Чимало музикознавців вважають цей романс найвідомішим у величезному масиві російських пісень і романсів. Уже понад 150 років його виконують співаки різних сценічних і пісенних напрямків. Це, звичайно, співаки камерного жанру, артисти кіно, естрадні співаки і співаки оперні в концертах. Давно звучить цей романс на різних континентах і в різних країнах, на багатьох мовах і говорах. Сталося так, що чимало виконавців найчастіше співають цей романс із своїми варіантами тексту. Якщо перша строфа майже у всіх текстуально однакова, то наступні звучать по-різному. Щоправда, як нагадує збірник «Русский романс на рубеже веков», Федір Іванович Шаляпін змінив не лише текст, а й музичну редакцію романсу, і в цьому зміненому вигляді романс став особливо популярний.
Як правило, у концертах, у нотних виданнях, на етикетках старих грамплатівок указувалося, що це — старовинний російський або циганський романс, і лише зрідка згадувалося, що автор тексту — український поет Євген Павлович Гребінка. При цьому відомо, що Гребінці належить авторство лише першої, немов обов’язкової для всіх виконавців строфи:
«Очи черные, очи страстные!
Очи жгучие и прекрасные!
Как люблю я вас! Как боюсь я вас!
Знать, увидел вас я в недобрый час!»
Повний текст — ще дві строфи, на жаль, на довгі роки був немов забутий.
Цей вірш, «Очи черные», що складався з трьох строф, перша з яких наведена вище, був написаний автором 1843 року і має глибоке українське народне коріння. Вважалося, що романс був написаний Є.Гребінкою в Санкт-Петербурзі, оскільки там він уперше був виданий. Однак, насправді вірш був написаний в Україні. Ось коротка історія його створення.
Знаходячись разом із своїм другом Тарасом Шевченком на своїй батьківщині в селі Убєжищі, недалеко від Пирятина, вони якось відвідали близь-кого знайомого по Санкт-Петербургу — штабс- капітана Василя Ростенберга, який проживав у селі Березова Рудка. Там друзі познайомилися з онучкою штабс-капітана, чорноокою красунею Марією. Євген Гребінка був вражений вогненним поглядом Марії і всією її вишуканою аристократичною зовнішністю. Повернувшись додому, він довго не міг заспокоїтися і вночі, при світлі свічки, «на одному подиху» написав вірш «Черные очи».
Лише через рік поет зізнався Марії, що вона і є його кохана. На жаль, щастя сім’ї, створеної Євгеном Гребінкою та Марією, виявилося недовгим — через чотири роки після весілля поета не стало...
Ще при житті Євгена Гребінки цей, далеко не єдиний його вірш став романсом, який широко виконується. А от про авторство мелодії ніхто загалом не замислювався. Романс з’явився в пісенниках лише наприкінці 50-х років XIX ст. як циганський, без вказівки автора. Вперше автор музики романсу «Черные очи» був зазначений у програмі ювілейного концерту найяскравішої зірки російської естради Вадима Олексійовича Козіна в Магадані, де багато років жив співак. Ця програма була надіслана ювіляром одному з авторів даного нарису. У ній автором музики всесвітньо відомого романсу був названий Флоріан Герман. Про нього нам коротенько повідав відомий київський філофоніст і дивовижно тон-кий знавець музичної, у тому числі й естрадної старовини — Анатолій Желєзний. Виявилося, що ще наприкінці 60-х років Всесоюзне радіо в одній з музично-освітніх передач повідало слухачам, що Флоріан Герман був маловідомим французьким композитором. І сталося так, що він став автором військового маршу, під звуки якого армія Наполеона напала на Росію 1812 року. Мелодія цього маршу залишилася в російському народному побуті. Однак усе ж невідомо — хто першим поклав проникливий, глибоко ліричний, інтимний вірш Євгена Гребінки на музику цього колишнього маршу. Природно, що музика при цьому була перероблена з маршової на романсову. Трапилося так, що стали ці вірші українського поета відомим усьому світу романсом.
Євгенові Гребінці належить авторство понад сорока віршів. Деякі з них згодом стали відомими піснями. Це, крім «Черных очей», і широко відома «Помню, я еще молодушкой была», а «Казак на чужбине» й кілька інших були написані на мелодії українських народних пісень.
Текст романсу Є.Гребінки
Очи черные, очи страстные!
Очи жгучие и прекрасные!
Как люблю я вас! Как боюсь я вас!
Знать, увидел вас я в недобрый час!
Ох, недаром вы глубины темней!
Вижу траур в вас по душе моей.
Вижу пламя в вас я победное:
Сожжено на нем сердце бедное.
Но не грустен я, не печален я,
Утешительна мне судьба моя:
Все, что лучшего в жизни Бог дал нам,
В жертву отдал я огневым глазам!