Феномен Трампа пов'язаний зі світовою популярністю тиранів на кшталт Путіна – FT

Популярність Дональда Трампа супроводжується передбачуваним бурмотінням в дусі "таке можливе лише в Америці". Але феномен мільярдера значно легше зрозуміти, якщо оцінити його з в ретроспективі світової тенденції останніх років. Зокрема, відбувається повернення в світову політику авторитарних лідерів.

Про це на сторінках Financial Times пише оглядач Гідеон Рахман, який додає, що США "дуже запізнилися на цю сумну вечірку". І історики, цілком ймовірно, колись назвуть переламним 2012 рік. Саме тоді, сфабрикувавши результати виборів, президентом Росії знову став Володимир Путін. А вже через кілька місяців після цього новим лідером Китаю став Си Цзиньпін.

"Тенденція, яка почалася в Росії і Китаї, швидко поширилася на інші країни", - підкреслює автор.

Він нагадує, що в Єгипті в 2013 році президентом став Абдель Хатах ас-Сісі. Через рік після того, змінивши законодавство, президентом Туреччини став Раджеп Таїп Ердоган, який довго обіймав посаду прем'єр-міністра. А в Індії прем'єр-міністром став Нарендра Моді, якого в США підозрюють в тому, що він брав участь в кривавій бійні в його рідному штаті Гуджарат. В Європі до авторитарності схилився прем'єр-міністр Віктор Орбан. А філіппінці щойно обрали собі президентом "дикуна-популіста" Родріго Дутерте.

"А тепер ще є і Трамп. Мешканцям США, мабуть, не приємно думати, що їхній майбутній лідер може мати хоч щось спільного з Філіппінами чи Росією. Але Трамп, який вирвався вперед у президентській гонці серед республіканських сил, демонструє багато рис, які характері авторитарним лідерам включно з Путіним, Си Цзиньпіном, Ердоганом, Моді, Орбаном і Дутерте. Всі ці люди пообіцяли своїм країнам відродження і процвітання, яке вони збираються збудувати на основі сили власної особистості і готовності ігнорувати ліберальні цінності", - йдеться в статті.

Також автор нагадує, що деспоти часто використовують незаконне застосування насильства проти своїх опонентів. Тому тим, хто готовий їх підтримувати, потрібно зважати на цей факт. Автор звертає увагу, що Трам і Путін, схоже, знайшли спільну мову і проявляють взаємну симпатію. Диктатори завжди так поводяться спочатку. Однак їхні відносини засновані на схожості поведінки, а не на дотриманні певних цінностей і правил. Тому рано чи пізно їхні союзи розпадаються. Приміром, Ердоган теж колись товаришував з Путіним і Асадом. А зараз вони стали його ворогами.

Нагадаємо, у Дональда Трампа не залишилося конкурентів серед республіканців. Його основні суперники Тед Круз і Джон Кейсік офіційно вибули з передвиборчих перегонів. Сам мільярдер вважає, що зможе перемогти на виборах навіть без підтримки Республіканської партії.