Вибрати "свою" професію ніколи не пізно

Кажуть, не буває поганих працівників, є люди, які взялися не за своє. Про те, як не помилитися з вибором професії, DT.UA консультувалося з психологом, тренером центру "Школа успіху" Дарією Шевченко.

- Природна схильність до тієї чи іншої професії - в якому віці її вже видно?

- З 10 років. Остаточний вибір професії бажано робити не пізніше ніж за два роки до закінчення школи. Я, наприклад, проводжу тестування з профорієнтації з 10 років. Це дає дітям велику перевагу, оскільки їхні батьки вже знатимуть, в якому напрямку розвивати дитину. Зможуть підтримати, спрямувати, підібрати необхідні додаткові заняття, репетиторів тощо. Дехто з моїх учнів, пройшовши профорієнтацію в 10-12 років, уже в 15-16, паралельно з навчанням у школі, працює в обраному напрямку нарівні з дорослими. Наприклад, якщо дитині підходить програмування, то, пройшовши курси, вона може створювати сайти, писати програми і навіть непогано заробляти на цьому.

- Буває, записуючи дитину до школи, батькам уже в першому класі доводиться вибирати спеціалізацію - буде вона гуманітарієм чи математиком. Це можливо визначити в шість років?

- У цьому віці ми вибираємо не стільки школу і її ухил, скільки особистість учителя, який зможе допомогти дитині захопитися процесом пізнання, прищепити любов до навчання. Якщо дитина відчує від цього задоволення, то бажання вчитися буде актуальним протягом усього життя.

Спеціалізація шкіл дає батькам змогу зробити акцент на вивченні певних предметів: математики, природознавчих дисциплін, малювання, мов тощо. У цьому немає нічого поганого, це розвиває дитину в якомусь напрямку. Зрештою, є педагогічні методики, які навчать будь-кого розв'язувати рівняння-задачки і т.ін. в курсі початкової школи. А от у середній і старшій школі треба дивитися не тільки на бажання батьків, а й на природні нахили, здібності дитини.

- На допомогу тим, хто вибирає професію, є всілякі питальники, тренінги. Як компонується ваш тест, що вам цікаво знати про людину, якій ви допомагаєте вибрати професію?

- Загальнодоступні тести не підходять для сучасних професій, бо їх здебільшого розроблено ще в радянські часи. Наприклад, там немає багатьох професій IТ-індустрії, сучасних професій бізнесу і торгівлі, навіть професії психолога.

Мої тести розроблено під сучасні вимоги й залежно від віку учасника. За півтори години дитина проходить різноманітні тести, що показують особливості, уподобання, інтереси, нахили, здібності, бажання, мрії, чи є тиск з боку батьків. Цікаві також деталі й дрібниці, які батьки можуть проґавити або вирішити, що вони не варті уваги.

- Чи згодні ви з твердженням, що немає поганих працівників, а є люди, які взялися не за своє?

- Повністю згодна. Якби люди робили те, що їм цікаво і приносить задоволення, результативність такої роботи була б у рази вищою. У кожної людини є своє призначення, в якому вона зможе розкритися і бути гармонійно розвиненою.

- За якими ознаками можна зрозуміти, що професія твоя?

- По-перше, ти маєш задоволення від своєї роботи. І по-друге - ти не покинеш цієї діяльності, навіть якщо вона не приноситиме великих грошей.

Частіше люди своєю професією не задоволені. Проте це не завжди означає, що людина мусить міняти професію. Можливо, їй бракує певних особистісних якостей або навичок, які слід розвивати й напрацьовувати. Наприклад, уміння подавати себе.

- Дорослим потрібна профорієнтація? Чи звертаються до вас по допомогу люди старшого віку?

- Для дорослих (25, 30, 35 і навіть більше 40 років) розроблено окрему методику, яка допомагає тим, хто хоче змінити професію. Така потреба часто виникає, коли робота не приносить задоволення, або коли людина їде в іншу країну і хоче там адаптуватися. Є люди, які навіть у дорослому віці не можуть знайти себе. А є такі, що втратили через кризу свій бізнес, але мають активну життєву позицію, хочуть опанувати нову професію, щоб працювати як фрилансер.

- Чи бували у вашій практиці випадки, коли після тренінгу люди міняли професію?

- Так, досить часто. Наведу приклад. Тато і мама працюють нотаріусами. Змалку вони настановляли доньку на те, що вона піде стопами батьків. Я провела діагностику і побачила, що з дівчини вийде чудовий психолог, а от робота нотаріуса, попри допомогу батьків, буде для неї тягарем. Коли поділилася висновками з батьками, у них був шок. Про кінцевий результат консультації я довідалася тільки за півтора року. Зателефонував тато і сказав: "Рішення після розмови з вами далося нам нелегко, ми сперечалися не один тиждень. І все ж таки вирішили дати доньці можливість обрати те, що їй хочеться. Зараз вона студентка, склала першу сесію. І я щодня бачу, як вона буквально на крилах прилітає з пар, завжди з усмішкою, розповідає, що дізналася нового, куди ще записалася, які дисципліни вивчає. Коли я приводив її до себе на роботу, розповідав і показував, чим займається нотаріус, вона реагувала зовсім інакше. Я радий, що ви допомогли нам зробити такий важкий для батьків, але такий важливий для доньки крок".

- Що у виборі професії має переважувати - раціональне чи мрії? Що, коли професія, яка тобі підходить, у суспільстві не затребувана? Або навпаки - у країні забагато фахівців цієї професії (юристів, економістів, наприклад)?

- Це питання відповідальності за своє життя. Якщо людина цілеспрямована і готова, попри перешкоди, домагатися свого, значить вибирати треба тільки ту роботу, яку любитимеш. Коли ж людина не готова брати відповідальність за своє життя, то краще вибирати професію, яка гарантовано принесе дохід.

Та навіть якщо людина заздалегідь знає, що з обраною професією знайти роботу буде складно, вихід із ситуації є завжди. Наприклад, у мене проходила тренінг дівчина, яка навчалася на другому курсі університету за спеціальністю "юрист". Вона розуміла, що після закінчення вишу більшість її однокурсників юристами не працюватимуть. Я порекомендувала їй вивчити англійську мову і законодавство кількох європейських країн в обраній нею сфері. Річ у тім, що послуги юристів у європейських країнах досить дорогі, і багато хто готовий отримувати консультації по скайпу у фахівців з-за кордону. Вона успішно опанувала потрібні навички, і відразу після захисту диплома, попри брак досвіду роботи, її з руками і ногами відірвала київська фірма, що працює на іноземних замовників.

- Нині з'явилася нова професія - "громадський діяч" (дехто так і пише в анкетах). Це хто? Як визначити схильність до цієї професії?

- Професія існує вже давно. Громадський діяч - це і волонтер, і керівник профспілки, і активіст товариства захисту тварин. Якщо люди пишуть у своїй анкеті "громадський діяч", слід дивитися, який у них досвід. Якщо досвіду громадської діяльності немає, це означає, що вони просто нічого не вміють робити і вказують таку "професію" для замилювання очей.

Та буває й по-іншому. У Німеччині, наприклад, - 12-річка. Але після школи чимало дітей не можуть визначитися, ким хочуть бути. На цей випадок у них є вільний рік, який вони можуть присвятити кільком напрямкам: подорожувати світом або влаштуватися волонтером у різні заклади. Другий варіант обирають частіше. Через рік волонтерства молода людина отримує сертифікат, який засвідчує, що вона - "громадський діяч". Визначившись із професією і заповнюючи резюме, у пункті "досвід роботи" вона пише "громадський діяч" і додає сертифікат. Таких людей охоче беруть на роботу - вони вже спробували себе в певній сфері, приносили користь суспільству, мають певний досвід.

- А політик - це професія? Хто до неї схильний?

- Так, це теж професія. Щоб бути політиком, треба вміти враховувати інтереси інших людей і налагоджувати зв'язки. Ці якості мають бути розвинені на високому рівні. Також важлива мотивація: бажання мати вплив, владу. Для успіху в цій професії потрібна й дещиця удачі - потрапити в потрібний момент у потрібне місце. Безперечно, добре, коли є родичі або добрі знайомі, що вже працюють у цій сфері і можуть допомогти. У нас немає вишів, де готують політиків. Тому людина, яка мріє про цю професію, мусить підбирати виші й спеціальності, які допоможуть вийти на обрану сферу.

Точно так само можна сказати і про директора фірми, компанії. У нас же не вчать цього в інституті. Так, готують, наприклад, за спеціальністю "управління навчальними закладами". Але це зовсім не означає, що, закінчивши навчання, людина стане хорошим директором школи. Для цього потрібні ще й особистісні якості і досвід.

- Наскільки розвинені та популярні в Україні тренінги на тему вибору професії?

- Є тестування з профорієнтації і є тренінги. В Україні в основному проводиться тестування. Його організовують у школах, але часто воно не дає випускникам можливості визначитися з вибором професії, бо результати досить узагальнені, і перелік рекомендованих професій надто великий

Шкільні психологи змушені займатися бюрократичною звітністю, і на копітку реальну роботу їм часто бракує часу. Тому ставлення до профорієнтації зазвичай формальне - для галочки. Мені траплялися випадки, коли профорієнтацію у школі проводили, але результатів дітям не повідомляли.