Нове життя Вишневецького палацу - Туризм - dt.ua

Нове життя Вишневецького палацу

27 листопада, 2015, 00:00 Роздрукувати Випуск №46, 27 листопада-4 грудня

Нове життя Вишневецького палацу

 

Окрасою і перлиною давнього містечка Вишневця, що розкинулося на берегах річки Гнізни, є розкішний палац — пам'ятка архітектури національного значення. 

Нещодавно Національний заповідник "Замки Тернопілля" став одним з переможців у конкурсі проектів, оголошених Посольським фондом США збереження культурної спадщини. Днями було підписано угоду в рамках отримання гранта в розмірі майже 200 тис. дол. Ці кошти буде спрямовано на відновлення головної зали Вишневецького палацу — Дзеркальної, яка має підсилити привабливість Вишневця. У майбутньому вона прийматиме і високоповажних гостей, і звичайних відвідувачів.

Історичні джерела свідчать, що далекого 1395 року родоначальник династії князів Вишневецьких Дмитро Корибут на правому березі річки Горинь заклав замок, який витримав не одну облогу татар. Та спустошення Вишневця змусило князя Михайла Васильовича Вишневецького перенести замок і поселення в надійнішу місцевість. Аби твердиня стала недоступною для ворогів, 1494 року на стрімкій горі на лівобережжі Горині він зводить нову оборонну споруду. Сам характер рельєфу захищав її з півдня, а з інших сторін охороняли вежі, вали й рублені стіни.

З появою нового замку Вишневець на кілька століть став гніздом великого й славного, знакового в українській і польській історії, роду князів Вишневецьких, які вели своє коріння від литовських князів Гедиміновичів. 1512 року Михайло Вишневецький і четверо його синів — Іван, Олександр, Федір і Федько — стали героями перемоги над татарами поблизу Вишневця. Чим це не взірець для сучасних керманичів України, які посилають своїх чад лише в походи по депутатські мандати або портфелі у виконавчій владі! За кілька років у містечку народився оспіваний у піснях Дмитро Вишневецький (Байда)...

Залишки оборонних мурів, східний і частково північний бастіони замку збереглися до сьогодні. Але в 1731—1744 рр. останній з князів Вишневецьких, великий землевласник і гетьман литовський Михайло Сервацій, перебудував замок, який на той час втратив оборонне значення, у розкішний палац за зразком французьких резиденцій. Вишневецький палац вражав архітектурною довершеністю, композиційною цілісністю і простотою.

У величезній будівлі налічувалося 70 залів. Значну їх частину господар віддав для музейних колекцій. Головна зала, так звана зала Корибутів використовувалася як портретна. Були знамениті "зали королів", "китайські кімнати", багата бібліотека, родинний архів... Наступники князів Вишневецьких — графи Мнішеки — примножували цінності палацу: прикрасили його дорогими меблями, люстрами, скульптурами, придбали велику колекцію малярських творів (лише портретів було майже 600!), збагатили бібліотеку. Вона стала однією з найбагатших книгозбірень тогочасної Європи. На жаль, нащадки графа Кароля Філіпа Мнішека вивезли з палацу чимало цінностей. Продовжували розорення маєтку наступні власники — грузинська княгиня Абамелек, київський комерсант і банкір Іван Толлі, граф Казимир Грохольський. Зусилля молодого графа Володимира де Броеля-Плятера, який поповнив бібліотеку, впорядкував інтер'єри палацу, а також генерала Павла Демидова (він віднайшов арсенал зброї, меблі, карети) не врятували палацу від занепаду.

А попереду ще були руйнівні події Першої і Другої світових воєн. Єдине тішить — чималі колекції картин палацу, збірки рукописів і стародруків ХVII—ХVIII ст. не згоріли у вогні, не перетворилися на порох, а стали надбанням Національного історичного музею України, Національної бібліотеки імені В.Вернадського, а також музеїв та книгозбірень багатьох країн Європи.

Милує зір оригінальна огорожа палацу, збудована графом Міхалом Єжи Мнішеком. Варто було останньому польському королю Станіславу Августу Понятовському 1781 року обрати Вишневець місцем зустрічі зі спадкоємцем російського престолу князем Павлом Петровичем, щоб з нагоди цієї події побудували барокову в'їзну браму, яка й донині є головною!

Європейського шарму палацу надає парк XVIII ст. з англійським ландшафтом та італійським садком. Далекоглядним був ірландський дендроархітектор Діонісій Міклер, який заклав неподалік ботанічний сад. Берести, клени, ясени, каштани й інші дерева елітних порід збереглися досі. Непересічна пам'ятка парку — лава Тараса Шевченка. Як відомо, у жовтні 1846 р. поет відвідав Вишневець за завданням Київської археографічної комісії.

Ще одна знахідка палацово-замкового комплексу — Вознесенська церква в оборонному стилі, збудована 1530 року на місці дерев'яної. Храм був свідком вінчання доньки воєводи Юрія Мнішека Марини і Лжедмитрія I. Ця подія стала прологом до знаменитої російської Смути 1604—1612 рр.

Церкву з палацом з'єднували підземелля. Тут була каплиця, куди Вишневецькі приходили поклонитися праху своїх предків. А сам князь Михайло Вишневецький і його дружина Раїна Могилянка, дочка молдовського господаря Єремії Могили, будучи засновниками трьох православних монастирів на Задніпров'ї — Густинського, Підгірського (Ладенського) і Мгарського, — знайшли вічний спочинок в усипальниці Вознесенської церкви.

З 1999 р., відколи Вишневецький палацово-замковий комплекс перейшов у підпорядкування Збаразького державного історико-архітектурного заповідника (нині — Національний заповідник "Замки Тернопілля"), він поступового повертає свою велич і туристичну привабливість. З палацу переселено державні установи — бібліотеку, ПТУ, а шкіряно-галантерейна фабрика, що працювала в корпусах палацових служб, сама припинила існування. Облаштовано велике подвір'я, виконано чимало робіт з відновлення інтер'єрів палацу.

А нещодавно на кошти збаразького районного бюджету і кошти заповідника у приміщеннях колишньої бібліотеки та будуару палацу було відновлено дві експозиційні зали. Тут представлено меблі XVIII ст., які вражають вишуканою технікою виготовлення. Є картини з зображенням володарів Вишневецької резиденції — знаменитих політичних діячів: великого коронного гетьмана Дмитра-Єжи Вишневецького, короля Речі Посполитої Михайла Корибута Вишневецького й останнього представника роду Вишневецьких — Михайла Сервація. "Меблі й картини (привезені переважно з провідних музеїв Львова. — Р.Я.) передають дух Вишневецької резиденції періоду її розквіту у XVIII столітті. Ми пишаємося, що саме з книгозбірні князів Вишневецьких започатковано першу громадську бібліотеку України. Нині це Національна бібліотека імені В.Вернадського. А в іншій залі заслуговує на особливу увагу столик, який у ті далекі часи використовувався для інтелектуальної гри — варцаби. Ці експонати — вельми цікаві для поціновувачів мистецтва і старожитностей", — переконує науковий працівник Національного заповідника "Замки Тернопілля" Любов Шиян. Та ключова проблема — реставрація головної, Дзеркальної, зали палацу. Залишається сподіватися, що в найближчі місяці, після отримання грантових коштів, її буде вирішено.

Благо, Вишневець увійшов до великого міжнародного туристичного маршруту "Шлях Гедиміновичів". У його рамках у містечку планується створити міжнародний туристичний центр, організувати кілька туристичних маршрутів південної Волині. У перспективі в одному з корпусів палацових служб не завадило б відкрити готель. Але від планів до їх реалізації пролягає справді довгий маршрут.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №44, 17 листопада-23 листопада Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво