ВІДШУКУВАННЯ ПОТОЙБІЧНИХ СФЕР

20 березня 1943 року, тобто 60 років тому, народився художник Микола Іванович Трегуб. За своє коротке життя він створив понад тисячу творів у невпинній всепоглинаючій праці. Їх могла бачити й оцінити лише купка інтелектуалів із київського андеґраунду. Нещодавно його роботи придбав американський музей у Нью-Джерсі «Зіммерлі-арт-музеум». В запасниках Національного музею мистецтв України теж зберігається понад два десятки його робіт. Їх тримають у себе як коштовну реліквію колекціонери Канади, Німеччини, Ізраїлю, Великобританії. М.Трегуба і тепер знає лише купка поціновувачів, хоча й у великому світі.

Мовчазний і самозаглиблений, він рідко сміявся якимось незвичайним, переривчастим сміхом. Скарби своєї чистоджерельної душі роздавав через тиху урочистість картону й полотна. Він свідомо йшов на те, що глядачів буде мало, виставки влаштовував по квартирах друзів, але перебування в андеґраунді переживав болісно, як і всю ненормальність часів застою. «Я зробився всього-на-всього ... малярем цієї жахливої доби, старчихи цієї...Проклята дійсність, стушованість граней і позбивані джерела... Створились вигідні умови для загибелі всього українського малярства», — писав художник в одному з листів 1976 року. Він мріяв про вільне, політично незаангажоване мистецтво і своєю працею довів, що таке можливе за будь-яких умов. Довів ціною свого життя, завчасно перервавши його 23 березня 1984 року, не витримавши протистояння сам на сам «жахливій добі», яка крутилася на повні оберти.

Духовною підтримкою М.Трегуба були «захалявні» книжки (які тоді ховалися) улюблених українських поетів: Є.Плужника, М.Зерова, В.Симоненка та ін. Творча манера художника будувалася спонтанно й асоціативно, підкоряючись лише виразності внутрішнього стану майстра, неначе музика або вірш. Враження від побаченого (обличчя, церкви, дерева, квіти тощо) М.Трегуб компонував із лінійно-кольоровими (абстрактними) засобами виразності. Інколи вважав за потрібне вмонтувати в роботу букви — рядки з віршів або загадковий нерозшифрований набір літер на зразок популярних тоді абревіатур. Паралельно з живописом колажував: приклеював до композиції деякі предмети, фотографії, солому тощо. Так, фраза «Відшукування потойбічних сфер» (прихована цитата з вірша Є.Плужника) колажується разом з церковною будівлею та ритмізованими мазками фарби, що нагадують структуру рядна або килимка ( до серії «килимків» входило чимало цікавих робіт). «Ти пам’ятаєш той шлях, де проходила наша Юність?», — ці рядки М.Хвильового можна прочитати на аркушах так званого «Бузкового циклу» (1983), одного з останніх у житті художника.

Себе й свої твори Микола відчував як частку Всесвіту, яка не має меж і яка все бачить, тому був чесним перед собою і людьми, не визнаючи фальшу й брехні. Чимало його творів багатошарові, мають не лише одну поверхню для споглядання, а й приховану, вклеєну всередині, навіть на звороті. «Воно своє покаже», — часто примовляв художник. Картина у нього була не завжди прямокутною — то поріже її на частки, то надасть якоїсь химерної форми, — вона була для нього як жива вільна істота. Друзі розповідають, як Микола усіх здивував під час спільної прогулянки до лісу. У кого з собою був м’яч, у кого термос та їжа, а в Миколи — торба з картинами й малюнками (в основному на твердому оргаліті). Митець розклав їх на галявині і пояснив: «Нехай подихають, побачать сонечко».

Жива, сповнена натхненних експериментів творчість М. Трегуба, мабуть, і тепер живе у якомусь особливому вимірі й, можна припустити, спілкується з нашим. Проте було б краще, якби влаштувати звичайну земну виставку його творів, видати гарний, на блискучому папері каталог і таким чином ознайомити широке коло цінителів мистецтва, особливо нового покоління, з творами нашого видатного митця.