ТУРИЗМ У ЗАКОНІ

Вирушаючи в дорогу, досвідчений турист обов’язково спробує детально дізнатися про маршрут. Шляхи ж проекту нової редакції закону «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про туризм» тернисті і... несповідимі. Замість того, щоб загострити конкурентну боротьбу між туристичними підприємствами, він змусив їх консолідуватися. Проект стимулював працівників туристичної сфери підвищувати свою юридичну грамотність і навіть найбільш мовчазних спонукав до відкритого обговорення. Навколо цього документа ламаються списи, не вщухають жорсткі суперечки.

Дискусії в громадських регіональних туристичних об’єднаннях і пресі відкрили в туризмі таку кількість проблем, що вже час поставити питання, а чи вистачить для їхнього вирішення одного закону?

Туризм у нашому уявленні насамперед асоціюється з подорожжю. Коли так, вирушимо за маршрутом проекту нової редакції, у якому є пункт відправки, де представлено точку зору розробників законопроекту, а також зупинки та проміжні станції, де висловлено думки його опонентів.

Пункт відправки. Державна туристична адміністрація України

На запитання відповідає Анатолій Матвієнко, перший заступник голови Держтурадміністрації.

— Україна першою з країн СНД 1995 року ухвалила Закон «Про туризм». Чим викликана поява його нової редакції сьогодні?

— Чинний Закон «Про туризм» із точки зору практики туристичної діяльності, міжнародного законодавства, участі України в міжнародних організаціях на сьогодні носить декларативний характер. Не кажучи вже про те, що наше туристичне законодавство настільки недосконале, що не сприймається міжнародним співтовариством. Не можна сказати, щоб це заважало іноземцям відвідувати Україну, але ж посольства іноземних держав вивчають наші закони і дають рекомендації своїм громадянам, їхати до нас чи не їхати. Торік народний депутат Олександр Пухкал вніс на розгляд Верховної Ради проект «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про туризм». У жовтні того ж року проект проголосували в першому читанні. На його адресу надходили пропозиції і, оскільки в галузі залишається багато невирішених проблем, виникла необхідність у допрацюванні та розширенні законопроекту. На цьому етапі підключилася Держтурадміністрація. Влітку цього року об’єднані пропозиції ми помістили на своєму веб-сайті для широкого обговорення. Минулого тижня нову редакцію законопроекту зареєструвала у ВР народний депутат Катерина Самойлик.

— Які основні положення потрібно внести в закон, щоб відповідати міжнародним стандартам?

— Україна — єдина серед країн, у тому числі СНД, де ще законодавчо не визначена туроператорська і турагентська діяльність. І туроператор, і турагент — посередники між туристом і тим, хто безпосередньо надає послуги. Хто ж у кінцевому рахунку має відповідати перед туристом? Туристичний оператор — це структура, котра формує турпродукт, комплектує і реалізовує його. А турагент — те саме, що невеликий магазин, котрий створений туроператором продукт продає туристу. У нього відповідальність зовсім інша. На сьогодні усі 5300 наших зареєстрованих турпідприємств можуть здійснювати туроператорську діяльність. За фактом більшість із них її не веде, тому відповідна позиція нового законопроекту якраз і не знаходить розуміння у багатьох турфірм.

— На туристичне законодавство яких країн ви насамперед орієнтувалися при підготовці законопроекту?

— На директиви Європейського економічного співтовариства, законодавство Італії, естонський закон про туристичну діяльність. Вивчали огляд світового законодавства, зроблений ученими з російської Академії туризму.

— Діяльність туристичної галузі регулює щонайменше добрий десяток інших законів, у тому числі «Про підприємництво», «Про захист прав споживачів», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про порядок здійснення розрахунків у інвалюті», «Про перетин кордону»… У будь-якому разі частина проблем галузі залишилася за бортом нового законопроекту і вирішувати їх доведеться шляхом внесення відповідних поправок у закони, що регулюють туристичну діяльність опосередковано. А, може, саме вони поліпшили б ситуацію?

— Всі названі закони загальні і поширюються на всіх, а особливості діяльності окремих галузей для туризму мусять бути відбиті в специфічному законодавстві. Туризм різниться від інших галузей. Здебільшого туристичні компанії спочатку отримують кошти від туриста, а потім надають йому послуги. Тобто, суб’єкт господарювання акумулює кошти, на які робить замовлення, — виступає як фінансова структура. І на сьогодні зібрані кошти цей суб’єкт може використовувати не лише на надання послуг туристам, а, скажімо, на рекламну діяльність, виробництво ковбаси, молока тощо, тобто в інтересах іншого бізнесу, не пов’язаного з туризмом. Так почасти й буває. Не секрет, що деякі підприємства відкривають турвідділи саме з цією метою.

А якщо ці кошти використовувати для іншого бізнесу, а туристу потім послуги не надати? Адже що турист купує у туристичної компанії? Повітря. Турпідприємство — посередник. Що у посередника в активах? У багатьох на сьогодні статутний фонд нульовий, приміщення, комп’ютери орендовані. Біжіть до суду — пропонують туристу опоненти законопроекту. Але якщо суд визнає турпідприємство банкрутом, а активів — «нуль», турист втрачає свої гроші.

— Ви ведете статистику, наскільки частими є в галузі подібні випадки?

— Статистику таких подій ми не ведемо, а інформацію маємо. Найсвіжіший приклад — є така туристична компанія «Світ подорожей», за станом на сьогодні до неї мають претензії 16 чи 17 чоловік на загальну суму десь у 90 тис. грн.

— Держтурадміністрація має право перевірити наявність статутного фонду у таких підприємств, позбавити їх ліцензії або не поновити її? До речі, ліцензія ж видається лише на три роки…

— При видачі ліцензії ми можемо зажадати лише документи, передбачені законодавством, а саме — свідоцтво про реєстрацію, документи про утворення, копію трудової книжки керівника. Законодавство про ліцензування побудовано таким чином, що коли суб’єкт господарської діяльності подав усі документи, ліцензію йому зобов’язані видати на заявній основі. Крім того, ліцензію отримали 750 приватних підприємців — який у них статутний фонд?

— У варіанті законопроекту, розміщеному на сайті першим, був п’ятий розділ, який викликає рішучий протест працівників туристичної галузі — про гарантійний фонд, який створюється при центральному органі виконавчої влади в галузі туризму з метою захисту майнових інтересів туристів. Відповідно до нього туроператор має внести грошову заставу в сумі 130 тис. грн., а турагент — 13 тис. грн. Але тепер запропоновано інший варіант законопроекту, де розділ про гарантійний фонд повністю вилучено, а натомість з’явилася стаття 19, у якій вказується, що «порядок і механізм фінансових гарантій для суб’єктів туристичної діяльності встановлюються Кабінетом міністрів України».

— Дев’яносто відсотків усіх пропозицій до законопроекту стосуються гарантійного фонду. Кажуть, що це за вигадки Держтурадміністрації? Але, по-перше, обговорюваний законопроект готували народні депутати, а представники Держтурадміністрації беруть участь у роботі над ним лише для того, щоб враховувалася і їхня точка зору, щоб потім не було вето тощо. У нас є доручення Кабінету міністрів співробітничати з народними депутатами з питань, які так чи інакше входять до нашої компетенції.

По-друге, гарантійний фонд — це один із варіантів забезпечення фінансових гарантій, прийнятих у всіх цивілізованих країнах.

У всьому світі, за наявною у мене інформацією, існують чотири варіанти забезпечення фінансових гарантій — банківський депозит, банківська гарантія, гарантійний фонд, страхування відповідальності суб’єктів туристичної діяльності. Гарантійний фонд, наприклад, використовується в туристичному законодавстві Італії. Сума застави — 0,5% від обсягу послуг.

— А як ви вираховували суму застави в 130 тис. грн.?

— Кожна турфірма надає нам статистичну звітність. Є середній обсяг реалізованих послуг, що припадають на кожне підприємство. Якщо взяти 30% від середнього обсягу послуг за 2001 рік, які, наприклад, за чеським законодавством, мають бути забезпечені гарантіями, вийде сума застави для туроператора. Агентська сума — 10% від операторської.

— Скільки туроператорів із зареєстрованих 5300 могли б заплатити ці 130 тис. грн.?

— Близько сотні.

— І все ж, який варіант забезпечення фінансових гарантій буде вибрано і хто це визначатиме?

— По-перше, Верховна Рада, а там 450 депутатів. А який механізм буде використано — банківський депозит чи банківська гарантія, страхування відповідальності, то у кожного з цих варіантів є як свої переваги, так і недоліки.

— Закону дорікають в орієнтації на виїзний туризм…

— Безумовно, законодавство будь-якої країни будується за принципом захисту інтересів власного громадянина. За кордоном же діють законодавства інших країн. Тому процедуру захисту свого громадянина, який виїжджає за кордон, у законі потрібно виписати дуже ретельно.

Однак закон не повинен ділити туриста на нашого і ненашого, тому на території України він діятиме і для іноземців.

Кажуть, що в законопроекті не виписані положення про прийом іноземних туристів. Чому ж немає пропозицій? Була лише одна — від пані Волошиної (віце-президента Туристичної асоціації України. — Прим. авт.), щоб турагент лише через п’ять років діяльності міг отримати право стати туроператором. Цікава пропозиція. Але гарантійний фонд порівняно з цієї пропозицією — дитяче лепетання. Коли уявити, що якась велика компанія ділиться, частина професіоналів йде в іншу компанію, невже вони мусять чекати п’ять років, щоб стати туроператорами?

— Скільки туристичних фірм працюють на в’їзд, і чи можливо в законопроекті позначити для них пільги?

— Про подібну діяльність звітували близько 400 фірм, упритул же нею займаються близько 20. Слово «пільги» там, де йдеться про економічну складову, не дуже доречне. Має бути економічна логіка для ведення того чи іншого виду діяльності. Наше законодавство побудоване так, що саме податкові пільги в законі про туризм ми прописати не можемо. Для цього існує податкове законодавство. Але, із точки зору економічного стимулювання, такі речі мусять бути, і вони сьогодні є. Якщо туристична компанія приймає іноземців в Україні і отримує кошти за безготівковим розрахунком у валюті за рубежем, може застосовуватися нульова ставка ПДВ. А отже, фірма має право на бюджетне відшкодування ПДВ, сплаченого на території України. Інша річ, наскільки легко отримати таке відшкодування.

Проблема з проблем, яка дискримінує галузь — готельний збір у розмірі 20%. У ВР внесено законопроект про його скасування, він був розглянутий і на нашому профільному комітеті, і на комітеті з питань фінансової та банківської діяльності, найближчим часом буде винесений на обговорення ВР. Наші колеги з Мінфіну та податківці заперечують — їхній аргумент, що бюджет і так недоодержує кошти.

— У чинному законі «Про туризм» держава проголошує туризм «одним із пріоритетних напрямів розвитку національної культури й економіки». У новій редакції законопроекту на перше місце поставили економіку, потіснивши культуру. То чого ж у туризмі більше — економіки чи культури?

— З точки зору законопроекту, на 90% — економіки. Хтось платить за послуги, а хтось на цьому заробляє: бізнес-стосунки. Та й коли йдеться про пільги для дитячого, молодіжного, інвалідного туризму, усе одно маються на увазі гроші, адже за послуги хтось платить.

— Чи прораховувався економічний ефект від запровадження закону в новій редакції?

— Не знаючи, який механізм фінансових гарантій буде використано, ми його прорахувати не можемо. Але те, що це призведе до структуризації галузі, — безумовно. Кожне підприємство має чітко визначитися, ким воно буде — оператором чи агентом.

— Що виграє в цьому разі турист?

— Турист чітко знатиме правила і процедуру: що мусить робити він і що туристична компанія мусить зробити для нього. Він знатиме, хто відповідає перед ним за ті чи інші дії — агент чи оператор.

— А працівники галузі?

— В Америці щороку оновлюється 24% підприємств — одні закриваються, оскільки їхнє існування визнається економічно недоцільним, інші відкриваються. Кажуть, що у разі ухвалення закону в новій редакції без роботи залишаться 113 тис. працівників нашої туристичної галузі. Мушу сказати, що ця цифра — загальна кількість зайнятих у ній: працівників 3300 санаторіїв, профілакторіїв, баз відпочинку, 1250 готелів. Тобто безпосередньо чисельність працюючих у туристичних фірмах складає 13 тис. чоловік. 100 найбільших наших турфірм забезпечують 51% зайнятості в галузі. Із 5300 ліцензованих суб’єктів господарювання за дев’ять місяців прозвітували 3600, а що робили 1700 — незрозуміло. За останні десять днів я підписав десь 500 чи 600 розпоряджень про порушення ліцензійних умов — тим, хто не подав звітність. Із 3600 майже 800 суб’єктів діяльності не вели. Під загрозою, якщо вважати це саме загрозою, залишаються 2800 підприємств. Але сотня найбільших із них дає 71% обсягів наданих послуг, 96% платежів у бюджет, 51% зайнятості. В інших у середньому працюють троє чоловік, 50 грн. на місяць вони сплачують у бюджет. Але якщо платити мінімальну зарплату трьом працівникам, то відрахування у фонд оплати праці будуть більшими, аніж 50 грн., а отже люди недоодержують навіть мінімальну зарплату, передбачену законом.

— Однак ці люди все ж працюють, а не стоять у черзі на біржі праці.

— Якщо вони будуть агентами, то теж будуть зайнятими. Нехай працюють, отримують свої комісійні. Хто сказав, що всі мають бути операторами? У якій країні є 5300 туристичних операторів? В Італії туроператорів небагато, а зайнятих у туристичному бізнесі величезна кількість.

— Робота над законопроектом триває, як і його обговорення. Чи будуть використані пропозиції працівників галузі в наступній роботі над законом?

— Із трибун вноситься маса пропозицій, але конкретно лише готель «Дніпро» надав свій варіант законопроекту. Решта пропозицій були типу прибрати-додати слово, переставити крапку — тобто косметичні. Якщо кожен уболіває за справу, давайте сядемо, обговоримо. Я ж не стверджую, що запропонована точка зору — істина в останній інстанції.

Семирічна практика використання чинного закону, відсутність змін при ситуації, коли на практиці щось відбувається, а в законодавстві це нічим не підтверджено, призвела до того, що кожен зайняв свою нішу на ринку, має ім’я, імідж. Податкові, митні, організаційні негаразди безумовно дратують, але до них пристосувалися. Маленькі турпідприємства починають із рожевих ідей про розвиток туризму, а потім торгують потихеньку візами за кордон. Норма подвійних стандартів настільки в’їлася в наші душі, що люди, дискутуючи, не помічають цього. Кажучи про те, що до нас у посольствах погано ставляться, ми не можемо привести своє законодавство у відповідність із міжнародними нормами...

Мушу сказати, що коли врахувати інтереси всіх, то законопроекту не буде. Навіть якщо зберуться два керівники — в одного буде один інтерес, в іншого — інший. Якщо їх об’єднати, виникне протиріччя.

Закону дорікають у тому, що він нагадує інструкцію, так ось я вам покажу французьке законодавство. Якби ці 700 сторінок просто перекласти і ввести в нашій країні, що тоді сказали б шановні керівники про регулювання в галузі?

Зупинка з необхідності

Одними з найбільш масштабних і представницьких в обговоренні законопроекту були громадські слухання, які провела Туристична асоціація України спільно з Американськими радами з міжнародної освіти ACTR/ACCELS. До речі, резолюцію з конкретними пропозиціями учасники слухань направили на ім’я голови ВР України, голів комітетів та керівників депутатських фракцій і груп, а також прем’єр-міністру України.

За експертним висновком фахівців, новий законопроект, особливо у знятому з обговорення варіанті, що містив розділ про гарантійний фонд, суперечить 18-ти статтям Конституції України, 107-ми статтям 28-ми законів України, 12-ти указам Президента України, шести постановам Кабінету міністрів, а також порушує 11 норм міжнародного права.

Зупинка перша. Без компаса?

Степан Романюк, віце-президент Туристичної асоціації України, президент міжнародного туристичного агентства «Україна-Русь»:

— Останнім часом у світовому океані туристичного бізнесу український туризм пливе без компаса. З одного боку, у нас немає ні генеральної стратегії розвитку вітчизняної туристичної галузі, ні економічної моделі в’їзного і внутрішнього туризму, розвиток яких є пріоритетним для кожної країни, ні реальної туристичної статистики. З другого боку, як підкреслює керівництво Держтурадміністрації, понад 60% українського турбізнесу перебуває за межами державного обліку та контролю, а більшість ліцензованих туристичних підприємств, до яких зазвичай передусім належать опоненти законопроекту, взагалі працюють у тіні. Автори проекту нової редакції в усьому цьому звинувачують чинний Закон «Про туризм», який начебто безнадійно застарів, не відповідає потребам часу та європейського законодавства. Водночас, як наголошують фахівці з туризму, із 17 напрямів так званої нової державної політики (стаття 4 пункт 2 проекту закону) 15 переписані розробниками законопроекту практично слово в слово з чинного закону.

У багатьох зверненнях і резолюціях, а також експертних висновках юристів, провідних фахівців у галузі туризму підкреслювалася недоцільність запровадження нового закону, оскільки чинний закон цілком відповідає сучасним вимогам стійкого розвитку галузі, краще підготовлений, не суперечить міжнародному законодавству.

Олександр Грабовський, президент Одеської асоціації туристичних агентств:

— Проект закону підриває підвалини туристичної діяльності, і першими на собі це відчують регіони, оскільки їхня діяльність буде згорнута. Туризм в Україні на сьогодні занадто монополізований: шість підприємств займають 47% ринку. Йдеться про вимивання дешевого туристичного продукту, орієнтованого на соціально незахищені прошарки, і це важко назвати інакше ніж юридичний, правовий і фаховий нігілізм. Проект не передбачає повноважень органів місцевого самоврядування в галузі туризму. А необхідно, на наш погляд, передбачити в місцях пріоритетного розвитку туризму створення підрозділів, які мали б подвійне підпорядкування. Зовсім не визначені в проекті правові функції громадських організацій у галузі туризму. А був же відповідний указ Президента України №127 від 2001 р., в якому чітко викладено, чим вони можуть і чим мусять займатися.

Абсолютно не піддається критиці створення НТО (Національної туристичної організації). За нинішнього убогого фінансування кошти, що виділяються НТО, навпаки, слід зосередити в державній турадміністрації.

Тетяна Волошина, віце-президент Туристичної асоціації України, генеральний директор туристичної агенції «Олімп Тревел»:

— Весь проект закону чітко зорієнтований на виїзд. Зовсім не виписані поняття «внутрішній» і «в’їзний» туризм, відсутні такі види туризму, як дитячий, молодіжний, зелений, спортивно-оздоровчий. Не знайшлося тут місця і груповому та індивідуальному туризму. Немає визначення маршрутного, пізнавального, спеціальних видів туризму, тобто поза правовим полем залишається значно більше, ніж у його рамках.

Складається враження, що помилочка вийшла з назвою. Потрібно назвати проект «Закон «Про захист прав туриста». А проект змін починати писати з чистого аркуша.

Степан Романюк:

— Держава законодавчо проголосила туризм одним із пріоритетних напрямів розвитку національної культури й економіки. Туризм — як ми його розуміємо — це вид діяльності з виробництва і реалізації туристичного продукту для потреб туристів із використанням історико-культурного, природного рекреаційного потенціалу країни. Розробники проекту визначають його як тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання без заняття оплаченою діяльністю в місці перебування. Турист у законопроекті — особа, котра здійснює подорож на термін від 24 годин до одного року без (зазначте!) жодного натяку на споживання туристичного продукту чи окремих туристичних послуг. Не бачать розробники і різниці між туристом та відвідувачем. Відвідувач — це людина, яка відвідує країну з різними цілями — і туристичними, і, скажімо, шпигунськими. Турист — завжди відвідувач, а відвідувач не завжди може бути туристом, а лише в тому разі, коли споживає турпродукт або користується туристичними послугами, піддається економічному аналізу і державному статистичному обліку. Турист — це термін економічний.

Росія вважає туристом кожного десятого відвідувача, може, тому, що департамент із туризму перебуває в складі міністерства економіки. Україну 2001 р. відвідало 11,8 млн. іноземних громадян, із них 5,8 млн. зараховано в туристи — за методикою ВТО (Всесвітньої туристичної організації), у нас туристом стає кожен другий відвідувач.

Мирослав Бойко, президент Асоціації готелів і туристичних підприємств Карпатського регіону, заступник голови правління Всеукраїнської асоціації готельних об’єднань і готелів міст України:

— Наша асоціація знайомилася зі швейцарським, канадським, австрійським, польським, німецьким, ірландським і багатьма іншими законодавствами в галузі туризму, наші працівники побували в Ірландії на навчанні. Закордонний досвід свідчить, що голова держадміністрації та його заступники призначаються лише за погодженням із асоціаціями, громадськими туристичними організаціями. Лише тоді вони відстоюють інтереси галузі, яка надзвичайно прибуткова. Пропонуємо внести в проект закону такий пункт: «Голова центрального органу виконавчої влади в галузі туризму та його заступники призначаються Президентом із обов’язковим погодженням і поданням кандидатури на розгляд асоціацій готельних та туристичних підприємств».

Ігор Бодеко, турбюро «Краєвид»:

— Наша фірма займається виключно екскурсійною діяльністю в Києві. І в старому законі, і в новому проекті екскурсійна діяльність випадає. Потрібні методичні поради, щоб відстежувати, який матеріал подають екскурсоводи своїм екскурсантам. І це зобов’язані робити місцеві органи самоврядування, які відповідають за туристичну галузь.

Зупинка друга. Гарантована

Степан Романюк:

— Гарантійний фонд передбачає штучне створення умов для зловживання монопольним становищем на туристичному ринку, передбачає неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісну конкуренцію. Все це порушення статті 42 Конституції України. Невеликі фірми практично позбавляються можливості укладати прямі договори, знаходити нових партнерів, розробляти нові маршрути і послуги. Це грубе втручання в їхню господарську діяльність, що суперечить закону України «Про підприємництво», йде врозріз із законами України «Про національну програму сприяння розвитку малого підприємництва» і «Про державну підтримку малого підприємництва».

За підрахунками експертів, збитки суб’єктів туристичної діяльності в результаті примусового застосування фінансових гарантій у формі грошової застави становитимуть понад 50 млн. грн. При тому що туроператорів залишиться всього п’ять відсотків, а турагентів — 95%. Сотні турпідприємств, тисячі їхніх працівників залишаться без роботи.

Грошова застава не може стояти на першому місці при визначенні туроператора і турагента. Насамперед має бути досвід хоча б три-п’ять років на ринку, має бути турпродукт. Туроператор має народитися в конкурентній боротьбі в ринковому середовищі, а не за гроші, як пропонується в законі.

Тетяна Волошина:

— Назвіть хоча б одну сферу виробничої діяльності, де підприємці перед отриманням ліцензій мусять вносити грошову заставу в гарантійний фонд на випадок банкрутства? Невже туризм небезпечніший і ризикованіший, ніж авіаційні та морські перевезення, приватна медицина, де можна внести СНІД або залікувати до смерті, інші складні виробництва з високим рівнем травматизму і смертності? Мають бути чіткі критерії — стаж роботи в галузі, відповідна освіта, знання іноземних мов, наявність навченого персоналу, власного турпродукту, участь у виставкових заходах та багато іншого.

Ірина Станицька, генеральний директор туристичного агентства «Схід»:

— Жодна державна структура в туризмі не встояла в конкурентній боротьбі. Були дуже тяжкі роки, коли велася несумлінна конкурентна боротьба. Ринок сам усе розставив на свої місця. А тепер у туризмі справді працюють професіонали, усі одне одного знають, об’єднуються. Це відчули й туристи — адже путівки стали доступними для всіх. Будь ласка, ви можете поїхати в Угорщину на шість днів за 99 доларів. Або до Єгипту за 199 доларів. Але коли мені кажуть внести 130 тис. грн., то путівки, як колись раніше, знову коштуватимуть 1500 доларів, користуватися ними будуть вибрані. Хоча цим якраз і байдуже.

Заставні гроші не йдуть у бюджет. А якщо ти банкрут, тобі теж не можуть їх повернути — у тебе рахунку немає! 130 тис. грн. переказуються як заставні гроші, за благодійним листом, але з прибутку, тобто з податками це вже 182 тис. грн. На сьогодні лише п’ять фірм можуть показати такий прибуток.

Ухвалений 1995 року закон був на той час злободенним, він дуже допомагав. Ми й зараз можемо за ним працювати. Але якщо приймемо нову редакцію, яка суперечить 28-ми чинним законам, то після набуття нею чинності до будь-якого директора фірми можуть прийти і порушити проти нього кримінальну справу — за фактом порушення будь-якого з 28 законів. Ось тоді він буде змушений піти в тінь.

Турфірмам не вигідно працювати так, щоб потім повертати гроші. Це антиреклама. Один обманутий турист розповість іншим потенційним, і пішла гуляти лиха слава. Хіба це потрібно фірмі?

Мирослав Бойко:

— Приїхав у готель — застрахуйся, турагент страхує, туроператор страхує, адміністрація страхує, місцева влада страхує… Пропонуємо статтю 15 викласти в такій редакції: «Обов’язкове страхування туристів медичне і від нещасного випадку проводить туроператор (турагент), що діє як організатор подорожі на підставі договорів страхування. Питання безпеки туриста і збереження його майна в установах проживання визначаються в договорах, у розділі «Відповідальність сторін» між туроператором і закладом, який надає послуги з розміщення. Заклади з розміщення можуть додатково надавати послуги зі страхування лише за принципом добровільності».

Тетяна Волошина:

— У статті 17 законопроекту є пункт 2, який декларує, що здійснювати туроператорську і турагентську діяльність можна лише після надання органові ліцензування аудиторського висновку про відсутність кредиторів. Як бути новоствореним малим підприємствам, чи можна їм брати кредити? Коли ні, то як розпочати свій бізнес молодим випускникам шести тільки київських вузів, що готують кадри для туристичної галузі! Чи цим проектом вони вже приречені на безробіття?

Андрій Ластовецький, голова координаційної ради Спілки приватних підприємців:

— Прийняття обговорюваного нормативно-правового акта мотивують прагненням забезпечити «захист майнових інтересів». Будь-який студент юридичного факультету скаже, що захист майнових інтересів — це складова цивільного кодексу. Необхідна хоча б поверхова експертиза нової редакції закону в Держкомітеті регуляторної політики та підприємництва на предмет встановлення й усунення додаткових адміністративних і бюрократичних перепон, а також на обмеження прав громадян на бізнес-підприємництво, в Антимонопольному комітеті — за фактом потенційної несумлінної конкуренції, у Мін’юсті на предмет цілої низки юридичних протиріч, у Державній комісії з питань проведення адміністративної реформи (ст.7), у Державній податковій адміністрації про можливий вплив закону на загальне надходження обсягу податків.

Зупинка третя. Обличчя країни

Світлана Очкуренко, генеральний директор спільного україно-бельгійського підприємства «Рамут—Севастополь—тур»:

— Ми спостерігаємо, як працюють на виставках польські туроператори. За землю під стендом на виставці платить держава, за решту — муніципали, із місцевих бюджетів. У них такі стенди колосальні — цілі міста, бо робиться все централізовано.

Як формувати представницьке обличчя України слід відобразити в законі.

Ірина Станицька:

— Чому туроператори, які заробляють гроші для своєї країни, мають дарувати їх чиновнику? Буклети, журнали, навчання, участь у виставках — це ж за свої гроші все робиться. То, може, 130 тис. на це пустити?

Проміжна станція

У статзвітності туризм узагалі не вважається самостійною галуззю національної економіки. Відповідно до класифікатора видів економічної діяльності, туристичні подорожі входять до розділу «Допоміжні транспортні послуги» у секції «Транспорт».

Зупинка четверта. Міжнародна

Микола Орлов, юрист-міжнародник:

— За офіційними даними ЄС, 1997—1999 р. туризм у його країнах становив 5,5% загального ВВП, це 6% робочих місць у всьому Європейському Союзі, 6,5% загального обороту підприємств малого та середнього бізнесу. В цьому секторі домінують підприємства малого та середнього бізнесу, він важливе джерело доходу для багатьох небагатих регіонів. Європейський Союз займається визначенням основних напрямів політики всіх країн-членів. Наприклад, 1995 року ухвалено директиву Ради ЄС щодо збору статистичної інформації. Одна з цікавих директив ЄС регулює т.зв. пакетні тури, де є дуже важливий момент про страхування відповідальності турфірм. Однак достатня кількість питань у ЄС регулюється саме на національному рівні.

Шляхом установлення відповідного законодавства і всіляких податкових пільг ЄС намагається захистити малі туристичні підприємства від монополізації, від несумлінної конкуренції з боку інших, більших підприємств. Так, нещодавно було заборонено об’єднання кількох великих турагенцій у країнах Європейського Союзу, щоб зберегти цей сектор для підприємств малого і середнього бізнесу.

Тарас Думич, юрист-міжнародник:

— Цікавим є польський досвід. Наприклад, відповідно до польського законодавства в галузі туризму, ліцензування необхідне для туристичних організаторів і посередників (турагентів, які працюють з іноземними резидентами). Турагенту ж, котрий працює з туристичним організатором, ліцензію отримувати непотрібно. Ліцензія видається на необмежений термін органами місцевого самоврядування в місці перебування суб’єкта туристичної діяльності.

* * *

Туризм асоціюється з відпочинком, приємним проведенням часу. Закон — із дотриманням прав та обов’язків. Об’єднати ці два поняття нелегко, але одного разу таке об’єднання вже відбулося, а тепер має здійснитися на вищому рівні. Для всіх учасників цього процесу — туристів, працівників туристичної галузі, керівників галузі та народних депутатів. Щоб у законі, як у дзеркалі, відобразився реальний стан нашого туризму.

У маршруті проекту закону поки що немає кінцевого пункту прибуття. Сподіватимемося, що він, як і будь-яка істина, визначиться у чесній суперечці.