ЗАРЯДКА ВІД СНІДУ НЕ РЯТУЄ ПОДІБНІ РЕЧІ ДОВЕЛОСЯ ПОЯСНЮВАТИ ЖРИЦЯМ КОХАННЯ НА СПЕЦІАЛЬНИХ ТРЕНІНГАХ

Про існування чуми XX століття поінформовані всі українські повії. Крім того, більшість цих жінок має ВІЛ-інфікованих або хворих на СНІД зна-йомих. Але наявність ВІЛ у клієнта для жінок секс-бізнесу зовсім не є причиною відмови в наданні платних інтимних послуг. Майже всі вони вважають надійним засобом захисту презерватив. Певна частина жриць кохання переконана: вберегтися від СНІДу й хвороб, що передаються статевим шляхом (ХПСШ), можна, спілкуючись винятково з постійними клієнтами та... приймаючи протизаплідні таблетки. І хоча таких, м’яко кажучи, необізнаних, дам легкої поведінки порівняно небагато, зрозуміло, що саме вони — потенційно небезпечна група для подальшого поширення вірусу імунодефіциту й венеричних захворювань.

Протягом року — з вересня 1999-го по вересень 2000-го — в одинадцяти містах (Вінниці, Дніпропетровську, Донецьку, Києві, Львові, Миколаєві, Севастополі, Сімферополі, Ужгороді, Харкові та Херсоні) реалізувалася програма «Створення мережі недержавних організацій, які працюють з жінками секс-бізнесу України». Координатором проекту виступив Український інститут соціальних досліджень за підтримки Програми ООН-СНІД, технічної допомоги Британської ради й фінансування уряду ФРН. Регіональними виконавцями програми стали місцеві суспільні інституції, відділення Української асоціації планування сім’ї, жіночі та молодіжні центри. Слід зазначити: по-дібний проект уперше здійснювався в східноєвропейській державі.

Основна мета всього зробленого гранично проста: попередити поширення ВІЛ/СНІДу й ХПСШ у середовищі жінок секс-бізнесу, підвищуючи рівень їхньої поінформованості про небезпеку цих хвороб і можливі шляхи зараження. Регіональні реалізатори проекту знайомилися з місцевими «нічними метеликами» (до речі, що характерно, жодного разу не зіштовхнувшись з брутальністю!), розповідали про починання, постачали інформаційними мате-ріалами відповідного змісту, безплатними презервативами й запрошували відвідати спеціальні тренінги. На останню пропозицію відгукнулися далеко не всі, але близько 1300 жінок взяти участь у проекті погодилися. Крім того, до програми вдалося залучити й інших «трударів» секс-індустрії: сутенерів, «матусь», охоронців, а також клієнтів дам легкої поведінки, водіїв таксі, котрі обслуговують «дівчаток», власників барів, де ті звичайно дислокуються, лікарів, представників органів правопорядку. Зазначу, свою роботу реалізатори проекту вирішили сфокусувати не на елітних путанах, а на жінках, що промишляють на дорогах, у барах і ресторанах, чий основний контингент клієнтів — не вельми круті бізнесмени, командировочні та просто небідні шукачі пригод.

Цікаво, що абсолютно всі «матусі» й сутенери, котрі брали участь у програмі, категорично заперечили наявність у рядах своїх підопічних ВІЛ-інфікованих «співробітниць». Мовляв, хворіють лише неорганізовані представниці першої найдавнішої, а якщо в їхньому «колективі» виявиться така, що підхопила ВІЛ/СНІД, вони з нею відразу розпрощаються. І при цьому цинічно, але, певне, не без підстав, додавали: святе місце порожнім не буває.

З’ясувалося також: жінки секс-бізнесу вельми некритично сприймають свій рівень поінформованості щодо ВІЛ/СНІДу. Їхні уявлення про рівень поширення епідемії в своїх містах приблизні, про ВІЛ/СНІД і шляхи інфікування знають недостатньо. Багато хто цілком серйозно заявляв, що вже існують засоби лікування чуми XX століття. А в деяких анкетах були й узагалі справжні перли. Одна панянка написала: «Хворіє той, хто боїться занедужати. Я цього не боюся, виходить, СНІД мені не загрожує». Інша переконана: «Спорт і зарядка виганяють мікроби. Я регулярно займаюся фізкультурою, тому мені боятися нема чого». Як говориться, було б смішно, якби не було так сумно.

Результати деяких місцевих досліджень особливо гнітючі. Приміром, у Донецьку обстежили групу з 53-х жінок секс-бізнесу. Причому таких, котрі вважали себе абсолютно здоровими. З’ясувалося, 27 з них хворіють на ту чи іншу ХПСШ, семеро ВІЛ-інфіковані, п’ятеро мають не лише вірус імунодефіциту, а й сифіліс укупі з гепатитом С. Що характерно, жодна(!) з жінок, у яких знайшли сифіліс, не захотіла (навіть безплатно!) полікуватися. Ще один маленький штришок: 58% опитаних донецьких гетер погоджуються на секс без презервативу за додаткову плату або на настійну вимогу клієнта.

Картинка, що викристалізувалася під час реалізації проекту, така: наданням сексуальних послуг жінки займаються у віковому діапазоні від 15 до 35 років. Для багатьох з них це — єдине заняття. Тільки незначна частина має ще й цілком благопристойну роботу офі-ціанток, продавців і навіть... шкільних учителів і вихователів дитсадків. Є в їхніх рядах і студентки вищих і середніх спеціальних навчальних закладів. Серед вітчизняних повій багато жительок сіл, котрі приїхали до міст на навчання й вимушені, за їхніми словами, займатися першою найдавнішою, аби оплатити житло й освіту. Більшість жінок секс-бізнесу незаміжні, лише одиниці перебувають в офіційно зареєстрованому шлюбі. Причому 90% останніх приховують від чоловіків свій «пікантний» рід діяльності.

Практично всі жінки, яких охопив проект, працюють під контролем сутенера. Наявність подібного «даху», вважають вони, з одного боку, добре, з іншого — погано. Сутенер забезпечує безпеку, допомагає в складних ситуаціях. Але, водночас, «дівчатка» скаржилися на зневажливе ставлення «патронів», примус надавати безплатні сексуальні послуги. Чимало учасниць проекту признавалися, що «татусі» частенько їх б’ють.

Дуже непрості стосунки склалися в українських жриць кохання з представниками правоохоронних органів. За свідченнями жінок, нерідко наші доблесні охоронці порядку вимагають у них гроші, б’ють, змушують брати участь у так званих суботниках — безплатно обслуговувати себе й товаришів по службі. І, що характерно, самі пра-цівники патрульно-постової служби й даїшники (саме з ними найчастіше стикаються «нічні метелики») не лише не заперечують подібні факти, а й не бачать у них нічого ганебного!

Отриманий матеріал — чудова база для планування подальших кроків з профілактики поширення ВІЛ/СНІДу в згаданому середовищі. Виконавці програми відшукали можливість значно поліпшити надання медичної й со-ціальної допомоги жінкам, змушеним вийти на панель. У деяких містах організовані безкоштовні медогляди й безкоштовна медична допомога у разі виявлення ХПСШ. Налагоджено поширення інформаційного матеріалу, презервативів, організовано консультативну й психологічну допомогу.

Ряди «нічних метеликів» постійно поповнюються свіжими силами. Дуже хотілося б, щоб ставлення в нашому товаристві до сучасних Сонечок Мармеладових набуло цивілізованішого характеру. Багато з них стали торгувати собою аж ніяк не від пересиченості чи через бажання реалізувати потаємні фантазії. Більшість тих же учасниць проекту відверто признавалися: на панель їх штовхнули злидні, неможливість знайти нормальну роботу. Хоча є серед них і наркоманки, й алкоголічки, й відверто асоціальні особистості. Проте, якщо суспільство огульно відмежовуватиметься від жінок секс-бізнесу, робитиме вигляд, що їх не існує, вони самі нагадають про себе. І, боюся, від такого «привіту» заболять голови в наших медиків. Та й хіба тільки в них?