ВІВЦІ ЗАВЖДИ ГОЛОСУЮТЬ ЗА БАРАНІВ

* * *

Запис 98-го року. Безліч аналітиків, іміджмейкерів і всякого роду фахівців з виборів.

Це придумано ними ж:

Вранці — гроші, увечері — імідж.

(Фольклор)

* * *

Запис 81-го року. Прийшов приятель у гості з платівкою. Це була конкретна музика, твір називався «Концерт для дверей і кватирки». Ну, поставили на щойно нажите польське стерео, зробили культурні обличчя. Натурально заскрипіли двері, забахкала кватирка... Але тут прийшла кішка. З виразом здивування і практичного інтересу обминула одну колонку, зазирнула за іншу — в пошуках цих обридливих скриплячих дверей. Нічого не знайшла. Жахливо образилася за знущальний розіграш. І пішла, презирливо здригаючи піднятим хвостом, категорично осудивши авангардистські шукання. Тут ми, нарешті, покотилися зі сміху. З певного часу (подивившись деякі передачі на ТБ) усе частіше почуваюся кішкою, яка шукає неіснуючі двері за їхнім натуральним скрипом.

* * *

Тепер я зрозумів, що поет — це людина, яка може подарувати коханій увесь світ, але не в змозі купити їй колготки.

* * *

Хоч би куди поїхав, скрізь потрібно знати мову. Їдеш, наприклад, у республіку Буркіна-Фасо — будь люб’язний знати буркінську мову і фасонську хоча б із словником. Я ж все анкетне життя на питання «Якими іноземними мовами володієте?» пишу: «Англійською, читаю зі словником». З роками вже можна додати — з трудом.

* * *

Багато молодих журналістів поводяться якось дуже вже зухвало, агресивно, ніхто їм по-справжньому не цікавий, запитання ставлять, але відповіді не слухають, головне — себе показати, вкотре «засвітитися» на екрані або на газетній шпальті, мовляв, я на плаву, у смокінгу і метелику, п’ю шампанське і тусуюся з ким хочу і як хочу. Один молодий колега так прямо і сказав: «Мені подобаються люди, які зневажають увесь світ, які, наприклад, про Землю говорять не інакше, як «кругла дурепа». Я б із задоволенням зробив телепередачу про таку людину».

* * *

Як люди знаходять одне одного? Що на цей делікатний рахунок говорить наука? Психологи різних країн, вивчаючи щасливі і нещасливі сімейні пари, дійшли, не змовляючись, такого висновку: щасливими найчастіше бувають подружжя (дев’ять з десяти!), які за своїм психологічним типом контрастують одне до одного. Грубо кажучи, товариські люблять неговірких, довірливі — підозрілих, безтурботні — тих, що комплексують, романтики — реалістів, інтраверти — екстравертів... Здавалося б, дивно, але — науковий факт, нічого не вдієш.

* * *

У школах давньої Персії викладали лише три дисципліни: їзда на коні, стрільба з лука й уміння завжди говорити тільки правду. Луків уже немає. Коней майже немає. Залишається говорити правду, але це і є найважче.

* * *

Питання, що пролунало з екрана: «Звичайне слово з восьми літер, перша літера «у»? Відповідь — убивство.

* * *

Запис 81-го року. Опублікував фейлетон про погану роботу Одеського м’ясокомбінату. Його директор мав, певне, великі зв’язки, тому що з обкому партії на ім’я редактора газети прийшло велике спростування. Мене викликали і зажадали пояснень. Довго йшло «звіряння» фактів, епізодів, прізвищ порушників трудової і виробничої дисципліни. Я подав копії деяких документів, після чого критика була визнана правильною. Але все-таки дійшли висновку, що щось було освітлено невірно. Фейлетон починався так: «Після дощика в четвер корова Маша і бичок Гриша, що симпатизував їй, їхали у відкритій машині в Одесу. Стояв останній день червня...» Ось тут мене директор і впіймав на «грубій» помилці, представивши довідку з Метеоцентру, що «30 червня в Одесі й Одеській області була мінлива хмарність, без опадів».

* * *

Усього буде більше. Порадився з фахівцями, їм навіть складно сказати, чого буде менше.

* * *

Нині час усіляких громадських опитувань, колективних анкет. От і я ознайомився з результатами одного харківського тесту — дуже простого, проте цікавого. Питання за пунктами: 1. Поет. 2. Ріка. 3. Фруктове дерево. 4. Домашня птиця. Понад дев’яносто восьми відсотків відповіли: 1. Пушкін. 2. Волга. 3. Яблуня. 4. Курка. Менше відсотка дали відповідь: Шевченко. Дніпро. Груша. Качка. І зовсім вже одиниці: Тичина. Десна. Слива. Гусак. Зовсім ніхто: Сосюра. Дністер. Черешня. Індик... Так що ж, абсолютна більшість не права, чи що? Та права, звичайно, але дуже вже це просто, жодних зусиль не потрібно.

* * *

Друг і колега моєї тітки Григорій Степаненко, подивившись фільм «Падіння Берліна», де Сталін з’явився в Берліні в білому кітелі, тільки і сказав: «Щось я там його не бачив». За цю вільність одержав вісім років таборів, маючи два ордени Червоного Прапора, два ордени Вітчизняної війни і дорогоцінну медаль «За відвагу!» Запис 76-го року.

* * *

У редакцію надійшов лист. Пенсіонер з Василькова Київської області пише про те, що його шістнадцятирічного онука було затримано міліцією «як важливого свідка автомобільної аварії». Йому не дали подзвонити додому, і добу батьки буквально божеволіли. Нарешті їм повідомили, що хлопчик у міліції. Батько відразу прибіг і зажадав, щоб сина випустили — адже він нічого поганого не зробив. «Сьогодні п’ятниця, — сказали батьку, — прийдете в понеділок і заберете сина. А поки нам потрібно провести очні ставки»... Думаю, читачі здогадалися, чим скінчилася ця історія? Так, сто доларів, вручені стражам порядку, моментально вирішили проблему. Роз’їхалися друзями.

* * *

Якщо політик здатний ясно виражати свої думки — йому нічого робити в політиці.

* * *

Підслухана розмова: «Та ви зрозумійте! Бути жінкою нелегко, адже постійно доводиться мати справу з чоловіками».

* * *

Пам’ятаю, якось у гастрономі довго і голосно лаялися дві дами. Спочатку я слухав мовчки, потім не витримав і обізвав дам базарними бабами. Ох, як же вони відразу об’єдналися! Пролетарям усіх країн таке і не снилося! Вони професійно відшмагали мене з моїм дилетантським випадом і пішли близькими подругами. Це до питання про особисті розбіжності і загальних ворогів. Запис 93-го року.