Українська людина запитуюча

Поділитися
Трохи більше місяця тому 28-річний уродженець Південної Кореї Чо Син Хі розстріляв у політехнічному університеті штату Вірджинія (США) 32 особи, зробивши за десять хвилин 170 пострілів, після чого застрелився сам...

Трохи більше місяця тому 28-річний уродженець Південної Кореї Чо Син Хі розстріляв у політехнічному університеті штату Вірджинія (США) 32 особи, зробивши за десять хвилин 170 пострілів, після чого застрелився сам. Слідчі зібрали близько 500 речових доказів, однак причини, які змусили Чо скоїти вбивства, досі залишаються незрозумілі. За однією з версій, злочинець страждав на психічне захворювання. Невдовзі після кривавої бійні до редакції американського телеканалу NBS надійшло його передсмертне відеопослання, в якому він обвинувачує у скоєному свої жертви.

Чому випадки, схожі на недавню трагедію у Вірджинії, трапляються у США з певною періодичністю? Наскільки ймовірні такі масові вбивства для нашої країни, а також які рівень і прояви української агресії? Про це ми розмовляли з українськими психологами.

Після кожного масового вбивства у США лунають заклики обмежити право на придбання зброї: відомо, що вбивця цілком легально купив пістолети в магазині, а патрони — на інтернет-аукціоні eBay. Противники обмежень зазначають, що люди завжди вбивали і вбиватимуть одне одного, якщо не вогнепальною зброєю, то ножем чи навіть кругляком.

Думки українських психологів щодо цього також розділилися. Так, соціальний психолог Олег Покальчук вважає, що «це не проблема. Тепер скрізь у світі хто хоче мати зброю, той має. Розрізняти потрібно дії і наміри. Дедалі більше переконуюся, що за наявності зброї комп’ютерні стрілялки дуже шкідливі. Рефлекс пальця».

На думку доктора медичних наук Галини Пілягіної, «для Америки — це головна проблема. Не можна спокушати людину. В Україні використовується зброя, але найчастіше — з метою самозахисту і людьми, котрі мають до неї доступ. Випадки застосування зброї для вбивства кількох людей дуже рідкісні. В Америці ситуація інакша. Там нерідко людина протиставляє себе оточенню, вбиваючи всіх, хто трапляється на шляху. Такі механізми вбивств для України, на щастя, не характерні. Але доступність зброї багато що змінила б».

Можливо, те, що сталося у Вірджинії, — певною мірою відображення проблеми соціальної адаптації етнічних і расових меншин в американському суспільстві?

«Це проблема, — вважає Олег Покальчук. — Високий рівень соціального захисту дозволяє групам «грати» скривджених і вимагати максимум соціалки, а якщо їм не дають — гучно ображатися. Інфантильна реакція плюс безвідповідальність. Це саме групова етнопроблема. Людина, котра прагне стати американцем, навіть якщо вона не білий англосакс, легше інтегрується і не має понтів».

«Міркувати про це на підставі конкретного випадку буде чистої води фантазією, — каже Галина Пілягіна. — Хоча справді є наукові дані, які свідчать, що сам собою факт міграції — серйозний стрес для людини. Бравадою було послання вірджинського вбивці чи криком душі — сказати дуже складно. Але у зв’язку з тим, що такі випадки в США відбуваються періодично, швидше за все, це не чинник мігрантів».

Яку роль у періодичності таких трагедій в Америці відіграє рівень психічних розладів у суспільстві?

«Як і скрізь у світі, — вважає Олег Покальчук. — Плюс те, що в нас похмілля, у них уже розлад — завищений поріг любові до себе».

«У нас у країні кількість зареєстрованих психічних хворих за останніх вісім років не змінилася, — стверджує Галина Пілягіна. — Я не знаю рівня поширеності психічних захворювань у США, але, думаю, це не пов’язано з періодичністю масових убивств. Соціальний та індивідуальний рівні мають принципову різницю. Ми можемо говорити про групи ризику, але це не стосується конкретного індивідуума, який може не мати жодного чинника з групи ризику, однак при цьому скоювати злочинні дії».

Що ж у такому разі виступає каталізаторами масових убивств? Можливо, виною тому психологічні особливості різних народів — національний характер і властивий йому рівень і прояв агресії?

«Каталізатори — те, що сталося у США 11 вересня 2001 року, а також війна в Іраку, — вважає Олег Покальчук. — Боротьбу з організованою злочинністю я додав би для парадоксу. Банда завжди зацікавлена, щоб на її території не було самодіяльності, і стежить за цим краще, ніж поліція».

«Якщо говорити про український етнос, не торкаючись національностей, то, наприклад, українське суспільство дуже відрізняється від російського, — каже Галина Пілягіна. — Хоча б тим, що в нас прихований матріархат, а в Росії —патріархат. Це абсолютно різні механізми побудови популяції.

В Україні досить асимільоване суспільство, йому не властива закритість національних громад. У нас досить високий рівень прийняття «чужого». Швидше за все, це слов’янський психотип — відкрита емоційність і прийняття. Попри те, що, порівняно з росіянами, українці більш індивідуалістичні.

В Америці — зовсім інша ситуація. У них при формуванні американської нації (мікстової самої по собі, тому що це нація емігрантів) досить жорстко й відособлено зберігаються національні громади. З одного боку — мікст, емігрантське суспільство. З іншого, американська релігія — це гординя. США — держава, яка бере на себе відповідальність і вважає, що вона має право вирішувати долю інших держав. Є якесь відчуття національного психотипу.

Я вважаю, що потрібно розме­жовувати ідеї національні та політичну пропаганду. СРСР — класичний приклад того, як на тлі ідеології змінювалося мислення людей. Американському суспільству вже 250 років. Це достатній термін для початку формування американської нації. Якщо говорити про національну ідею, то аме­риканська звучить як «у нас усе найкраще». Кінематограф це чітко відображає. Радянський герой завжди терзався сумнівами, відчував комплекс вини, але при цьо­му рятував безліч людей, не особливо себе випинаючи. Ідея психічного самоприниження при реальних досягненнях — суто слов’янсь­ка. Американські бойовики зазвичай побудовані на тому, що приходить один американець і рятує все людство. До речі, ідея порятунку всього людства дуже небезпечна. За нею стоїть інша: «Я маю право вирішувати долю всього людства». Зрозуміло, що все це — політична пропаганда, але вона вже на рівні національного самовідчуття: самопринизлива — у слов’ян, самовиправдальна — в американців. Все це впливає на прояв агресії.

Українці, здебільшого жінки, схильні виражати свою агресію вербально, релаксація йде за рахунок алкоголю, який вживають в основному під час застілля, а застілля агресію зменшує (переломити хліб — помиритися). Досить імпульсивні й емоційні нації зазвичай дуже хлібосольні. Соціально-надбана індивідуалізація — я не маю права нікому нав’язувати свою проблему — для нас наразі не дуже характерна. В Європі та Америці цей процес триває вже багато століть.

Я придумала таке поняття як «людина не запитуюча». Навіть обговорюючи щось, людина запитує поради. Відповідно, вона розділяє певний свій біль. А якщо розділяє, то, відповідно, агресивність зменшується. Зокрема і під час відкритого обговорення якихось суспільних проблем у ЗМІ, якщо, звісно, у це не привноситься жорстка пропаганда й не нав’язується якась думка. Відкрите ж обговорення завжди знижує агресивність.

Слов’яни постійно ведуть внутрішній діалог із собою, намагаючись знайти відповіді на запитання. Навіть такі безглузді, як хто винен. Американець не запитує, він стверджує.

Сама собою агресивність — характеристика біологічна, а не національна. Прояв агресії також залежить від доступності того або ін­шого виду інформації, того або ін­шого типу поведінки, прийнятого в суспільстві. Політична пропаганда істотно змінює психіку людей. Хоча реально, на великому історичному відтинку, об’єд­нує тільки нація. Вона може аси­мілюватися і ставати якимось новим етносом, з іншими характеристиками, чи просто розпадатися.

Важко сказати, що буде в Америці через 500—700 років. Однак те, що зараз там є жорст­ка політична воля, яка несе в собі досить агресивні тенденції, — очевидно. Рівень агресії в Росії нині трохи вищий, ніж в Україні, також з урахуванням безлічі локальних конфліктів.

Агресивність більшою мірою властива американцям і тому, що будь-які мігранти (як правило, пасіонарні особистості) освоюють нову територію. Українці живуть на своїй території. Хоча зовсім незрозуміло, як вплине на нас через 100—200 років глобалізація. На даному етапі для України випадки, аналогічні вірджинському, що повторюються з певною періодичністю та типовістю, неможливі».

«Американці сприймають стрілянину як «виключення кнопки» проблем, не хочуть працювати над її вирішенням, трудитися, — продовжує Олег Покальчук. — Ми ж — заговорюємо проблему до такого рівня, що її вже нічим, крім насильства, не вирішити. Наприклад — сімейні сварки з насильством. Для Росії в насильстві характерне п’яне бузувірство, навіть якщо людина не п’яна. Низький «поріг крові». Прислів’я — «Москаль б’ється до останньої краплі крові, хохол — до першої». Заздрість — наймогутніший двигун агресії. Специфіка наших наркотиків — «гвинт», кокаїн, горілка — сприяють агресії. Марихуана — навпаки.

Чи можливе щось схоже на вірджинську трагедію в Україні? Можливо — як імітація, у підлітковому середовищі, коли школяр стягне в тата волину й піде в клас вирішувати питання. Це для великих міст, де невротичність висока. Для Києва передусім.

Взагалі, нинішні слов’яни не мстиві, а в розпачі намагаються себе вбити, а не інших. Чим більш східні люди, тим вони рішучіші й менш балакучі в екзистенціальній ситуації, і балакучі — в мирній («східний базар»). Може, років двісті тому вони ще боялися білого сагиба, але тепер усе навпаки.

Так, і головне — чим більше сексуальних заборон (які виконуються або не можуть не виконуватися — США), тим вища агресія. Є і другий бік — чим більше люди кохаються, тим менше їм взагалі щось хочеться робити».

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі