Новий рік не принесе Росії змін, її політичний час завмер - NYT

Кремль відклав реформування судової та правоохоронної систем, щоб залишити важливий інструмент політичного контролю в країні, говориться в статті The New York Times.

У Росії, де релігійні свята не витіснили світських, Новий рік є набагато важливіший, ніж Різдво. Справа в тому, що велике свято знаменує поворот в календарі, показуючи особливе ставлення росіян і особливо їх правителів до часу.

Історично так склалося, багато російських керівників ділилися на дві великі категорії: тих, хто намагався зупинити час (цар Микола I і Леонід Брежнєв, наприклад), і тих, хто хотів його прискорити (Петро Великий, Олександр II, Микита Хрущов).Перша група поклонялися традиціям, останні - змінам. У будь-якому випадку, спроби повернути час назад, завжди чергуються в Росії зі спалахами гарячкової діяльності.

"Вибір стоїть між смертю і тим, щоб наздогнати і перегнати передові капіталістичні країни", - говорив соратникам Ленін. І Сталін, захищаючи його вимушені програми індустріалізації, заявляв: "Ми на 50 або 100 років відстали від передових країн. Ми повинні скоротити цю відстань до 10 років. Або ми зробимо це, або нас розчавлять", - говорив він.

Путін кидає виклик обом цим категоріям, коли мова йде про збереження влади, він майстерно відчуває час. Візьмемо, приміром популярного опозиційного діяча Олексія Навального, який повинен був бути засуджений за політично вмотивовану справі про розкрадання 15 січня. Але, раптово, коли з'явилася загроза протестів, влада РФ перенесла винесення вироку у цій справі на минулий вівторок. І замість 10-річного тюремного ув'язнення, Навальний отримав умовний. Але його брат і спільник, Олег, був засуджений до трьох з половиною років позбавлення волі.

Багато російських правителів прагнули бути господарями часу. Для російських правителів ніколи не було будь-яких обмежень. Більшість дореволюційних правителів померли на троні, чи їх було повалено і вбито. Дні влади спадкових монархів, царів були обмежені тільки якимись зовнішніми факторами - хворобами, або прагненням їх родичів зайняти їх місце. Микола II відрікся від престолу в 1917 році, але пізніше був застрелений, наводиться приклад у статті.

Радянські лідери - Хрущов і Михайло Горбачов - також займали свої пости все життя. Хрущов був повалений партійним керівництвом в 1964 році, і помер природною смертю. Горбачов звільнив своє місце через розпад Радянського Союзу в 1991 році. Після Борис Єльцин, перший пострадянський президент Росії, подав у відставку в кінці 1999 року, ставши, таким чином, першим російським лідером, який покинув свій пост добровільно.

Дмитро Медведєв, нинішній прем'єр-міністр Росії, відбув один повний президентський термін між 2008 і 2012 роками. Хоча і були шанси для нього балотуватися на другий термін, він знав, що просто є "замінником" для Путіна: дві людини просто помінялися місцями.

Пост-комуністичні країни, намагаючись наздогнати Захід, як правило, наслідують їх сусідів. Країни Балтії - Фінляндію, країни Центральної Європи - Австрію і Німеччину, країни Кавказу - Туреччину. Економіка цих країн йдуть поруч зараз.

Одна з причин, чому Москва не синхронізувалася з більшістю своїх сусідів у тому, що Росія ніколи не розглядала перспективу приєднання до Європейського Союзу. Приєднання до ЄС Чехії, Естонії та Польщі дало потужний поштовх розвитку цих країн. Ці країни втекли від Росії в бік Європи. "Росія не змогла втекти від себе", - йдеться в статті.

Але є ще більш важлива відмінність, філософ румунського походження Еміль Циоран назвав її "історичним запізненням". Протягом десятиліть Росія змогла витримати тривалі періоди бездіяльності з актуальних питань, в основному через страх. Царі відклали скасування кріпосного права на десятиліття, тому що вони боялися, що цей крок міг би порушити крихкий статус-кво між дворянством і селянством. Коли реформа нарешті стартувала, не було захисту від революційних закликів до перерозподілу земель.

Такою ж актуальною проблемою на сьогоднішній день є реформування російських судової та правоохоронної систем - це Кремль відклав на невизначений термін. "Спадкоємці" Радянського союзу - судові органи і поліція, які не захищають громадянські права, є надійним інструментом політичного контролю. Але відсутність основних правил завадило Росії мати незалежних і економічно життєздатних власників (бізнес - ред.), зацікавлених у збереженні статус-кво. Ця система обернеться проти країни.

Політичний час в Росії, схоже, розтягнувся на століття. "Новорічні свята не ознаменують для Росії зміни. Вони просто нагадують нам про ту реальність в Росії, яка небезпечно відстала від життя. Як і в багатьох попередніх режимах, нинішні лідери померли моральною смертю задовго до їх реальної смерті. Коли вони підуть, наступному поколінню російських лідерів знову доведеться надолужувати", - наголошується в публікації.

Як раніше писало видання The Wall Street Journal, в 2014 році Путін вже не міг більше грати роль "Путіна-модернізатора", він став "Путіним-президентом військового часу". На думку видання, режиму Путіна прийде кінець в 2015 році.