Контрреволюція Росії обмежує її співпрацю з Китаєм – NYT

В ХХ столітті Росія десятиліттями відігравала роль головного революціонера світу, який намагався розповсюдити комунізм. Але тепер вона зайняла позицію головного контрреволюціонера.

Таким чином, сьогоднішній конфлікт між Заходом і Росією варто розглядати як "протистояння культур". Про це на сторінках New York Times пише Роджер Коен.

"Президент Володимир Путін позиціонує себе як хранителя абсолютистської культури, захищаючи її від того, що Росія вважає хижою і релятивістською культурою Заходу", - пише оглядач, нагадуючи, що політичні еліти в Москві засуджують "революції, нібито організовані Америкою".

Їм не подобаються сьогоднішнє толерантне ставлення Заходу до одностатевих шлюбів, радикального фемінізму і евтаназії. Росія Володимира Путіна намагається вдати з себе міцну фортецю, яка нібито намагається зберегти релігійні моральні цінності, від яких на Заході відмовляються.

На думку автора, якщо суть конфронтації між Москвою і Вашингтоном полягає в цьому, тоді протистояння затягнеться на довго. Питання лише в тому, якого конфлікту хоче Путін.

Настрої російського президента вже мають стратегічні наслідки. Сьогодні він більше зацікавлений у співпраці з Шанхайською організацією співробітництва, ніж з ЄС і G7.

Китай, у свою чергу, бачить у конфронтації Кремля проти Заходу користь для своєї авторитарної моделі, а також економічні вигоди і можливості для зміцнення впливу на Росію і Центральну Азію.

"Але своє прагнення модернізуватися Китай не може здійснити з посередництва Росії, яка зосередила свою увагу на минулому. Очевидно, що зближення Пекіна і Москви має свої межі", - йдться в статті.

Автор цитує неназваного чиновника, який сказав, що Росія сьогодні кидає Заходу "виклик невдахи", а Китай у майбутньому може кинути "виклик переможця". Але "виклики невдах" значно небезпечніші своєю непередбачуваністю.

На думку Коена, США і ЄС не можуть розраховувати на те, що їхні цінності сподобаються усім. Але вони повинні забезпечити право вибору для країн, які опинилися між Заходом і Росією: Україні, Грузії, Молдові і Вірменії. Ці країни повинні мати право добиватися процвітання за допомогою інтеграції у західні інститути і об'єднання, якщо самі того захочуть.

Оглядач радить США і ЄС скористатися досвідом, здобутим у Холодній війні. Для цього потрібно максимально посилити свої військові позиції у Східній Європі, але при цьому підтримувати діалог з Кремлем. Крім того, жодні санкції не повинні бути скасовані дотих пір, доки Україна не відновить контроль над всією своєю територією і кордонами.

Раніше Radio Free Europe/Radio Liberty повідомляло, що Кремль захищається від демократії і революції, як в XIX столітті. Тоді Кремль теж боявся революції. І це переросло в утворення так званого "Священного союзу", до якого увійшли монархи Росії, Австро-Угорщини і Прусії. Правителі цих країн боялися поширення на них французької революції.

Володимир Путін неодноразово висловлював своє захоплення правлінням царя Олександра І, який заснував "Священний союз", і Миколи І, який його продовжив. Тож, схоже, тепер лідер Кремля хоче вести справи, як у 1815 році.

Видання Financial Times писало, що Росія повторює свої історичні помилки, а Захід її не розуміє.

Українська "Помаранчева" революція дуже налякала російські політичні еліти. На додачу, президент США Барак Обама залишив сам на сам з натовпом невдоволених єгиптян президента Хосні Мубарака, який завжди позиціонував себе як прихильника Вашингтона.

Тож після "Арабської весни", в очах Кремля США стали "світовим агентом", який підриває світовий порядок і сіє хаос. Саме це стало причиною зміцнення зв'язків Росії з країнами Центральної Азії, в яких панують диктатури, а також з Китаєм.