СПОКІЙ, ТІЛЬКИ СПОКІЙ!

Мене завжди дивувала здатність окремих людей заводитися буквально з півоберта. Трапиться такій на очі річ, що лежить не на місці, — готовий скандал, пропала улюблена помада — сльози, критичне зауваження — істерика. Багато хто пояснює таку поведінку вродженою властивістю психіки реагувати на ситуацію, що не подобається. Проте я знаю чимало людей, у яких підвищена дратівливість формувалася буквально за кілька років, поступово стаючи звичкою.

Як же виникають погані манери і чому так важко їх позбутися? Самого лише бажання людини стати кращою часто буває недостатньо. А багаторазові спроби стримуватися просто призводять до того, що роздратування нагромаджується всередині й в один чудовий момент усе одно проривається назовні.

— Хвороблива дратівливість, — пояснює лікар-психіатр Олена Красновська, — виникає тоді, коли вибухова реакція стає щоденною і поступово переходить у поведінку, що не піддається контролю. У такому разі йдеться вже про психопатію. Що це таке: хвороба чи своєрідна риса характеру? Медики не можуть однозначно відповісти на це запитання. Швидше за все, і те, й друге. Неадекватна реакція, звичайно властива людині лише в період нервового стресу, стає звичкою. Отже, психопатія — це стійкі зміни характеру.

Втім, часті напади дратівливості — ще не привід для того, аби назвати людину психопатом. Мають бути й інші симптоми захворювання.

— Тобто психопатами не народжуються, а стають?

— Досить часто так. Ми всі інколи у гніві говоримо слова, за які потім червоніємо: аби щось сказати для розрядки. Але в міру того, як звичка «заводитися» з різних причин закріплюється, порушується нормальне функціонування нервової системи. Це нерідко спричиняє прискорення серцебиття й утруднене дихання. Поступово зміни рефлекторної діяльності стають стійкими і для заспокоєння буває недостатньо лише внутрішньої установки. Інакше кажучи, чим частіше ви зриваєтеся, тим складніше стає взяти себе в руки, тим триваліші і хворобливіші спалахи вашого гніву.

— Що ж робити?

— Для початку треба спробувати уникати ситуацій, що викликають негативну реакцію. Приміром, спілкування з людиною, яка із задоволенням говорить вам гидоту і в такий спосіб надовго виводить зі стану рівноваги. Коли неприємної ситуації уникнути неможливо (якщо такий «агресор» — ваш начальник), то перед зустріччю можна спробувати подумки загорнутися у щільний кокон, який надійно захищає від шкідливого впливу. Тоді ви почуватиметеся впевнено і спокійно, відтак не будете й настільки болісно реагувати на слова недоброзичливця.

Досить часто дратівливість є наслідком елементарної перевтоми, причому зовсім необов’язково — лише фізичної. Погляньте на багатьох мам із дітьми. Тільки що — вони відразу зриваються на крик. І це властиво не лише мамам із новонародженими, які не висипаються ночами, а й тим, хто просто перебуває в декретній відпустці. Одноманітність домашньої праці, відчуття відірваності від життя, неможливість розважитися виснажують морально. Природно, така жінка постійно перебуває у стані стресу, і замість того, щоб діяти конструктивно, вона просто дратується, зривається на крик або дає волю рукам.

Але, як я вже казала, така реакція на події небезпечна, оскільки може перерости у звичку. Якщо людина помічає за собою таку неадекватну реакцію, слід, так би мовити, закинути все і зайнятися собою. Зрештою, нікому з домашніх не буде добре, якщо мама або тато перетвориться на психопата. У такій ситуації краще не попрати або не прибрати квартиру, ніж не виспатися. Якщо сон порушений, можна попити заспокійливий чай (кілька видів його продається в аптеках). Ви заспокоїтеся і спокійно виспитеся. Частіше бувайте на свіжому повітрі, особливо в гарних місцях. Одну мою пацієнтку саме тривалі (1,5—2 години) прогулянки парком врятували від нервового виснаження. Приємні зорові відчуття швидко знімають нервове роздратування. Втім, можна відновлювати сили й по-іншому.

Коли почуватиметеся краще, починайте поступово переходити на спокійний урівноважений тон. У разі виникнення конфліктної ситуації не варто піддаватися бажанню відразу з’ясовувати стосунки, виклавши при цьому співрозмовникові все, що про нього в цей момент думаєте. Важливо навчитися не втягуватися в розмову навіть подумки. Для цього слід набратися терпіння, зовсім ненадовго — всього на 2—3 хвилини. Зазвичай за цей час можна погасити нервове роздратування, що назріває. Пам’ятайте: марна річ — створювати видимість спокою. Спокій має бути реальним. Досягти цього можна, швидко залишивши приміщення, в якому відбулася неприємна сцена, і випивши склянку води. Рахуйте ковтки — це добре заспокоює й відвертає увагу від дратівливої ситуації. Потім спробуйте переключитися на інший предмет.

Коли людина схвильована, її рухи швидкі й поривчасті. Тому, прагнучи заспокоїтися, почніть рухатися повільно та плавно. Щоб закріпити звичку до толерантності, після сварки почніть першим говорити тихим м’яким голосом. Адже ласкаве слово і кішці приємне. І ще один момент: оскільки функціонування нашої нервової системи тісно пов’язане з діяльністю організму, нервове виснаження легко може вилитися у фізичну недугу. Як відомо, істеричні особи ніколи не вирізнялися богатирським здоров’ям.