УСЕ ПОРІВНУ, КРІМ КОХАННЯ

Чи багато хто з нас знає, якими є шлюб і сім’я в мусульман? Мені не раз випадало зустрічатися з тим, що для більшості непосвячених — це щось екзотичне під назвою «багатоженство» (іноді — гарем), де суворо визначено ролі всіх персонажів. Чоловік — самовдоволений хтивець, вередливий деспот, котрий розпоряджається своїми дружинами як власністю, призначеною лише для задоволення його примх. Дружина — забита затвірниця, що не знімає чадру, попихувана чоловіком, видана за нього силоміць і не має ніяких прав. Про кохання (крім дружини-фаворитки), жіночу гідність і справедливість, ясна річ, і мови немає.

Так, таку картину можна спостерігати в житті мусульман. Та чи тільки в них? Хіба спектаклі з таким самим сюжетом не розігруються в іншому релігійному й культурному середовищі? Справа зовсім не в ісламі як такому. Надійніші від випадкових спостережень і розважальної літератури джерела, говорять, що справжнє ставлення ісламу до шлюбу й сім’ї помітно відрізняється від поширеної точки зору. Торкнемося лише деяких сторін цієї великої теми, пам’ятаючи, що етика подружніх стосунків в ісламі незвична для європейця й дивує своєю суперечливістю. Тут суворість моралі поєднується з традицією відкрито обговорювати подробиці подружнього життя, зокрема й такі, торкатися яких ніяково навіть при нашій уседозволеності.

Передусім, про те, як жінка вибирає свого супутника життя. Всупереч звичним поглядам, мусульманку не можна видати заміж без її бажання. Правда, для шлюбу потрібна, як правило, і згода опікуна. Та коли він заперечує без достатніх підстав, дозвіл можна отримати від судді. Більше того, в ісламі типовим є саме шлюб за коханням.

Тепер про багатоженство, навколо якого склалося чимало забобонів. Приміром, такий: багатоженство існує на втіху розбещеним і велелюбним мусульманам. Насправді полігамія в ісламі має цілком інший зміст: дати жінці більше можливостей мати свою родину, народжувати дітей від законного чоловіка, мати матеріальний і соціальний захист. З погляду ісламу, багатоженство гуманне й моральне, оскільки допомагає розв’язати проблеми жіночої самотності, сирітства та проституції. Не випадково шаріат так суворо карає за перелюб. Крім того, у більшості випадків полігамія можлива лише при згоді жінки. Як правило, чоловік, беручи другий шлюб, дає першій дружині право на розлучення. А соціальний бік проблеми полягає в тому, що чоловік зобов’язаний створити гідні умови життя усім своїм дружинам, забезпечити потреби кожної з них у житлі, їжі, одязі, у підтримці здоров’я. Авжеж, це доступне не кожному. Тому полігамні шлюби в сучасних мусульман дуже нечасті.

Так, Коран дозволяє мусульманину мати до чотирьох дружин одночасно. Але таким правом він може скористатися лише тоді, коли в змозі забезпечити справедливе й рівне ставлення до всіх дружин. «А якщо боїтеся, що не будете справедливі, то одружуйтеся з однією», — сказано в Корані. Чоловік не повинен віддавати перевагу одній дружині перед іншими. Пророк Мухаммед говорив: «Якщо той, хто має двох дружин, схилиться до однієї з них, не буде справедливий і не ставитиметься до них як до рівних, то він явиться в День страшного суду скособоченим».

Рівне ставлення до дружин в ісламі часом набирає екзотичних форм. Так, чоловік з кожною з дружин зобов’язаний проводити по черзі ніч і наступний день. Черга встановлюється за взаємною згодою чи жеребкуванням. Причому, розпоряджаючись своїм правом на спілкування з чоловіком, одна дружина може поступитися чергою іншій. Відомо, що такі «подарунки» не раз отримувала улюблена дружина Пророка Аїша. Ще один приклад рівності: чоловікові, коли він вирушає в поїздку, рекомендується вибирати дружину, що супроводжуватиме його, жеребкуванням, бо так робив сам Мухаммед.

Випереджаючи цікаве для багатьох питання, скажемо: рівне ставлення до дружин не поширюється на подружню близькість. Пророк роз’яснював суть справедливості й рівності своїм дружинам: «О Боже, я можу поділити порівну тільки те, чим володію; не дорікайте мені, якщо я не можу вчинити так само щодо того, що дано вам, але не мені». Мусульманська традиція тлумачить другу частину цього висловлювання як неможливість розділити між дружинами порівну серце й кохання. Аналогічно сприймаються і слова Корана: «Ви не зможете бути справедливими між дружинами, як би не намагалися». Тож рівність між дружинами й навіть однаковий час, проведений з кожною з них, не означають, що й ложе чоловік ділить із ними порівну. Інтимна близькість, як і душевні почуття, — не одяг чи їжа, яких вистачить на чотирьох. Інакше кажучи, порівну все — крім кохання й такої її складової, як плотська насолода.

Загалом іслам ставиться до інтимного життя чоловіків без ханжества й упередження, надаючи право на статеву близькість обом у подружжі. Пророк застерігав: «Якщо чоловік погукав дружину до себе в ліжко, а вона відмовилася прийти й тому він розсердився, то ще до ранку її проклянуть янголи». Але й дружина вправі претендувати на тілесне задоволення й вимагати його від чоловіка, якщо той уникає її навмисне. Деякі мусульманські юристи вважають, що чоловік мусить мати близькість із дружиною не менше одного разу на чотири місяці. Інакше вона дістає право на розлучення.

Шаріат дозволяє будь-які способи задоволення сексуального бажання й одержання плотської насолоди наодинці. Подружжю дозволено торкатися будь-яких частин тіла одне одного, дивитися на що завгодно та промовляти будь-які слова під час любовних ігор.

Мусульманка — аж ніяк не безправна істота, покликана лише дарувати тілесне задоволення чоловікові. Шаріат поважає її власні бажання, пов’язані з народженням дітей. До них належить і такий дозволений спосіб запобігання вагітності, як перерваний статевий акт. Найцікавіше, що шаріат дозволяє це тільки при обов’язковій згоді дружини, оскільки саме їй належить право зачаття. До речі, у наші дні ця ісламська традиція служить підставою для дозволу протизаплідних засобів.

Але при цьому слід пам’ятати, що дружина може користуватися всіма своїми правами та претендувати на забезпечення й увагу з боку чоловіка, лише коли вона слухняна й виконує свої обов’язки. У разі потреби чоловік може повчати й навіть карати свою дружину. До заходів впливу на норовливу належить і позбавлення її тілесних утіх. «І покидайте їх на ложах», — сказано в Корані. Але головною чеснотою чоловіка шаріат вважає не суворість, а доброту й уважність. За словами пророка, «найкращий із вас той, хто з більшою добротою, ніж інші, ставиться до своєї дружини».

Іслам вимагає від чоловіка терплячості й поблажливості до дружини. Мухаммед говорив: «Та не відчує віруючий неприязнь до віруючої, якщо йому не до душі одна риса її характеру, але дарує радість інша». За шаріатом, чоловік повинен піклуватися про добрий настрій дружини, бути до неї уважним і радувати подарунками. Тим часом йому не личить ревнувати дружину, кривдити її підозрами та стежити за кожним її кроком.

У свою чергу, хороша дружина — та, що поважає свого чоловіка, ділить із ним його радості й печалі. Пророк зізнавався: «Якби я міг наказати кому-небудь схилятися не тільки перед Аллахом, то я наказав би жінці схилятися перед своїм чоловіком». Але водночас пророк сказав: «Мирське життя — насолода, а найприємніша насолода в ній — гречна жінка».

Отже, іслам бачить ідеал сімейного життя в гармонії між чоловіком і дружиною, котрі піклуються одне про одного. Саме це мав на увазі Мухаммед, коли говорив: «Кожен з вас — пастир, відповідальний за свою паству; чоловік — пастир над мешканцями свого будинку, а дружина — пастир над будинком свого чоловіка та його дітьми». При цьому шаріат радить ховати від чужих очей і вух світ стосунків між подружжям. Недарма Пророк віщував: «У День страшного суду звання найнедостойнішого дістанеться чоловікові, котрий довірився своїй дружині, якому вона теж повідала свої таємниці, і який потім розголосив її таємницю».

Мабуть, через ці ісламські традиції багато нюансів подружніх взаємин залишаються для багатьох таємницею, і стороннім оком їх не побачиш. Але... Якщо все-таки впіймати погляд скромної мусульманки, то в ньому вдасться прочитати найрізноманітніші емоції, у яких турбота про дітей сусідить із хвилюванням і трепетним чеканням: можливо, саме сьогодні її черга приймати в себе чоловіка, якого вона так кохає. Але тривоги про хліб насущний, дах над головою та вбрання в її очах ви не вловите. Про це повинна боліти голова в чоловіка. А втім, лише Аллаху відомо, як вони ладять поміж себе. Про всю правду ми навряд чи колись дізнаємося. Адже в мусульманській родині, повторюю, подружжя вміє берегти таємниці одне одного.