Тепло по-латвійському

Рішення почати реформування тепломережі з чистого аркуша в Латвії було ухвалено 1996 року. Тоді ризький муніципалітет буквально задихався в проблемах: скарги, неплатежі, незадовільний технічний стан теплосистем. Проаналізувавши ситуацію, чиновники дійшли висновку, що стара система опалення не зможе сама себе змінити і, як результат, приречена.

Швидко було створено компанію Riga Siltums, акції якої розподілили так: 49% — держава, 49% — муніципалітет, 2% — приватний банк. В Україні такий склад акціонерів можна було б назвати заполітизованим і не здатним прагматично управляти з огляду на періодичні вибори. Але, по-перше, вибори в Латвії та Ризі не збігаються, а по-друге, політичні рішення одного з акціонерів завжди міг заблокувати банк, віддавши свій голос утилітарно мислячій стороні.

Ризька дума і «Латенерго», за договором, передали новій компанії 128 млн. дол. старих боргів споживачів. З цих грошей удалося зібрати близько 30 млн. дол. Решту суми було визнано безперспективною, і 2003 року спільним договором-рішенням «Латенерго» і Ризька дума звільнили Riga Siltums від обов’язку займатися старими боргами.

Отож компанія почала укладати нові договори про теплопостачання: по-перше, вони формувалися за принципом «в одному будинку не може бути більше одного споживача», по-друге, передбачалися якнайсуворіші санкції до неплатників.

13 січня 1997 року в місті було відключено близько 100 будинків. Тоді ж прокуратура встановила, що Riga Siltums діяла в рамках закону і своїх зобов’язань. Компанія зобов’язана була відключити будинки, бо інакше вона не виконала б обов’язкових дій в інтересах акціонерного товариства.

Ризький досвід був не першим у країні. Раніше намагалися реконструювати систему опалення в Єлгаві: у Світовому банку взяли кредит, який учетверо перевищував річний оборот теплопостачання. При цьому муніципалітет мусив істотно підвищити тарифи — кредит потрібно віддавати. Населення такий поворот подій не потішив, і воно почало масово встановлювати індивідуальні газові котли. Внаслідок чого теплоспоживання знизилося у 2,5 разу. Коштів на виплату боргу катастрофічно бракувало, і цей тягар узяла на себе держава. До речі, виплачує досі.

З огляду на сумний досвід, у Ризі все постаралися передбачити. Встановили частку участі Світового банку в ризькій модернізації — 1 млн. дол. Решта — власні кошти Riga Siltums і кредити в місцевих банках.

Основну увагу звернули на облік, модернізацію внутрішньоквартальних мереж і теплових пунктів.

У 1997 році було оголошено тендер, і протягом року всі вісім тисяч житлових будинків укомплектували приладами обліку. Центральні теплові пункти ліквідували, перевівши всі розрахунки на індивідуальні в кожному будинку. Після встановлення теплових лічильників у кожному будинку було обрано енергокеруючого. Закінчивши курси й отримавши сертифікат, він укладав договір із домоуправлінням на право регулювання системи теплоспоживання. До встановлення ІТП часто траплялися випадки крадіжки енергії.

На цей час Riga Siltums обслуговує близько чотирьох тисяч будинків із ІТП. Проблем із цими системами практично немає — 5% від загальної маси. Завдяки високій надійності устаткування скасували диспетчерську службу. Спочатку були деякі проблеми у зв’язку з гудінням дешевих насосів і заниженим діаметром труб, але із застосуванням насосів із мокрим ротором та встановленням регуляторів перепаду тиску на вводі ІТП ці незручності зійшли нанівець.

Поступово з ужитку зник вислів «початок і закінчення опалювального сезону». Стало холодніше — автоматика сама вмикає опалення, потепліло — так само автономно відключає.

Купували системи оптом, що дозволило істотно знизити ціну. Найчастіше застосовували блоки повної заводської готовності потужністю 300—400 кВт на весь будинок або його частину. Встановлювали, як правило, або в підвалі, або під східцями на першому поверсі. Один блок з монтажем коштував 8—10 тис. дол. Початковий температурний графік внутрішнього контуру виставляється 95—70°С, а потім коректується під кожен конкретний будинок. Графік оформляється у вигляді письмового замовлення від домоуправління.

У результаті знизилося енергоспоживання. Відпала потреба вкладати колосальні гроші в постійний ремонт і заміну магістральних теплових мереж — практично всі вони сухі. Змонтовано кілька нових автоматизованих дренажних насосних станцій і на окремих ділянках, де тривалий час було зволоження, замінено кілька кілометрів мереж.

Пінополіуритан застосовують до діаметрів 600 мм. Великі діаметри прокладають у каналах із якісною антикорозійною тепло- та гідроізоляцією. Від температурних випробувань відмовилися, раз на рік проводять лише гідравлічні на тиск 16 кг/кв. см, і їх тривалість, як правило, — доба. Грамотна профілактика дозволяє практично повністю виключити розриви в опалювальний сезон.

Гроші на будь-які роботи виділяють після економічної оцінки. Перевіряють і діаметри трас, і економічну ефективність транспортування тепла у віддалені райони. Результатом такої послідовності стало значне зниження теплових втрат — 15%.

Основою для постачання тепла може бути лише договір теплопостачання, однаковий для всіх споживачів. Платіжна політика дуже сувора. Якщо немає 100-відсоткової оплати, опалення в будинку восени не вмикається. До кожного клієнта — індивідуальний підхід, і, якщо фінансові труднощі фіксуються вперше, пеню не нараховують. За статистикою ж, протягом року стягується близько 20 тис. дол. пені. Як кажуть чиновники, на платника найкраще діє засувка. Були часи, коли боржники будь-що намагалися не підпустити до ІТП працівників Riga Siltums — блокували підходи автомобілями, цілодобово чергували. Але представники ризької компанії виявлялися хитрішими. Вони розкопували трубопровід збоку, робили на трубі видимий розрив. Тепер до суду на неплатників подається, максимум, 20 позовів на рік.

Шістнадцять кроків до економії

Мабуть, немає людини, котру не турбували б переговори між Києвом і Москвою щодо газопостачання. Як ця ситуація позначиться на всьому нашому повсякденному житті?

Однак, навіть сподіваючись на позитивне завершення газових переговорів, ми вирішили запропонувати державі варіант вирішення однієї з головних проблем комунального господарства країни — тепло- й енерговтрат. Адже, зменшивши ці показники, ми неминуче знизимо і загальний вал витрат на газ, зокрема. А якщо порівнювати щорічні відрахування на блакитне паливо, то запропонований нами рецепт майже у 100 разів дешевший. Причому в масштабах країни.