ЗАКРИВАЄМО БІБЛІЮ?

Від самого початку існування передачі «Відкриваємо Біблію» я дивилася її з великою вдячністю і з нетерпінням очікувала кожного нового випуску. Гадаю, що, уважно прослухавши бодай один чи два її випуски, ви не зможете заперечити: це високодуховна і глибоко інтелектуальна програма, яка піднімає християнський світогляд на ту висоту, на якій він повинен бути у кожної порядної людини, котра зараховує себе до християнської цивілізації.

Усі ми знаємо, що християнське світобачення переважної більшості наших громадян з відомих історичних причин далеке від ідеального. Зрозуміло, ідеальним є тільки Сам Бог. А людина може і зобов’язана, залежно від своїх внутрішніх рис і можливостей, прагнути наближатися — більшою чи меншою мірою — до ідеалу. То чому передача, яка єдина у всьому укртелепросторі так достойно виконує цю місію, викинута з цього телепростору?

Хіба для когось таємниця, що телепростір України — ідеологічний балаган і приклад духовної безпринципності? Незначні винятки не роблять погоди.

Чи не тому, що в циклі «Відкриваємо Біблію» так грунтовно розповідалося про основи державотворення згідно із Законом Божим, його вирішили закрити? Чи не тому, що ці програми навчали усвідомлення особистої відповідальності кожного за долю народу і майбутнє держави, вони комусь заважали на Національному телебаченні? Чи не тому, що в них проголошувалися як власне духовне кредо слова апостола Павла: «Ви відкуплені високою ціною — кров’ю Господа нашого Ісуса Христа і не маєте права бути рабами людей», вони дратували тих, хто воліє бачити народ України саме рабами, «гноєм для сусідів», як писав Франко? Адже цикл перервали саме тоді, коли розповідь торкнулася основ високої духовності, що закладалися у кожне положення законодавства Мойсеєвого, у кожен, навіть буденний, аспект життя народу, який піднімався з колін і ставав на шлях державного будівництва. Прямі паралелі Священної історії з історією нашого народу бачили Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Василь Липківський та й інші видатні українці. Але, напевно, це мало цікавить тих, хто керує сьогодні українським телевізійним простором. Заформалізована «шароварщина» — ще гірше, ніж відверта українофобія. Та принаймні здатна викликати протест. Перша ж — хіба комплекс меншовартості.

Хтось скаже: стільки проблем, а ви знову про якісь телепрограми. Однією більше, однією менше... Та тому й стільки проблем, що духовність у кайданах, прикута до землі, що зневажається найцінніше — висоти людського духу і найголовніший Божий дар, даний людині, — Слово в усій його цілісності. За зневаженим Словом Божим іде зневага мови, зневага землі, народу, держави, церкви, історії — всього, що несе в собі Слово Правди.

Я далеко не самотня у таких міркуваннях і висновках. Мені доводилося спілкуватися з багатьма глядачами циклу «Відкриваємо Біблію», і знаю, з якою великою повагою та розумінням винятковості цієї роботи ставляться вони до творчої групи на чолі з ведучою Людмилою Станкевич. Це професіонали найвищого рівня. Нічого подібного немає на жодному з телеканалів України та Росії. Передача «Відкриваємо Біблію» необхідна багатьом, хто прагне вирівняти свої криві душі, наблизивши таким чином своє життя й життя українського народу до тих основ норм самоповаги, за якими живуть інші народи.

Надія помирає останньою...