СКУТІ ОДНІЄЮ... ХВОРОБОЮ

25-річна Ірина завжди жила за принципом: треба встигнути зробити все! Працювала, виховувала доньку, навчалася заочно в інституті — і скрізь мала гарну репутацію. Біда підкралася непомітно. Закрутившись зі справами, до ладу не встигла підготуватися до чергової сесії. Та ще й на іспиті дістався дуже складний білет... Молода жінка гарячково згадувала навчальний матеріал, але все як на зло вилетіло з голови. Підійшла її черга відповідати. Суворий викладач попросив вийти до дошки і написати кілька формул. Холонучи, Ірина взяла шматок крейди і зробила крок до дошки. Невже зараз вона зганьбиться на очах в усіх?.. І раптом пальці самі собою розтиснулися, крейда впала на підлогу. Ірина відчула, що права рука перестала коритися їй, повисла немов батіг. Перелякані викладачі викликали «швидку»...

Медики розрадили Ірину — дякувати Богу, нічого серйозного немає. Певне, позначився екзаменаційний стрес. Порадили відпочити і заспокоїтися. Однак після злощасного іспиту минув уже рік, а поліпшення так і не настало: рука, як і раніше, відмовлялася коритися. Ірина обходила фахівців одного за одним: кардіолог, нейрохірург, травматолог... Але ніхто не міг визначити причину хвороби. Коли один з лікарів порадив піти на прийом до психіатра, молода жінка обурилася: «Невже ви вважаєте мене ненормальною?»

— На жаль, люди, які потрапили в ту чи іншу кризову ситуацію, під будь-яким приводом ухиляються від візиту до психотерапевта, боючись зажити слави не зовсім нормальних. І це тільки погіршує їхній стан. Адже дуже багато тілесних недуг насправді мають глибинне психологічне підгрунтя. Те чи інше соматичне захворювання часто є своєрідною реакцією організму на стрес, депресію, психотравмуючу ситуацію, — вважає головний лікар Білоцерківського психоневрологічного диспансеру Іван Надточій. — Саме це і сталося з Іриною. Під час відвертих бесід із пацієнткою я з’ясував, що вже довгі роки вона відчуває серйозний душевний дискомфорт через ситуацію, що склалася в її сім’ї. Чоловік Ірини був людиною доброю, м’якою, але при цьому абсолютно безпорадним у побутовому плані: не любив і не вмів займатися господарством, навіть проста життєва проблема ставила його в безвихідь. Тому всі турботи і клопоти переклав на плечі дружини. Внутрішньо Ірина була проти такого стану справ, але змирилася, не бажаючи руйнувати сім’ю. Тривалий час жінка покірно тягла на собі дім, господарство, виховання доньки, навчання. А оскільки від природи вона була дуже відповідальною, совісною, то завжди і скрізь намагалася бути на висоті. Але одного разу все ж не зуміла як слід підготуватися до чергового іспиту, витягла квиток і з жахом зрозуміла, що не знає відповіді. У результаті стався нервовий зрив.

Проглянувши історію хвороби Ірини, проаналізувавши результати аналізів, Іван Надточій переконався: органічних уражень немає, рука здорова і має діяти. Щоб переконати в цьому жінку, лікар зважився на своєрідний експеримент. Під час сеансу навіювання він занурив пацієнтку в гіпнотичний транс і попросив підняти руку. Ірина підкорилася: поворушила пальцями, потім вільно написала декілька слів на аркуші паперу... Коли ж пацієнтка вийшла зі стану гіпнозу і побачила, що рука дійсно працює, її подиву не було меж.

— Хочу уточнити: у даному разі йдеться зовсім не про симуляцію. Ірина була абсолютно упевнена в тому, що серйозно хвора, — продовжує Іван Надточій. — Сильний стрес під час іспиту насправді викликав у неї короткочасну втрату координації. Ну а потім пацієнтка зненацька виявила, що так навіть зручніше: можна не особливо готуватися до навчання, адже хвору студентку і так пожаліють. До того ж раптова хвороба підстьобнула чоловіка до більш активних дій. Йому довелося нарешті взяти на себе левову частку обов’язків: зайнятися господарством, заробляти гроші, піклуватися про доньку і дружину. Тобто стати тим самим главою сім’ї, про якого вона колись мріяла. Підсвідомо Ірина чіплялася за свою хворобу, оскільки потребувала турботи, уваги. Саме тому вона так довго не одужувала.

Після курсу психотерапевтичних заходів Ірина повністю відновила м’язову активність. Зараз вона успішно закінчує інститут, продовжує роботу. У її житті усе повернулося у своє русло. Хоч як парадоксально, саме це і викликає у лікарів тривогу. Адже не змінилося головне — сформовані стереотипи стосунків у цій сім’ї. Де гарантія, що чоловік не повернеться до старого способу життя і знову не перекладе на неї всі обов’язки, щойно дружина одужає? На жаль, так відбувається часто. А отже, дуже велика можливість того, що хвороба Ірини повернеться, можливо, у дещо іншій формі. Для закріплення ефекту фахівці пропонували жінці зробити наступний крок: пройти разом із чоловіком курс сімейної терапії, розібратися у своїх проблемах, виробити оптимальну для обох лінію поведінки. Але чоловік навідріз відмовився, Ірина теж не наполягала...

Поговоривши з пацієнтами ПНД, я переконалася в тому, що випадок з Іриною далеко не поодинокий. Дуже часто складності в сім’ї призводять до тілесних недуг. Частіше за все занедужують жінки: вони більш вразливі, більш емоційні. Хоча трапляються й пацієнти-чоловіки. Приміром, 65-річний Микола увесь час скаржився близьким на біль у серці. Кардіологи не знаходили жодних відхилень, але чоловік боявся надовго відлучатися з дому, щодві години смикав близьких проханнями поміряти тиск. Позбутися нав’язливого страху йому допомогли комплекси дихальної гімнастики, бесіди з лікарем, а головне — допомога родичів. Дружина і діти пройшли своєрідний тренінг, на якому вчилися правильно поводитися одне з одним, краще розуміти проблеми близьких. Адже хвороба Миколи була своєрідною реакцією на відчуженість уже дорослих дітей, у такий спосіб він намагався прив’язати їх до себе, змусити частіше телефонувати, відвідувати його. Після тренінгу стосунки в цій сім’ї нормалізувалися.

Ще одну пацієнтку, Юлію, до фахівців привів чоловік. Жінка кілька місяців не виходила з дому, перебуваючи у глибокій депресії. З’ясувалося, що всьому виною ревнощі. Вродливий, веселий, щасливий Сергій завжди мав успіх у протилежної статі. А Юлія болісно реагувала на будь-який знак уваги, будь-який безневинний жарт, звернений до іншої жінки... Вона ніколи не висловлювала чоловіку жодних претензій уголос, страждала мовчки. Зрештою, ревнощі виснажили її настільки, що у жінки з’явилися всі симптоми важкого захворювання. Зрозумівши, що всьому виною сімейні проблеми, лікарі запропонували подружжю пройти спільний курс занять. Сергій і Юля нарешті поговорили відверто і з’ясувалося, що ревнощі не мають під собою серйозних підстав. Сергій усією душею відданий сім’ї, а знаки уваги іншим жінкам — не більш аніж проста ввічливість. Водночас і Юлія зрозуміла, що сприймає поведінку чоловіка неадекватно. Після спільного тренінгу жінка вилікувалася дуже швидко. Нині у сім’ї все гаразд.

На жаль, далеко не завжди близькі зацікавлені в лікуванні. 32-річну Тетяну в ПНД знають уже понад три роки. Чарівна, усмішлива жінка працює менеджером у великій будівельній компанії. Але тільки лікарі знають, яких зусиль вона докладає! Діагноз Тетяни — агорофобія, тобто страх відкритого простору...

— Моє сімейне життя дало тріщину вже давно, відтоді як чоловік приохотився до спиртного, — зітхає Тетяна. — Звісно, намагалася його лікувати, водила до наркологів, бабок, знахарок, кодувала — все марно. Не раз замислювалася про розлучення, але зупинила жалість. Адже Ігор — непогана людина, у нього безліч чеснот. Однак він слабкий характером, от і не може відмовитися від пропозиції випити. До того ж син дуже прив’язаний до батька... Багато разів я намагалася поговорити з Ігорем про розлучення, але боюся і самої розмови, і того, що без мене він пропаде... І ось років зо три тому, після чергового чоловікового запою і безсонної ночі, я звично вийшла вранці з дому, сіла в маршрутку, доїхала до офісу і... не змогла примусити себе вийти! Звідкись з’явився страх перед гомінкими вулицями, великим скупченням людей. Зробила кілька кіл по місту, перш ніж наважилася вийти. Так-сяк дійшла до роботи, і весь день із жахом думала лише про те, що ввечері доведеться вийти на вулицю знову. Умовила подругу провести мене додому. Відтоді навіть звичайна прогулянка до магазину чи на пошту перетворилася для мене на серйозну проблему, ходила лише звичними маршрутами і тільки в супроводі когось. Намагалася перебороти себе, але не могла. Боялася, що втрачу роботу, — адже я єдиний годувальник у сім’ї, на що ми тоді житимемо? І страх лише погіршував ситуацію. Іноді сиділи на чаї та хлібі, оскільки не могла ходити по магазинах одна. Нарешті Ігор зрозумів, що все серйозно, і став проводжати мене. Знаєте, він навіть пити став менше, узявся за розум.

Тетяна зізнається, що тоді з’явилася надія: може, хвороба здійснить чудо і змусить Ігоря кинути пити? Адже бувають випадки, коли серйозні випробування об’єднують сім’ю. Але фахівці зовсім іншої думки. Шлюб, який розпадається, ніщо не може врятувати. І навіть такий радикальний захід, як хвороба одного з членів подружжя, може скріпити його лише ненадовго. Якийсь час люди житимуть разом із жалості, почуття обов’язку, але потім усе одно розійдуться.

— На жаль, часто жертвами невротичних розладів стають люди емоційні, розумні, сумлінні, із великою кількістю соціальних контактів, — каже завідувач денним стаціонаром Білоцерківського ПНД Андрій Самов’юк. — Тетяна багато років розривається між бажанням жити спокійно і жалістю до чоловіка-алкоголіка. Не може його покинути, хоча і розуміє, що він уже не зупиниться. Не в силах розв’язати клубок сімейних проблем, жінка, образно кажучи, «тікає від них в хворобу». Хоч як парадоксально, але ця недуга навіть чимось вигідна для неї: допомогла відволіктися, переключивши увагу з істинної причини душевного розладу на його симптоми — у даному разі, агорофобію. Певний час можна не думати про те, як вирішити сімейну ситуацію, і це влаштовує обох партнерів. Курс лікування в ПНД був успішним, Таня пішла від нас спокійною, страх зник, вона знову стала впевнено ходити вулицями, їздити в транспорті. А потім її чоловік, який «тримався» певний час, знову став випивати, почалися сімейні неприємності. Стрес призвів до загострення старого захворювання, і нещодавно Таня знову прийшла до нас по допомогу... Звісно, лікарі докладуть усіх зусиль, та все ж це допомога ззовні. Щоб вилікуватися повністю, пацієнту необхідно самому попрацювати, і бажано разом із партнером. Адже якщо не усунути причину негараздів, сімейних сварок — хвороба повертатиметься знову і знову.

Однак, як і у випадку з першою пацієнткою, Іриною, чоловік Тетяни відмовився проходити курс спільної терапії. Лікарі констатують: іноді навколишні перешкоджають лікуванню своїх близьких, оскільки їм вигідно, щоб вони були керованими, підлеглими, залежними, не пред’являли підвищених вимог. Можливо, саме тому кількість невротичних розладів постійно збільшується. Що робити? На думку фахівців, необхідно керуватися засадами розумного егоїзму. І якщо в сім’ї постійно виникають проблеми та конфлікти, не чекайте, поки вони переростуть у кризову ситуацію. Проконсультуйтесь зі фахівцем-психологом чи психотерапевтом, причому запросіть із собою і близьку людину. Сьогодні існують ефективні методики, що допомагають партнерам краще розуміти одне одного, навчитися знаходити спільну мову, уникати конфліктів і сварок, приймати спільні рішення. У противному ж разі невирішені сімейні проблеми можуть обернутися серйозними недугами.