Ті, хто застряг у пробці життя

Це як автомобіль, що забуксував: чим частіше натискаєш на педаль газу, тим надійніше нікуди не їдеш. А бензин і гума паляться, пасажири до мети не рухаються, час і нерви марнуються... Та й мета змінюється: вже ніхто не думає, як добратися до пункту призначення. А тільки - як вибратися. І така картинка може стояти на моніторі нашого життя роками.

Горе від розуму

Найбільше нервують оточення, звісно, ті, хто застряг на негативних емоціях, на прагненні довести щось шляхом повторення одних і тих самих аргументів. Ми обзиваємо їх занудами. А трапляється, що так назвуть і нас. Занудою ніколи не буває безвольний слабак. Це, як правило, людина від природи вольова й наполеглива. Думаюча. З принципами. Дуже розумна. Як співала героїня давнього фільму, «у меня такой характер, ты со мною не шути». Жартувати з ними справді не варто, - можуть не зрозуміти. Психологи говорять про так званий «застряглий тип». Для нього характерні надмірна стійкість негативних емоцій, тривале збереження дискомфортних переживань. «Застряглі» довго «пережовують» прикрощі, не можуть легко забувати кривди.

Звідси і недовірливість як превентивний захід щодо можливого ущемлення своєї особи, злопам’ятність та моралізаторство. Як захист від можливих або мнимих утисків - невгамовне честолюбство. Те, що називають прагненням до досягнень. Занудам хочеться, щоб вони мали рацію. Ну, а кому ж не хочеться? Саме тому всі ми буваємо занудами тією чи іншою мірою. Різниця тільки в ступені вираження і прояву, занудстві хронічному чи епізодичному.

Конфлікти ці правдолюби і правдоруби самі ж і створюють. Жорсткість, непорушність, негнучкість установок та поглядів часто проявляються у впертості під час утвердження своїх інтересів. Вони прагнуть за будь-яку ціну - найчастіше ціною буває втрата любові - досягти мети. Якої саме - залежить від обставин.

Почуття, здатні викликати сильні реакції, в інших ідуть на спад після того, як «дати волю» цим почуттям. Для «застряглої» особи це складніше: вплив думок про колишню подію припиняється набагато повільніше. Українці часто застрягають на осмисленні своєї багатостраждальної історії. Чи не це занудство заважає національному прогресові? Зануда погано бачить і відчуває те, у чому йому пощастило. Але варто йому лише повернутися подумки до, не дай Боже, приниження гідності, - як негайно оживають негативні емоції, котрі супроводжували стрес. Хоча ніщо їх уже не підживлює.

«Застряглі» особи, як правило, найчастіше не забувають, коли заподіяні кривди стосуються їхніх власних інтересів, тому їх і характеризують як злопам’ятних, або мстивих людей. Але в разі успіху людину теж «заносить». До чванливості, самовпевненості.

«Застряглий» - не обов’язково «гальмо». Адже застрягнути можна і на будь-якому вигляді активності. Добре, якщо це щоденні корисні справи. Більшість зануд - чудові педагоги, турботливі батьки, вірні дружини й успішні кар’єристи. Класичний приклад нездорового застрявання - так звані нав’язливі стани: часте миття рук, енурез, тик або заїкання. Патологічна стійкість будь-якого почуття може стати основою для таких невротичних проявів.

У дітей це так звані зайві рухи, що маркірують насамперед як емоційну напруженість дитини, так і її схильність до такого застрявання.

Зайві рухи

Якщо ви помітили в дитини повторювані незвичайні рухи - посилене моргання, шмигання носом, сіпання різними м’язами обличчя, головою, плечима - у жодному разі не спиняйте й не сваріть її, не вселяйте в неї думку про її неповноцінність або, можливо, перевагу, не нав’язуйте їй відчуття страху і вини у разі скоєння неправильних або «брудних» вчинків. І тим більше не карайте.

Зайві рухи - прояв у зовнішній поведінці внутрішніх психічних станів, особливо емоційних. Перше, що можна постаратися зробити, - дати дитині відпочити, розслабитися, переключити увагу. Якщо дитину турбують незвичайні прояви, заспокойте її, поясніть, що це минеться. Буває так, що вона їх ніби й не помічає. Тоді не акцентуйте на них увагу.

Психіка влаштована так, що надмірна увага тільки закріплює дитячий симптом. Краще, як уже було сказано, проявити уважність інакше - організувати більше відпочинку дитині, частіше бувати з нею на свіжому повітрі, не перевантажувати її психіку, наприклад, прихованими або явними сімейними конфліктами. Адже часто дитячі нав’язливі ритуали виникають саме як спроба захиститися від психотравмуючої ситуації, від виховання в дусі підвищеної моральної відповідальності за досягнення у навчанні, спорті, від прагнення дорослих жорстко регламентувати поведінку дитини.

Енергія постійної внутрішньої напруги рано чи пізно має в щось вилитися. Поява тиків або нав’язливих рухів - один із варіантів такого виходу. Потрібно частіше дитину хвалити, давати їй зрозуміти, що ви в неї вірите, але при цьому не покладаєте надмірних очікувань і приймаєте її такою, якою вона є.

Психотерапія допомагає дитині впоратися із впливом психотравмуючих ситуацій і великих психічних навантажень. Поведінкова психотерапія більшою мірою спрямована на сам нав’язливий симптом. Великий Бехтерєв пропонував врівноважувати діяльність нервової системи дитини музикою і танцями, які допомагають врегулювати зайві рухи, зняти психоемоційне та пов’язане з ним м’язове напруження. Проте когось такі заняття лікують, а когось - калічать, тобто служать джерелом того ж таки напруження. Тому якщо дитина не повертається у спокійне русло, краще скористатися досвідом фахівців.

Розслабитися й отримати

Як і будь-який інший, «застряглий» характер має плюси й мінуси.

Наприклад, під час досягнення особистих цілей зануди надзвичайно наполегливі й послідовні, їх нечасто бентежать несприятливі прогнози, скепсис оточення. Низька самонавіюваність і несхильність до навіювання збоку сприяють високій працездатності. Тільки не ставте їх перед необхідністю щось винаходити! У найкращому разі це буде велосипед...

Той, хто навчиться любити свого близького зануду, гарантовано регулярно отримуватиме від нього ніжність і турботу. Хоча інколи здається, що «застряглий» тип навмисне робить усе можливе, аби любов до себе з боку оточення зробити неможливою...

Властива їм інерція мислення, психологічна інерція - протилежність фантазії й уяви - також може бути корисна й необхідна в повсякденному житті. Вона звільняє від необхідності вирішувати те, що вже було вирішене, «автоматом» ставить відмітку в багатьох життєвих випробуваннях.

Найскладніше для «застряглих» - це розслабитися. Їм для цього потрібні спрямовані, свідомі і, можливо, оплачені зусилля. Для напружених і підозріло «застряглих» - життєво необхідне вміння розслаблятися збереже енергію, конче потрібну для продовження їхньої діяльності, зробить їх менш дратівливими та агресивними.

Можна проводити своє життя у тривозі й сумнівах, а можна просто переспрямувати власні повторювані рухи душі і тіла на користь собі та людям. Пригадуєте, як у Райкіна: якщо цій балерині динамо до ноги прив’язати, це ж скільки вона електрики вироблятиме! А цю ж «ногу» можна прив’язати не тільки до балетного, а й, наприклад, до гончарного верстата, до музичного інструмента, до саду і городу... Допитливість дитини можна прив’язати до книжки, а рухливість - до спорту. Ось тільки перевиховувати характер не потрібно. Уникайте занудства - як чужого, так і свого.