ТОВТРИ — В ЛАПКАХ І БЕЗ

Сьогодні писати про санаторій «Товтри» ну зовсім недоречно. Бо всі літні публікації про місця відпочинку неодмінно сприймаються як рекламні матеріали. А рекламувати влітку «Товтри» немає жодної потреби. Санаторій настільки переповнений з травня до жовтня включно, що приваблювати додаткових бажаючих тут відпочити — це шукати додатковий біль на голову головного лікаря санаторію В.Коциби. А його вистачає і без того. Адже забезпечити щодня більш ніж півтисячі мешканців санаторію всім, чого побажає душа кожного окремо взятого відпочивальника, котрий приїжджає до санаторію поправити своє дорогоцінне здоров’я і заодно понасолоджуватись усіма дотичними до цього благами, повірте, не так легко. Надто не у великому курортному місті, а, навпаки, в місці, досить відокремленому від урбанізованої цивілізації. Бо, хоч санаторій розташований неподалік від селища Сатанів — на межі Хмельницької і Тернопільської областей, він настільки автономний, неначе маленький осколок старовинного казкового королівства.

Хоч назва — Сатанів, що розповсюджується на весь курортополіс, якась не позитивно казкова. Швидше навпаки. Втім, таке враження, що добрий чарівник спеціально придумав для цього чарівного місця таку не дуже благозвучну назву, аби приховати від недобрих очей його дивовижні багатства.

Казку тут взагалі нагадує все. Пам’ятаю своє перше враження від цього краю. Моя київська подруга, теж журналістка, розбалувана постійним відпочинком на Золотих Пісках і в Ялті, якось забагла вкусити реалій провінційного відпочинку. І — замовила путівки для себе та доньки в «Товтри». До того я там не бувала — чула, читала, знала, що вода тут типу знаменитої «Нафтусі», але спектр лікувальної дії більший і значно краща для лікування нирок та печінки. Дехто взагалі розповідав про речі майже фантастичні: що невеличкі камінчики і пісочок з нирок легко вимиваються, метаболічні процеси в печінці помітно поліпшуються. Навіть у хворих на цукровий діабет значно зменшується рівень цукру в крові. І в подагриків суттєво зменшується біль у суглобах. А щодо шлаків — то наче могутнім струменем прочищає водичка всі забиті нашим зневажливим ставленням до власного здоров’я клітиночки нашого організму. І на довершення цих рожевих ідилій говорили про дивовижну мальовничість місцевості, де розташований санаторій.

Проте ми їхали і їхали автомобілем, і за вікном не мінявся звичайний подільський пейзаж: широкі поля й придорожні лісосмуги. «Ось ми вже майже на місці», — сказав наш супутник. Вкрай розчаровані, я з подругою намагалися не дивитись одна на одну. Подрузі, зрозуміло, вже стало тоскно від перспективи провести 24 дні в цій одноманітній «натурі», яку можна знайти вже за десять кілометрів від столиці — нащо ж було забиратися так далеко? Але ми проминули ще один пагорб і... не повірили власним очам. Перед нами привільно лежала неймовірної краси улоговина. Її пагорби були покриті густим лісом, а в центрі виблискувало водне плесо. «Подільська Швейцарія» — спливло в пам’яті популярне визначення курортного Сатанова. В цих словах не було жодного перебільшення. Бо товтрова гряда — передгір’я Карпат — утворила тут і справді дивовижний витвір природи.

Жодного разу в колеги не виникло спокуси хоч на день раніше поїхати з «Товтр». Їй подобалося все: вода, харчування, обслуговуючий персонал, контингент відпочиваючих. Засмагла вона так, що згодом усі знайомі навперебій розпитували, на якому ж це морі вона відпочивала цього року. Засмага трималася довго: річкова (а став у Сатанові — від річки Збруч) — це не морська, що зникає вмить. Знайомств було теж чимало. Адже «на води» останніми роками найчастіше приїжджають кияни і кримчани. І, як стверджує В.Коциба, мало не третина від річної кількості відпочиваючих — «старожили» санаторію, котрі їздять сюди на відпочинок з року в рік.

456 місць, на які розрахований санаторій «Товтри», і справді в пік сезону неспроможні вмістити всіх бажаючих. Адже люди найчастіше прагнуть відпочити саме в теплі місяці року: ділять путівку на двох, приїжджають за простроченими. Треба б відправляти — а не хочеться псувати людям ні настрій, ні відпочинок. От влітку персонал і викручується , як може, пристосовуючи під кімнати всі можливі приміщення. Але й в інші пори року санаторій не пустує. Навіть узимку він заповнений на 60%.

Втім, у цьому дивовижному куточку подільського краю поряд розташовані також санаторії «Збруч», «Берізка». Мінтранспорту України та «Укравтодор» ускладчину збудували тут оздоровчий комплекс шляховиків. Такі ошатні номери, як у цьому корпусі, можна побачити хіба що в найелітніших санаторіях країни. Та й МВС спорудило тут свою здравницю. Поки що це все — на єдиній лікувальній базі санаторію «Товтри». Це зрозуміло: вона розрахована на тисячу чоловік щодня. І їдальня також одна для всіх. Але вже почалося спорудження нових закладів харчування.

Зростання курорту «Сатанів» неминуче. Адже навіть тимчасові труднощі перехідного періоду не зупинили будівництва. Місцевий обслуговуючий персонал жартує, що з будівельними матеріалами не виникає жодних проблем: адже ті, хто лікується, залишають тут і пісок, і камінь... Але, коли без жартів, то проблем не бракує. Та головна — відсутність нині в країні державної уваги до розвитку курортного будівництва. Адже Сатанів — то, поза будь-яким сумнівом, майбутнє бальнеологічної курортології України. Розвідані запаси родовищ цілющих вод тут — найпотужніші у Європі. І тому перспективи курортополісу «Сатанів» грандіозні.

Але поки що вони тільки в уяві найбільших патріотів подільського туризму. І в надіях тих, хто хоч раз відпочивав у Сатанові.