Замовчувати неприпустимо Відповідь на статтю «Биківня: бізнес на кістках — таємно розстріляли і тихо поховали»

У «Дзеркалі тижня» (№43 за 2006 р.) опубліковано статтю, в якій, базуючись на спірних висловлюваннях голови київської організації товариства «Меморіал» Романа Круцика, автор Сергій Махун, на мою думку, спотворив окремі обставини досліджень і розкопок на території колишньої спецдільниці НКВС УРСР, розташованої в 19—20 кварталах Дніпровського лісництва біля селища Биківня.

Роботи на даній території в 2001 і 2006 роках проводили на підставі офіційного дозволу вищих державних інстанцій, зокрема Державної міжвідомчої комісії з увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій при Кабінеті міністрів України.

Після свого виходу у відставку автор цих рядків мав честь якийсь час працювати у виконавчій структурі Державної комісії, що опікувалася встановленням та облаштуванням місць поховань і увічнення пам’яті людей, які загинули на війні та були розстріляні в період політичних репресій на території України.

Її структурні підрозділи останніми роками провели величезну роботу із встановлення місць поховання жертв політичних репресій на території багатьох областей України, вивчили десятки тисяч архівних документів, установили близько 150 тис. прізвищ загиблих і підготували відповідну електронну базу даних. Уперше було створено методику пошуку архівних документів на громадян, репресованих в Україні, досліджуються місця їхнього поховання, ведеться пошук людських решток, їхнє документальне закріплення і гідне перепоховання. В результаті було знайдено й обстежено поховання жертв політичних репресій у Київській, Чернігівській, Харківській, Донецькій, Черкаській, Житомирській, Полтавській, Хмельницькій, Херсонській, Дніпропетровській, Миколаївській, Одеській, Вінницькій, Львівській та Луганській областях.

Тисячі людей нарешті змогли дізнатися про місце поховання рідних і близьких, які зникли десятки років тому після їхніх арештів працівниками НКВС. Доля цих людей для їхніх рідних була невідома. Серед них були не лише українці, котрі становили переважну більшість репресованих, а й тисячі росіян, поляків, білорусів та представників інших національностей. Усі вони в ті страшні роки стали жертвами сталінської політики зі знищення українського народу, і замовчувати ці факти нині неприпустимо.

2001 року завдяки допомозі польських учених на території Биківнянської спецдільниці НКВС було знайдено й досліджено лише українські поховання і жодного польського. Встановлені на них тимчасові дерев’яні хрести, певне, за порадою Р.Круцика, викинули, а місця поховання розстріляних українців зрівняли, щоб їх не було видно. Зі 192 встановлених 2006 року місць поховань польських могло бути тільки трохи більш як 25%.

Пан Круцик украй необ’єктивно відобразив мою роботу і діяльність як колишнього старшого помічника військового прокурора Центрального регіону України полковника юстиції у відставці Амонса А.І., який понад 12 років присвятив питанням реабілітації жертв політичних репресій в Україні і вивчив десятки тисяч архівно-кримінальних справ цієї категорії. Згадавши мою першу посаду слідчого, Р.Круцик прямо звинувачує мене в порушенні невказаного ним «розпорядження президента Л.Кучми про проведення розкопок у Биківні в рамках порушення кримінальної справи», при цьому мною нібито було зроблено все, щоб їх не проводити. Насправді все було не так, і розкопки в той час не проводили через відсутність фінансування.

Ще хотілося б нагадати пану Круцику, що роботи, пов’язані з археологічними дослідженнями та розкопками імовірних місць перебування людських решток, здійснюються працівниками державних структур зі сповіщенням відповідних органів прокуратури та МВС України згідно з чинним законодавством і не передбачають ексгумації трупів, яких немає там уже десятки років, а досліджуються лише фрагменти людських решток. Прокурор сам визначає, керуючись законом, коли йому порушувати кримінальну справу, а коли проводити прокурорську перевірку. У даних випадках проводилися відповідні прокурорські перевірки й експертні дослідження з участю кваліфікованих спеціалістів.