиться 40 мільярдів доларів впродовж найближчих чотирьох років. І адміністрація Обами разом з європейськими партнерами повинна дати чітко зрозуміти, що додаткові кошти Київ отримає лише тоді, якщо проведе децентралізацію.

В цей же час, США не мають впливу на проросійських бойовиків, але вони намагаються тиснути на Росію, яка контролює їх. До цього часу санкції виглядали як провальний крок примусу до дипломатії. Але, на думку автора, вони не спрацювали тому, що Вашингтон ставить умови, які Володимир Путін точно не хоче виконувати, наприклад він нізащо не погодиться повернути Крим Україні.

Степлтон пише, що Обамі не варто "дозволяти принциповості щодо Криму стати на заваді вирішення конфлікту в Донбасі". І оскільки російська економіка дедалі більше виснажується через санкції, їхнє скасування може виглядати як "пряник" для Росії, який вона отримає виконавши мінські угоди. Росії доведеться вивести війська зі Сходу України. Це буде не складно для Путіна, оскільки він весь час переконує, що їх там нібито немає. Також російський президент повинен буде змусити бойовиків скласти зброю і віддати під контроль України кордон.

Труднощі можуть виникнути з огляду на те, що не відомо, наскільки сильно Росія впливає на бойовиків і їхніх ватажків. Однак обіцянка ослабити санкції може підштовхнути Путіна до виконання мінських угод.

На думку автора, США в такий спосіб можуть зробити вирішення конфлікту в Донбасі більш привабливим для Путіна, ніж створення "замороженого конфлікту". Він зможе оголосити, що захистив права росіян на Сході України, а ще отримати лаври переможця над "несправедливими санкціями Заходу".

Вашингтон може дозволити Путіну зобразити свою перемогу, про яку він мріє, перед росіянами. Це не дуже привабливий вихід, але ще більш небажаним є продовження війни в Україні.

В цей же час, видання Washington Post писало, що у Путіна є три причини, щоб відступити у війні проти України. По-перше, військова присутність Росії в Донбасі і окупація частини українського регіону не дуже популярні серед російськомовного населення України, на що Путін розраховував на початку конфлікту. Росії було б не просто контролювати Донбас в довгостроковій перспективі. Оскільки його імперіалістична ідеологія там не популярна. Російський президент не розраховував, що російськомовне населення буде чинити опір вторгненню поруч з україномовними українцями.

По-друге, уряд України наростив військові сили і поки що не задіяв їх усі. У Києва ще є кілька способів,я к посилити свої позиції. Зокрема, йому варто більше працювати над економічними зв'язками з ЄС і Китаєм.

І по-третє – справжня мета Кремля не захопити частину української території, а створити заморожений конфлікт. Це дешевше і небезпечніше.

Автор зауважує, що мета Росії полягає у впливі на зовнішню політику України. І це значно дешевше і легше робити без подальшої територіально експансії. тим часом, бойовики в Донбасі припинили вогонь з опівночі 1 вересня.