Про зміст деяких термінів - Соціум - dt.ua

Про зміст деяких термінів

24 листопада, 2017, 17:35 Роздрукувати Випуск №45, 25 листопада-1 грудня

Не плутати природно-гуманістичний націоналізм, зокрема український, з шовінізмом, фашизмом, нацизмом, рашизмом. 

© portalprzemyski.pl

Коментуючи по Українському радіо (перша програма) висловлювання міністра закордонних справ Польщі Вітольда Ващиковського під час його перебування у Львові з офіційним візитом, українські політологи і журналісти зазначали, що історичні, суспільно-політичні процеси в Україні він трактував з націоналістичних позицій. На мою думку, таке оцінювання висловлювань, дій польського міністра є неточним, неповним і, по суті, хибним. 

Відомо, що нація — категорія природна й вічна. Людська спільнота завжди мала і має етнічно-національну структуру. Природним є прагнення кожного народу мати свою державу, бо лише за цієї умови можливий продуктивний розвиток національного життя. Пізнаючи мову, культуру, звичаї, традиції інших націй, їхні взаємовідносини, народ як соціальна спільнота підходить до самопізнання, самооцінювання, може зіставити життєво-історичні особливості інших народів зі своєю самобутністю, яка є своєрідним джерелом формування національно-патріотичних почуттів. У праці "Український націоналізм" Степан Ленкавський так характеризує патріотизм, націоналізм і шовінізм:

"а) Патріотизм — це підсвідоме почуття любові до всього, що нам рідне й близьке. Патріотизм може мати вужчі (локальний) і ширші (народний) рамки. Локальний патріотизм — це прив'язаність і любов до найближчого оточення, до родини, хати, родинної місцевості тощо. Народний — почуття любові до свого народу й охота йому допомагати;

б) Націоналізм — це активна любов до Батьківщини, вияв не тільки охоти допомогти, а й чин. Практичне реалізування хотінь нації вийти на вищий щабель її розвитку. Націоналізм — вищий щабель патріотизму; 

в) Шовінізм — це сліпа, пристрасна любов до свого рідного й ненависть до всього чужого; крайня межа невідомо-чуттєвої патріотичної настанови". 

Слово "шовінізм" (франц. chauvіnіsm — войовничий) походить від прізвища солдата наполеонівської армії Н.Шовена, який став відомим своїм людиноненависницьким ставленням до арабського населення під час єгипетського походу в 1798–1801 рр. Відтоді терміном "шовінізм" позначають ідеологію і політику, що проповідує національну винятковість певної нації, зверхність над іншою нацією, її упокорення, асиміляційні процеси, що стає причиною ненависті та національної ворожнечі. Крайнім проявом шовінізму є фашизм, нацизм. Фашизм, нацизм — ідеологія і політика войовничого, загарбницького шовінізму й расизму. 

Націоналізм є філософією буття нації, її життя, розбудови. А шовінізм, фашизм, нацизм і нинішній московський рашизм, який увібрав у себе шовінізм, фашизм, нацизм, більшовизм, — це філософія поневолення і гноблення інших націй. В основі націоналізму лежить національна ідея незалежності, державотворення на гуманістичних засадах. А в основі шовінізму, фашизму, нацизму, рашизму — великодержавний імперський інтерес, аморальна захланність. Націоналізм починається з любові до свого, а шовінізм, фашизм, нацизм, рашизм — з ненависті до чужого. 

Мета націоналізму — свобода своєї нації, її розквіт, щасливе життя громадян. Мета шовінізму, фашизму, нацизму, рашизму — поневолення інших націй, експлуатація і знекровлення. Націоналізм трактує інтернаціоналізм як міжнаціональні взаємини на засадах рівності націй, правдивої історії. Шовінізм, фашизм, нацизм, рашизм перетворюють інтернаціоналізм на засіб денаціоналізації народів і підпорядкування їх бездуховній імперській, великодержавній ідеї. Для націоналіста національні ознаки інших: мова, культура, традиції, звичаї — усі ці історичні святині — є об'єктом поваги і пошанування. Для шовініста, фашиста, нациста, рашиста — це те, що потрібно негайно знищити, викорінити і замінити своїм. Саме такою є мета російської агресії, гібридної війни РФ проти України, яка також охопила країни ЄС, збурює шовіністичні, антиукраїнські настрої в декого з наших сусідів. Націоналізм породжує подвижників і героїв, а шовінізм, фашизм, нацизм, рашизм — убивць, грабіжників, загарбників, яничарів, холуїв.

Деякі політики Угорщини, Румунії, Польщі, які заражені імперською свідомістю й які танцюють під фальшиву мелодію московських балалайок, виступають проти гуманістичної статті 7 Закону України "Про освіту". Під гаслом про "утиски національних меншин на освіту рідною мовою" вони свідомо чи підсвідомо, на догоду Москві, прагнуть максимально обмежити політичні та соціальні права цих самих національних меншин. Адже немає міжнародних вимог надавати університетську освіту мовою нацменшин. Тому природним явищем є потреба обов'язково добре знати українську мову, послуговуватися нею під час навчання, на службі і водночас підтримувати розвиток мови, культури нацменшин. Адже краса світу в розмаїтті культур.

памятник упа польша
portalprzemyski.pl

На жаль, значна частина представників угорської та румунської меншин зовсім не володіє українською мовою, перетворюючи території свого проживання на своєрідні культурно-політичні гетто. Директор Інституту української мови НАН України Павло Гриценко наголошує, що незнання української мови — це свідоме прокладання шляху "до формування національних гетто, формування анклавів, далеких від інтересів Української Держави, а відтак — готових до зміни і громадянства, і міждержавних кордонів. У збереженні й поглибленні такого стану зацікавлені ті внутрішні сили, які є виконавцями ідеології сепаратизації України (хоча й називають це федералізацією) і прагнуть полегшити поділ нашої держави між сусідніми державами, які мріють про перекроювання кордонів за лекалами великих: відродження Великої Росії, Великої Румунії, Великої Угорщини (додам — Великої Польщі. — В.Л.). Адже вигідно, за рахунок громадян України, отримувати підготовлену робочу силу, якою можна маніпулювати як безправним ресурсом; вигідно тримати в напрузі непокірну Україну, загрожуючи їй новим Донбасом, якщо не виконуватиме програму мадяризації чи румунізації за вказівками і в обсягах, визначених зовні, не кажучи вже про традиційне російщення; вигідно домінувати, а не співпрацювати на паритетних засадах". Прикро про це писати, але незнання української мови в Україні є однією з форм анексії українських земель, що може призвести до повторення ситуації, яку створили колись промосковські політики в Криму, Донецькій та Луганській областях. 

Стаття 7 "Мова освіти" Закону України "Про освіту" повністю відповідає вимогам Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, у Преамбулі до якої записано, що "охорона і розвиток регіональних мов або мов меншин не повинні зашкоджувати офіційним мовам і необхідності вивчати їх". Відомо, що Україна проводить виважену і толерантну політику щодо національних меншин, і, мабуть, дехто в сусідніх країнах сприймає це за нашу слабкість. Принципи мирного загальнолюдського співіснування передбачають кардинальне вдосконалення механізмів підвищення рівня володіння українською державною мовою всіма меншинами без винятку і захист їхнього законного права на збереження власної мовної та культурної специфіки.

Націоналізм, з одного боку, — це система націоналістичних поглядів нації, поглядів філософських, політичних, правових, моральних та духовних, а з іншого — це вся діяльність нації, її практика, яку вона провадить відповідно до зазначених націоналістичних поглядів. Націоналістичні погляди нації — це продукт довготривалої еволюції суспільства, який формується на базі основного принципу світогляду нації-націоналізму, а він є генетично детермінованим принципом. "Якраз це дає підстави стверджувати, що нація-націоналізм не є випадковим, штучним витвором тільки людського розуму — це категорія передовсім генетична, а тому універсальна, досконала та вічна, — стверджує В.Монастирський. — А це, своєю чергою, дає підстави говорити про генетичну тeopію походження нації-націоналізму".

Ідеологія природного націоналізму не має нічого спільного з будь-якою іншою ідеологією, і передовсім з такими вкрай реакційними ідеологіями, як шовінізм, фашизм, нацизм, рашизм, — штучними витворами людського розуму. Правда, у певних націй на націоналізм може нашаровуватися шовінізм, фашизм або нацизм і уражати його, однак це трапляється передoвcім з націоналізмом націй-поневолювачів. Наприклад, націоналізм російської нації, яка століттями є нацією-поневолювачем, постійно уражений великоросійським шовінізмом. Ураження шовінізмом російського націоналізму в Росії сягнуло вже рівня фашизму і нацизму, які тепер перетворилися на рашизм — найпідступнішу, найреакційнішу, найцинічнішу гібридну війну проти України, європейської та світової цивілізації.

Отже, який зміст висловлювань міністра закордонних справ Польщі Вітольда Ващиковського про досить складну історію польсько-українських відносин? Чи не запахло замшілим шовінізмом? Не маємо права плутати суть понять: природно-гуманістичний націоналізм, зокрема український, з шовінізмом, фашизмом, нацизмом, рашизмом. 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво