Росії потрібен сильний НАТО з Україною в складі – The National Interest

Президент Росії Володимир Путін неодноразово висловлювався проти розширення НАТО в Східній Європі, яке він вважає загрозою безпеці його країни. Він агресивно чинить опір входженню до складу Альянсу колишніх радянських республік, таких як Україна і Грузія, які стали дуже зацікавлені в цьому після вторгнень армії РФ.

В цей же час, багато росіян хотіли б, що НАТО після Холодної війни зник, як і соціалістичний військовий блок "Варшавського договору". Тому в Кремлі прагнуть не просто зупинити розширення Альянсу на схід, а й підірвати єдність його членів.

Звісно, це не в інтересах Заходу. Але безпеці самої Росії це б теж нашкодило, хоча російські політичні еліти, схоже, цього не розуміють. В Москві розглядають західний військових блок так само, як в часи СРСР, не помічаючи його сучасної ролі.

Про це на сторінках The National Interest пише професор політології і врядування університету Джорджа Медісона Марк Катц.

Він зауважує, що після закінчення Холодної війни країни-учасниці "Варшавського договору" долучилися до НАТО через побоювання, що Росія може стати для них загрозою. Натомість в Західній Європі перестали вважати Кремль можливим військовим ворогом, як це було в часи СРСР. Впродовж останніх двох десятиліть Росію розглядали як джерело дешевих енергоносіїв, а не потужну військову машину на зразок Радянського Союзу.

Ще однією причиною, чому країни Східної Європи хотіли приєднатися до НАТО, - це символічний перехід в західний світ. Росія ж не хоче ставати частиною Заходу і не розуміє, чому балтійці, українці і грузини так мають протилежні настрої. Так само російські лідери і більшість населення не можуть побачити прямий взаємозв'язок між своєю агресивною поведінкою проти України і Грузії і бажанням цих країн стати членами Альянсу.

Автор також звертає увагу на територіальні конфлікти після Першої світової війни і занепаду Австро-Угорської, Німецької, Оттоманської і Російської імперій. Після Другої світової війни радянський тиран Йосип Сталін теж перекроїв кордони в Європі, силою змусивши це прийняти народи у Східній Європі.

Після розпаду СРСР, саме НАТО не дозволив Польщі, Румунії, Угорщині, Болгарії і країнам Балтії скотитися до територіальних суперечок. Претендуючи на членство в Альянсі і ЄС, вони погодилися з правомірністю кордонів, створених Сталіним, і таким чином уникли конфліктів, які б завадили їхній інтеграції в НАТО.

Путін розв'язав війни в Грузії і Україні, щоб створити на їхній території заморожені територіальні конфлікти, які повинні завадити їм інтегруватися у західні військові і політичні блоки. Крім того, розглядаючи розширення НАТО на схід в якості загрози для безпеки Росії, він фінансує євроскептиків і радикалів у ЄС, намагаючись ослабити Європу і Північноатлантичний альянс. Путін переконаний, що слабкий НАТО зробить Росію безпечнішою.

Але ні перше, ні друге не відповідає дійсності. На думку автора, насправді Москва повинна бути зацікавлена у сильному західному Альянсі, до якого увійде і Україна теж. Він звертає увагу на принцип порозуміння, якого дотримуються в НАТО і ЄС. До складу обох об'єднань входять країни, які історично ворогували. Приміром, Туреччина і Греція. Останнім часом Путін розвиває тісні зв'язки з турецьким президентом-євроскептиком Раджепом Таїпом Ердоганом і грецьким прем'єром-радикалом Алексісом Ціпрасом. Членство в НАТО змушує Афіни і Анкару відкласти історичні образи і окупацію турецькими військами частини Кіпру в 1974 році.

Але якщо НАТО ослабне і розпадеться, вони можуть повернутися до цього конфлікту. І Москва не зможе заспокоїти їх. До того ж Афіни і Анкара будуть вимагати від Кремля підтримки. Туреччині може не сподобатися лояльність Путіна до Греції. Через це Ердоган може почати підтримувати повстанців у Чечні і інші ісламські рухи в Росії, які протистоять Кремлю на Північному Кавказі.

Також розпад НАТО може підштовхнути інших проросійських націоналістів Європи згадати про територіальні претензії. Приміром, Москва навряд чи буде якось реагувати, якщо Угорщина надумає окупувати частину Закарпаття чи Румунії. Але їй точно не сподобається, якщо жертвами угорської інтервенції стануть лояльні до Росії Сербія чи Словаччина.

Також сусіди країн, налаштованих проти Заходу, можуть почати просити підтримки в США. І таким чином, зростатиме пряма американська присутність в Європі, а це не вигідно Росії.

Як не дивно, але Росія може уникнути всіх цих проблем, якщо НАТО лишатиметься сильним. Альянс не налаштований проти Москви так, як деякі окремо взяті країни, які зараз є його членами. Більше того, на думку автора, Росії було б вигідно, якби НАТО запропонував членство Україні. Оскільки це могло б підштовхнути Київ формально змиритися з втратою Криму і частини Донбасу, які відійшли б Росії.

А поки Москва продовжує свою агресивну антиукраїнську політику, Верховна Рада ратифікувала дві угоди з НАТО про розвідку та зв'язок. Також Альянс збирається інформувати Україну щодо безпеки повітряного простору.

"Ми будемо передавати інформацію (про безпеки в повітряному просторі над Європою - ред.)", - сказав Генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберг.

Також видання New York Times писало, що Путін змушує НАТО втілювати те, проти чого він протестує. Його ядерні погрози і агресія проти України змушує Альянс посилити свої позиції в Східній Європі, від чого він відмовлявся багато років побоюючись невдоволення Кремля.