Україна відстає у розвитку психоонкології — експерт

На початку ХХI ст. розвинені країни домоглися значного прогресу в боротьбі з онкозахворюваннями, а психоонкологія сприяла поліпшенню різних кількісних і якісних показників. Тим часом на початку 2000-х Україна, як і інші пострадянські країни, залишалися в полоні стигматизованої психіатрії, коли в суспільній свідомості рак сприймався як вирок, а хворий ставав свого роду прокаженим, ізгоєм, йому співчували, але цуралися. Всупереч світовим тенденціям, онкохворим до останнього намагалися не повідомляти діагноз. Психологів до лікування не залучали. І сьогодні навіть у Національному інституті раку всього один психолог, який приходить двічі на тиждень за попереднім записом (а в країні сотні тисяч онкохворих і їхніх близьких).

Про це у своїй статті для DT.UA пише Михайло Матяш. За його словами, тим часом у Німеччині та ряді інших передових держав без наявності психосоціального відділення заборонено відкривати онкоцентри. Там зрозуміли, що, хоч би якими передовими були технології ранньої діагностики, променевого та хірургічного лікування раку, душевні переживання людей після встановлення діагнозу легшими не стали. Причому застосовувана психотерапія набуває дедалі більш персоналізованого характеру, виходячи з унікальності кожної людини. Американські вчені на практиці довели, що якісна робота онкопсихолога сприяє збільшенню кількості одужань від раку 2-ї і 3-ї стадії до 75 і 45%, відповідно, а 4-ї стадії - до 25%.

"Сьогодні у країнах із розвиненою медициною психоонкологічна допомога забезпечена на всіх стадіях захворювання не тільки хворим, а й членам їхніх родин. Відтак, збільшився відсоток одужань, зросла тривалість життя хворих на рак. У медичних вишах розширюють курси навчання психологів і психіатрів для онкології. До речі, в багатьох клініках Європи є особлива посада - спеціально підготовлений психолог, який повідомляє тяжкі діагнози, - зазначає експерт. - А повертаючись до ситуації в Україні, мушу сказати, що важливі психологічні питання, які стосуються відносин лікаря й пацієнта, хворого і його рідних, лікаря та родичів недужого, а також підготовки кадрів психоонкологів, потребують переосмислення".

Автор підкреслює, що наше суспільство дозріло для змін. Цій темі і буде присвячена конференція з психоонкології, яка пройде в Києві 20 і 21 вересня ц.р. Її організатори - кафедра загальної та медичної психології Національного медуніверситету ім. О.Богомольця і Національний інститут раку Національної академії медичних наук України.

Детальніше про проблеми з психоонкологічною допомогою в Україні читайте в матеріалі Михайла Матяша "Рак: хто допоможе впоратися?" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".