НАТО не повинен відмовлятися від ядерного договору — FT

Якщо у Дональда Трампа і є зовнішня політика, вона імпульсивна. Останнє зіткнення між президентом США і старшими чинами розвідки щодо найбільш гострих загроз національній безпеці США демонструє світогляд, в якому забобони і дратівливість переважають над тверезою стратегічною оцінкою, пише газета Financial Times у редакційній статті.

На жаль, у зовнішній політиці американського президента є деякі константи. Одна з них - байдужість Трампа до думки союзників. Інша - неприязнь до міжнародних зобов'язань і договорів. Призупинення участі США в Договорі про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності (ДРСМД) на півроку вкладається в цю схему.

Знищення договору пішло б врозріз з побоюваннями європейських союзників про необхідність зниження загрози ядерної війни. Ультиматум США, оголошений держсекретарем Майком Помпео, обіцяє прибрати один з останніх стовпів режиму контролю над озброєннями, що склався в роки холодної війни. Небезпеки були підкреслені симетричною відповіддю Москви.

У Трампа є дві претензії до договору: імовірні порушення угоди російською стороною і стурбованість тим, що чисто двосторонній договір не завадив Китаю розробити таку зброю.

Вашингтон протягом кількох років заявляв про порушення Москвою умов ракетного договору у зв'язку з випробуванням крилатої ракети 9М729. Білий дім стверджував, що вона була випробувана на дальність, що перевищує 500 км, що заборонено умовами договору. Москва заперечувала ці звинувачення.

В заяві Північноатлантичної ради - органу прийняття політичних рішень НАТО, йдеться, що Альянс сподівається переконати Москву повернуться до дотримання умов ДРСМД. Однак рада у своєму зверненні обійшла мовчанням побоювання, що вихід США може передвіщати початок гонки ядерних озброєнь. Як згадують європейські союзники США, ДРСМД значно знизив небезпеку ядерної війни, позбавивши континент російських SS20 і американських ракет "першингів" і крилатих ракет.

Повернення такої зброї зробило б столиці Європи уразливими для раптового ядерного удару. Тому європейські лідери мають продовжувати тиснути на Вашингтон. Крім того, у випадку скасування ДРСМД з мозаїки ядерних пактів, які допомогли зберегти мир під час холодної війни, залишився б тільки один діючий договір СНО-III, закінчується у 2021 році. І вже є сумніви щодо готовності адміністрації Трампа і продовжити його.

Так, дійсно Китай перебуває за межами цієї ядерної архітектури. Але замість того, щоб відмовитися від ДРСМД, США краще б посилили тиск на Росію, щоб спільно змусити Пекін дотримуватися правил. Загроза поширення ядерної зброї по всьому світу рідко була вище. Це не час для великих держав відмовлятися від самообмеження.

Ніхто не може стверджувати, що буде легко переконати російського реваншистського президента вести себе добре. Або що Пекін легко відмовиться від своєї свободи маневру. Це потребує рішучості й терпіння.

Перша ядерна угода - Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі і під водою, була підписана в 1963 році тільки після п'яти років запеклих переговорів. Але це зробило світ безпечнішим. Те ж саме стосується і збереження, навіть в останній момент, договору РСМД. Ніхто не може виграти від повернення ядерної свободи для всіх.

Детальніше про мотиви виходу США із ДРСМД читайте у статті Олексія Їжака "Дедалі ближче до ядерного раю" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".