Примаков був політичним "хрещеним батьком" Путіна – RFE/RL

На похороні колишнього прем'єр-міністра Росії Євгена Примакова президент Володимир Путін назвав покійного "видатним громадянином", яким був "взірцем патріотизму і самовіддачі батьківщині".

І в Путіна є серйозні причини так хвалити Примакова, - одного з найстарших російських політиків, який помер на 86 році життя. Без нього, можливо, нинішній президент РФ ніколи б не з'явився як політична фігура. Про це сьогодні пише Radio Free Europe/Radio Liberty.

Будучи ветераном спецслужб СРСР, Примаков започаткував блок "силовиків" у політичній еліті пострадянської Росії. І головні ознаки режиму Путіна, такі як антизахідна зовнішня політика і тотальний контроль над суспільством, - були головними позиціями Примакова, який працював міністром закордонних справ у 1996-1998 роках, а потім на рік очолив російський уряд.

"Політика Примакова насправді була складнішою версією того, що робить Путін", - вважає експерт Пол Гобл.

Будучи російський прем'єром, у 1999 році Примаков розвернув свій літак на півдорозі в США, дізнавшись, що НАТО почали бомбардувати Сербію. Саме в цей момент і почалася антизахідна позиція пострадянської Росії.

Однак російські опозиціонери і колишній міністр енергетики Володимир Мілов зауважують, що протистояння Кремля проти Вашингтона почалося ще раніше. Це сталося того дня, коли Примакова поставили на чолі міністра закордонних справ РФ, змістивши з цієї посади Андрія Козирєва, який виступав за зближення із Заходом.

Мілов нагадав, що саме Примаков, будучи головним дипломатом Росії, лобіював у Кремлі пропозицію надати рішучу підтримку режиму сербського диктатора Слободана Мілошевича і іракського Садама Хусейна. Саме тоді в міністерстві закордонних справ РФ з'явилися перші документи з антизахідною риторикою.

Більше того, прихід Путіна до влади має пряме відношення до політики покійного політика, який на чолі уряду пропонував збудувати окремі тюрми для бізнесменів. Наприкінці 90-х років Примаков був дуже популярним політиком. В 1999 році він уклав союз з тодішнім мером Москви Юрієм Лужковим і ще кількома регіональними лідерами. Це збільшувало його шанси перемогти на президентських виборах протеже Бориса Єльцина.

Саме найближче оточення Єльцина вирішило відправити на вибори свого "силовика", який би захистив інтереси тодішньої політичної еліти в Кремлі. І цим "своїм тиловиком" став Путін.

"Іронія, звісно, в тому, що Путін повинен був нейтралізувати загрозу з боку Примакова. Але натомість оточення Єльцина отримало свою версію молодшого і більш телегенічного Примакова", - йдеться в статті.

Це був великий прорахунок тогочасного Кремля. Про це, зокрема, говорив олігарх Борис Березовський. Звісно, є і відмінності між двома політиками. Тож ймовірно, що політика Примакова не була б точно такою, як агресивний курс Путіна.

Наприклад, важко уявити, щоб Примаков вдавався до безвідповідальних ядерних погроз, якими не гидує Путін. Оскільки покійний політик був представником старої радянської школи і мав глибоке відчуття відповідальності Москви за її надзвичайну ядерну потужність.

На похороні Путін підкреслив, що Примаков часто консультував чиновників у Кремлі, які прислухалися до його порад.

"І я теж прислухався", - сказав Путін, хоча насправді це не зовсім так.

В одній із своїх останніх заяв у січні Примаков закликав Путіна вивести війська і залишити Україну в спокої, щоб зменшити напругу у відносинах із Заходом. І президент Росії не послухав цієї поради.

Вчора в Москві попрощалися з екс-прем'єром Євгеном Примаковим. Всі охочі приходили вшанувати пам'ять політика в Колонний зал Дому профсоюзів у Москві, де в часи СРСР проходили прощання з усіма Генеральними секретарями ЦК КПРС.