Туреччина починає, Єгипет продовжує, Україна... відпочиває?

Новорічні канікули — традиційний привід для підбиття підсумків та оцінки перспектив розвитку як країни, так і її економічних галузей. Особливо гостро потребує серйозних аналітичних і прогностичних напрацювань туристична сфера. Тому що, по-перше, тільки близько року тому на повну потужність почали працювати Міністерство культури і туризму й Державна служба туризму та курортів, і поки що ефективність роботи цих відомств, скажу прямо, захоплення не викликає. По-друге, у масштабах планети туризм дає близько 10% валового продукту, а в нашій країні — удесятеро менше. По-третє, Україна має курортно-рекреаційний потенціал світового рівня, але використовує його вкрай неграмотно й не по-господарському.

Спробуймо згадати, чим жив український туризм у 2006 році.

Перше. Почала діяти Державна служба туризму та курортів. Відомству дали гроші лише на оплату праці й комунальні платежі, тому ефективність його роботи обмежувалася тим, що чиновники були згодні робити за зарплату.

Друге. 2006-го — вперше за останні роки — кількість громадян, які відпочили у Криму, зменшилася. Хай ненабагато (2%), але все ж. Чиновники називали різні причини — від політичної нестабільності на півострові й до антикримської кампанії, розгорнутої північним сусідом. Однак головна причина, напевно, все ж таки в іншому — абсолютно невмотивоване зростання цін (близько 30—40%) при відверто низькому рівні туристичного обслуговування. Антисанітарія на пляжах, відсутність гарячої води в пансіонатах, величезні торгові й ресторанні накрутки стали для АРК, на жаль, нормою. Тут, як і раніше, хочуть вкладати менше, а отримувати більше. Нарікань кримських туроператорів — мовляв, сезон триває всього два місяці — до уваги не беремо: у багатьох українських містах та селищах взагалі немає ніякого «сезону», однак це не заважає готелям, ресторанам та сфері розваг працювати більш-менш прибутково.

Третє. Безсніжжя на початку зими стало приємною несподіванкою тільки для житлово-комунального начальства, а керівники гірськолижних курортів ще в грудні почали говорити про збитки. Люди стали масово відмовлятися від заброньованих турів. Ті ж, хто все-таки приїхав, або хутенько «змотували вудки» й від’їжджали передчасно, або просто милувалися природою, не залишаючи місцевій «гірськолижно-орієнтованій» туристичній індустрії доходу.

Четверте. Гіпертрофоване зростання кількості турфірм. За нашими оцінками, кількість туроператорів і турагентів протягом останнього року збільшилась на третину — до 4,5 тис. (остаточних цифр ще не оприлюднено). Воно й не дивно: витрати на створення фірми, включно з отриманням ліцензії, становлять приблизно 200 у.о. Купив ліцензію, поставив стіл, підключив комп’ютер до бази бронювання — туркомпанія працює! Процедура ліцензування й отримання банківської гарантії перетворилася на звичайну формальність. При цьому 25% структур або звітують про бездіяльність, або взагалі не звітують.

П’яте. Значне зростання виїзного сегмента, насамперед на масові напрямки — Туреччина і Єгипет. Чартери до цих країн літають не лише з Києва, а й з усіх міст, де є «працездатний» аеропорт. На тиждень виконуються десятки рейсів. І це логічно: відпочинок на узбережжях теплих морів в умовах «п’ятизіркового» проживання анітрохи не дорожчий за вітчизняний. Ось тільки наші умови найчастіше не дотягують навіть до «трьох зірок». Плюс багато вітчизняних готелів, санаторіїв та пансіонатів навіть не пройшли обов’язкової перевірки на безпеку.

У 2006-му країна пережила і кілька великих туристичних скандалів. Наприклад, компанія «Брама» зібрала із 200 уболівальників близько 300 тис. євро за поїздку на чемпіонат світу з футболу до Німеччини. І... не виконала взятих на себе зобов’язань.

Проколи траплялися і в значно авторитетніших та шанованіших турфірм. Наприклад, одна з найбільших компаній, які працюють на нашому ринку і спеціалізуються на масових напрямках, не заплатила за чартер. У результаті туристи були змушені повертатися додому з Єгипту рейсами інших турфірм. Нерви, сльози — все було.

Кілька туркомпаній зіштовхнулися з «незговірливістю» французького консульства. Бували випадки, коли французи відмовляли у видачі віз відразу всій групі. Без пояснення причин. Замовлені чартери, заброньовані готелі — все доводилося скасовувати. Туристи, природно, адресували свої претензії туроператору.

Досі Україна не має інноваційної по суті й індикативно-раціональної за змістом чіткої стратегії розвитку туризму та курортів на середньо- і довгострокову перспективу. Що буде в галузі через три, через п’ять, десять років — не знає ніхто. Економічне прогнозування обмежується бюджетними запитами.

Раніше у державі працював Науковий центр розвитку туризму. Гроші йому виділяли (хоч і невеликі), він проводив дослідження, готував аналітику, постійно звітував про свою роботу на колегіях і перед громадськістю. Чи працює центр тепер, чесно кажучи, не знаю. Бо жодних результатів, жодних звітів...

Одна з головних бід — тіньовий сектор у туризмі. Не секрет, що багато компаній просто занижують показники роботи, щоб не сплачувати податків. Відсутність просунутого економічного мислення туристичних чиновників плюс явне нехтування проблемами галузі з боку законодавчої влади — благодатний ґрунт для розвитку неконтрольованих процесів.

Потрібно виважено підходити до проведення інформаційної та іміджевої політики України туристичної. На жаль, у цій сфері проблем більш ніж досить. Антикримська кампанія — лише локальна акція, збіг обставин, однак наше чиновництво не змогло підготувати хоча б адекватного ходу у відповідь, не кажучи вже про контрудар.

Великий мінус нинішньої управлінської вертикалі — дефіцит кваліфікованих кадрів. Грамотні спеціалісти звільнялися і звільняються. Залишаються або «свої», або ті, кому йти нікуди.

Досі не налагоджено роботу із захисту прав споживачів туристичних послуг. Навіть якщо чиновники головного турвідомства і бачать, що якась фірма обдурила туристів, у них немає повноважень вплинути на ситуацію. Не можна ні штраф накласти, ні ліцензію забрати... Механізм фінансового забезпечення відповідальності туроператора і турагента не працює — адже реальних компенсацій цей механізм не гарантує. Та й стягнути гроші можна тільки через суд і виконавчу службу. До речі, анулювання ліцензії — не така вже й страшна кара, оскільки нову одержати, як ми вже з’ясували, — 200 у.о. та місяць очікування.

Заступник міністра культури і туризму Ігор Приставський понад рік тому запропонував чудову ідею — організувати постійнодіючу виставку інвестиційних проектів у туристичній та курортній сферах. І не тільки виставку, а й структурний підрозділ, який «супроводжував» би пріоритетні проекти й допомагав би інвесторам реалізовувати плани. Ідея так і залишилася ідеєю. Чому б її не впровадити в життя? Адже для цього величезні витрати не потрібні...

Необхідно спростити порядок виділення земельних ділянок під готельні проекти. Про це багато говорив і глава Державної служби туризму та курортів Анатолій Пахля. Але...

Головна ж, на мій погляд, проблема вітчизняної індустрії подорожей була і залишається незмінною. Йдеться про фактично повне нехтування нею з боку держави. Вкотре доводиться констатувати: доки у свідомості можновладців не відбудеться кардинальна переоцінка цінностей, доки вони не зрозуміють, що туризм — це гарний, екологічний і дуже прибутковий, за умови правильної постановки справи, бізнес, «кіна не буде». Точніше, буде, тільки все більше турецького, єгипетського, тайського etc. «виробництва».