Мурашиний слід - Соціум - dt.ua

Мурашиний слід

14 березня, 2014, 18:25 Роздрукувати Випуск №9, 14 березня-21 березня

Широко вживані терміни й гаряче обговорювані алгоритми психологічної війни — це таке саме мілітаристське, але нешкідливе сміття, як музейні танки під "залізною бабою" на схилах Дніпра.

У підручниках із ведення психологічної війни є й така колоритна історія. Під час в'єтнамської війни американці наштовхнулися на неприйняття їхньої політики місцевими, не "в'єтконгівськими", племенами, які жили в непрохідних джунглях і стояли на досить невисокому щаблі розвитку. Тому розумні американці на пальмовому листі написали цукровим сиропом якісь позитивні пророцтва про могутніх білих людей на залізних птахах, тобто про себе. 

Дали вони це діло вигризти мурахам, ласим до солодкого. І пустили листя за течією, до племен. Племена, в слідопитстві мастаки, чітко визначили, що письмена зроблені саме мурахами, а не вручну. Тобто мандат вищих сил на дії "зелених беретів" в Індокитаї виявився справжнім. Племена дисципліновано впали ниць перед прибульцями.

У мене, як і в кожного солідного "агента впливу", був друг і наставник, ветеран В'єтнаму, майор у відставці на істинно американське ім'я Петро. Пішов він на війну добровольцем, зі щирим бажанням зупинити світовий наступ радянського комунізму. А натомість побачив оскаженілих в'єтнамців, готових співпрацювати в будь-якій формі хоч із чортом, тільки б вигнати чергових окупантів зі своєї землі. І зовсім не побачив ніяких PSYOP (батальйонів спеціальних психологічних операцій) або слідів психологічної війни. "Розумні плани, — казав Петро, — пишуться до війни. А після неї пишуться ще розумніші пояснення". 

Це я до того, що вищезгадана історія з підручника — і є та сама складова психологічної війни. Адже коли племена на низькому щаблі розвитку, то звідки в них поголовна грамотність, навіщо вона їм? Навіщо збирачам і мисливцям складна міфологія, і до чого "дітям природи" взагалі рефлексії на тему пророцтв? Навіщо їм такий "мутний" шаман-тлумач незрозумілого ще менш зрозумілим? Якщо є хоч якась водна артерія, то в чому проблема сплаву навіть для наших байдарочників, не кажучи вже про "командос"? У списах і стрілах дикунів? 

При уважному розгляді будь-який думковірус негайно розривається на досить безглузді складові. Проблема в тому, що повсякденна свідомість завжди чинить опір уважному розгляду. Це і є завдання оператора — зробити вашу повсякденну свідомість самоцінністю. Проголосити "здоровий глузд" абсолютним критерієм, і тоді, зрозуміло, дивлячись у вікно, ви підтвердите, що Сонце обертається навколо Землі. Тому попросити вас згодом принести дровенят на багаття єретика буде вже дуже просто, — надасте милу послугу. 

Я б не вживав популярне слово "маніпуляція", оскільки воно передбачає усвідомленість контакту з обох боків. А це вже "косяк", з погляду оптимізації результату. Взагалі, широко вживані терміни й гаряче обговорювані алгоритми психологічної війни — це таке саме мілітаристське, але нешкідливе сміття, як музейні танки під "залізною бабою" на схилах Дніпра. Це те ж саме що сьогодні з запалом обговорювати "ноу-хау" солдатського ранця, який справді колись дозволив Наполеону розбити прусську армію. 

Оператор має бути невидимим і нечутним. Ви самі приймаєте цілком усвідомлене рішення, підкріплене вашим особистим досвідом. Ніякого "25-го кадру", уколів, феншуїв, гіпнозів і ляльок із голками. З вашого психологічного ДНК ніщо не вилучається й не нав'язується. Просто деякі інформаційні гени міняються місцями. 

Зовсім не боляче, правда? Вітаємо, можете відстібнути прив'язні паски, ваша мутація розпочалася. Понад те, в некомфортних умовах війни ви починаєте почуватися дедалі комфортніше. Тому що вже конгруентні, тобто відповідаєте середовищу, більше не витрачаєте стільки енергії на ментальні блоки та активний опір. Ви, безумовно, відчуваєте, як відновлюються сили й енергія. Поведінка отримує позитивне підкріплення зсередини у вигляді гормональних "бочок варення та пачок печива". І ви самі з ентузіазмом стаєте глашатаєм "здорового глузду". Тобто активним рознощиком інформаційної зарази.

Історії про хитрі й переможні психологічні операції з неодмінним вказуванням переможця — це і є частина психологічної війни. Пальмовий листок, пущений до нас по каламутних водах російських телеканалів із допомогою книжкової індустрії та через Інтернет, уже багато років демонструє нам непереможний геній російського мілітаризму, богоданість і мудрість його стратегів, сексапільність низових виконавців волі народної та неминучість покарання для мужеложців і єврохохлів, які сумніваються. Що, взагалі кажучи (для тих, хто щойно зліз із пальми), — одне й те саме.

Далі настає черга історій ніби з особистого досвіду, бо будь-яка авторизація будь-якої нісенітниці легше встановлює "рапорт" — особистий зв'язок оператора з об'єктами через "олюднення" інструмента впливу. Біснувата тітка, яка видавала себе в різних містах України за жертву "майданутих бандерівців", — це, звісно, зовсім уже ерзац. Але такий персонаж і не розрахований на інтелектуалів. 

Є ще техніка "душіння в обіймах". Ніби вчені статті й інтерв'ю, які майже зі щирим жалем констатують і по секрету повідомляють усьому світу, що хохли від Майдану попросту з'їхали з глузду. Тобто майдануті вони були й раніше, а тепер звихнулися остаточно й становлять фізичну небезпеку всьому цивілізованому світу з центром у "Газпромі". Ці матеріали розраховані насамперед на західного обивателя, інструменти їх поширення — російськомовні жителі прибалтійських країн, насамперед Латвії. Такі тексти насичені науковою термінологією й апелюють до виключної компетенції автора в силу його наукових звань, посад, локації та життєвого досвіду, — однак ніхто не перевірятиме. Обкатавшись на Заході, вони інколи запускаються сюди, але загалом ці пропагандистські потоки не перетинаються.

Ну й міжнародний рівень. Річ не тільки в брехні чуркінолаврових. Це лише політичні вантузи системи. Йдеться про багатолітній вплив Росії на світові процеси. В обмін на російські енергоносії та "дах" різного роду західні країни десятиліттями вважали нас недорозвиненим плем'ям, якому достатньо написати яку-завгодно лабуду — хоч на пальмовому листку, хоч на фіговому. Головне, щоб російські мурахи це правильно й достовірно вигризли. 

Тут ми маємо справу не з підступним кремлівським обманом Заходу, а з Левіафаном реальної політики, у якій совісті відводиться зовсім небагато місця. Найчесніше про це сказав Де Голль, коли, всупереч обіцянкам, йому врешті-решт у 1962 р. довелося відмовитися від Алжиру: "В політиці доводиться зраджувати свою країну або своїх виборців. Я віддаю перевагу другому".

Тут оператори системи — цілком офіційні лобісти Кремля та "Газпрому", які діють у рамках сформованих практик.

Однак у критичні моменти, як, наприклад, під час грузинської війни чи кримської інтервенції, синхронно включається своєрідна "система залпового вогню", в якій глашатаями фейків, "липи" і компромату стають раніше маловідомі західні або такі, які ними здаються, журналісти. Тут спрацьовує камуфляжне співвідношення "фігури й тла". 

На тлі колишньої загальносвітової лояльності до російського серпентарію укуси окремих інформаційних гадів видаються не дуже болючими, а то й взагалі лікувальними.

Що потрібно знати, щоб уникнути залежності та параноїдальної поведінки? Немає інформаційної зброї масового ураження. Це ви прочитали на пальмовому листку. Комплексний інформаційний вплив, який змінює спосіб мислення та поведінку людини, справді існує з часів програми "МК-Ультра". А це ж були 1970-ті. Наука відтоді зробила великий крок уперед. Однак такий вплив досить дорогий, потребує тривалого часу, точного балансу всіх складових — хімії, гіпнозу, шантажу, сексу, квазімагічних ритуалів та іншого. Шкурка вичинки варта тоді, коли такий вплив безперешкодно чиниться на ключові фігури. Наприклад, на колишнього президента Януковича. Погляньте хоча б на ритуально розп'ятих у Межигір'ї птахів — і отримаєте частину відповіді.

Ефект масовості виникає при інформаційній "стрільбі по площах", когось та зачепить. Це як естрадний гіпноз. Чим більша аудиторія, тим більше шансів на присутність істеричок, готових публічно впасти в транс від грізного окрику. Потім на це посилаються як на репрезентативну вибірку. Якщо ви схильні довіряти інформаційному "окрику", то у вас не все гаразд із нервами. 

Психічно здорова людина, по-перше, трохи почекає. По-друге, придивиться до джерела новини, перевірить її дату, перепост, профайл автора. Пошукає підтвердження в джерела, яке заслуговує на її особисту довіру. Обговорить приватно з друзями, які зроблять те ж саме. Зазвичай після цього відпадає необхідність у публічній реакції — ви або прийняли рішення для себе особисто, або не вважаєте за потрібне реагувати. 

Ми живемо в атмосфері війни, але найкраще, що ми можемо зробити з метою виживання, — це займатися тим, що в нас і раніше найліпше виходило. Не плутайте волонтерство та добровольчество з дилетантством. І головне — не вірте мурашиним слідам. Наші шляхи лежать у протилежному напрямку. 

 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №27, 13 липня-19 липня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво