Скільки завгодно щастя. За ваші гроші

Небагато знайдеться у світі релігійних організацій, які могли б заявляти про свій успіх так гучно й безапеляційно, як це робить Церква саєнтології. «Найбільш швидкоросла релігія світу». «Зірки»-послідовники. Півстоліття книга батька-засновника у списках бестселерів. Безперервні судові процеси. «Страшилки» у пресі. І «історій успіху» — не злічити. «Усе в моєму житті валилося». «Мені було важко познайомитися з дівчиною». «Лікарі на мене махнули рукою». У яких тільки контекстах не доводиться зустрічатися з подібними вступами.

Утім, люди зі здоровим глуздом твердять, що все зовсім не так райдужно. «Шалений успіх» саєнтології у світі, на їхню думку, існує в основному на папері й у зверненнях керівників церкви, які прагнуть, відповідно до маркетингових настанов, гучно доповідати про успіхи й «затирати» поразки, створюючи «позитивний споживчий імідж».

Дивно казати про релігійну ідею як про товар. Дивно не тільки нам із нашими патріархально-християнськими традиціями — уряди цілком ліберальних країн Європи періодично починають сумніватися у виключно релігійному характері саєнтології і починають вимагати з адептів податки. Їх можна зрозуміти. Саєнтологія — приклад того, як на релігії можна робити гроші. Адже принадність релігійних організацій у тім, що платять їм — головне, переконати буратін розпрощатися зі своїми сольдо. А карабаси-барабаси з податкової й інших органів нехай учать напам’ять закон про свободу совісті. Саєнтологічний культ — справді дохідна справа. Починаючи з того, що це єдина у своєму роді релігія, в якій існує практика патентування та ліцензування «священних текстів», практик, символіки і навіть самої назви.

На думку релігієзнавців, саєнтологія цілком відповідає визначенню «еклектичний культ». У саєнтології ви знайдете все, що захочете. Схоже на психотерапію. Схоже на сповідь. Схоже на мережний маркетинг. Пощастило, однак, саєнтологам, що ні Христу, ні Будді не спало на думку нічого патентувати і ліцензувати. Еклектичний культ — це не тільки від браку уяви і постмодерної впевненості у тім, що нічого нового однаково не придумати. Еклектичний культ це ще й зручність у спілкуванні зі споживачем.

Що характерно, про існування «ворогів» у саєнтології експерти й самі «офіційні саєнтологи» мовчать. Страшилки про «пригнічуючих осіб» (несприйнятливих до вчення і практик, а простіше кажучи, важконавіюваних людей), небезпечних для просування саєнтології до світлої мети «клірування» всепланетарного масштабу, зазвичай можна зустріти в статтях антисаєнтологів, котрі цитують сформульовані Хаббардом правила «чесної гри» (які передбачають немилосердне ставлення до цих людей). Саєнтологи і близькі до них експерти твердять, що цю частину вчення Хаббарда після його смерті було «вичищено» із вчення, і воно відтоді стало кристально людинолюбним. Але, по-перше, як тоді ставитися до текстів, виставлених на сайті Центру релігійних технологій — цього аналога інквізиції і водночас власника прав на товарні знаки саєнтології та діанетики? А, по-друге, дивна релігія, де до текстів батька-засновника ставляться так вибірково — тут читаємо, тут не читаємо, а тут рибу загортаємо.

У другій половині 1990-х саєнтологія (точніше, діанетика) прийшла і в Україну. Сьогодні, за чутками, якими сповнюються коридори київських правоохоронних органів, є люди, котрі практикують діанетику і сповідують саєнтологічну релігію й у найближчому оточенні президента України.

Джерело в Управлінні СБУ м. Києва поділилося спостереженнями за тим, як саєнтологія проникає в українські маси. Наприклад, деякі кадрові агенції починають свою роботу з кандидатом із того, що пропонують йому пройти тестування — щось на кшталт «Оксфордського тесту» саєнтологів, чого за законом України кандидат робити не зобов’язаний, до того ж клієнта не інформують, що це за тестування і для чого його проводять. Ще одним способом проникнення називають впровадження управлінських технологій Хаббарда на підприємствах України. За договором із керівником фірми спеціалісти працюють із персоналом — тестують, проводять курси, лекції, внаслідок чого, як кажуть менеджери, «підвищується ефективність» персоналу, готового відтепер працювати більше, а просити менше. За даними працівників СБУ, така робота з підприємством зі 100 співробітниками коштуватиме керівнику близько 50 000 доларів. Однак в Україні поки немає настільки великих підприємств, що впровадили б технологію керування Хаббарда, як у Росії, де серед «оброблених» називають ГАЗ епохи губернаторства Б.Нємцова і КамАЗ. Проте жоден орган державної влади не проводить в Україні експертизу психологічного впливу саєнтологічних (утім, як і будь-яких інших) методик. Цим, за ідеєю, може займатися Інститут судової медицини, але їм для роботи необхідне замовлення з боку зацікавленого державного органу — і відповідна оплата. А платити, як і замовляти такі дослідження, у нас поки ніхто не готовий.

Катерина ПЕНЬКОВА, відповідальна за зв’язки з громадськістю Церкви саєнтології у м.Києві

— Чому Церква саєнтології не зареєстрована в Україні як релігійна організація?

— У 2004 році ми подавали документи в міську адміністрацію на реєстрацію й одержали відмову. Зовсім нещодавно намагалися зареєструватися в державному департаменті у справах релігій, але забрали документи.

— Чому?

— Зрозуміли, що нам відмовлять — обстановка для нас поки що несприятлива. На жаль, рішення в департаменті ще приймаються не дуже об’єктивно.

— Чому ж ви не подали до суду?

— Не хочемо. Це дорого. І довго. Та й судова система наша недосконала — ми розуміємо, що нам доведеться пройти всі судові інстанції, і яким буде результат, незрозуміло. От, наприклад, Московській церкві довелося подати позов до Європейського суду з прав людини. Рішення мали оголосити влітку. Ми його чекаємо, тому що це Європейський суд, і його рішення безсумнівно повинні позначитися і на ситуації в Україні. Ми готові співробітничати і працювати в тих межах, які задовольняють державу. Але нам відповідають: навіщо вам реєстрація? Ви собі існуєте — ми вам не заважаємо. А реєструвати за українськими законами необов’язково.

— Так навіщо ж вам реєструватися? Існуйте собі, раз ніхто не заважає.

— Ми б хотіли одержати статус юридичної особи. Тоді в нас було б більше можливостей. Ми б могли зняти пристойний офіс. Мати печатку. Не мати проблем з одержанням вантажу через кордон. Буває таке, що приходять книги на митницю, а ми, оскільки не є юридичною особою, не можемо їх отримати.

— Наскільки нам відомо, Церква саєнтології діє не лише як церква, але й через центри діанетики, які мають статус громадських організацій. Вони ж можуть виконати необхідні юридичні формальності?

— Це неправильно. Ми все-таки релігійна організація, а не громадська. Практика реєстрації релігійних організацій як громадських існує в Росії, де закон для релігійних і громадських організацій спільний. Але в Україні це різні закони. Ми — релігія, і повинні бути зареєстровані як релігія. У нас релігійний культ — ми проводимо наречення, відспівування, вінчання, практикуємо одитинг. Це духовні практики. Це, до речі, описано в експертизі Інституту філософії.

— А хто замовляв це дослідження?

— Це дослідження зроблено на замовлення Церкви саєнтології. Ми замовили його, коли збиралися подавати документи на реєстрацію. Нам сказали, що питання спочатку треба дослідити. У міськадміністрації нам сказали, що експертизи не робитимуть — у них немає можливості. Тоді ми звернулися в Інститут філософії.

— Багато саєнтологічних громад в Україні?

— В Україні саєнтологія, незважаючи на офіційне невизнання, активно розвивається. У нас 20 релігійних громад у різних областях України. Це тільки громади Церкви саєнтології. Найбільші у Києві, Харкові, Кременчуці, Одесі, Ужгороді. У Києві практикуючих саєнтологів близько трьох тисяч, кілька тисяч у Харкові. Крім того, є в нас і громадські організації, які займаються дещо іншою діяльністю. Важливо, щоб ви розуміли різницю: є релігія саєнтологія і є громадські організації, які побудовані на методиці Лафайєта Рона Хаббарда в різних галузях.

— А які люди приходять у саєнтологію?

— Зовсім різні. Саєнтологи відносно молоді — у середньому між 20 і 50 роками. Переважно, звичайно, це люди з високим освітнім рівнем, оскільки саєнтологія, хоча вона й для всіх, але не всі можуть прочитати книгу, заглибитися в термінологію.

— Які громадські організації, пов’язані з Церквою саєнтології, працюють в Україні?

— Наприклад, Нарконон. Ця організація займається читанням лекцій про шкоду наркоманії в школах, вузах. Зараз ці лекції отримали схвалення в Міністерстві освіти і науки, Міністерстві у справах молоді, Міністерстві охорони здоров’я. У них прекрасна преса. Усі визнають їхню дієвість. Статистика свідчить, що в Харківській області, де читаються лекції, порівняно з іншими областями рівень наркоманії знижується. Ці лекції — а їх вже провели у всіх школах Харкова — побудовані на методиці Лафайєта Рона Хаббарда.

— Коли автор подавав ці лекції на затвердження у міністерства, там було зазначено, що це методика Рона Хаббарда?

— Ну, це не зовсім методика Хаббарда. В основу лекцій покладено методику Рона Хаббарда — в одному місці в лекціях сказано про це. Експерти дійшли дуже гарних висновків.

— Дивна незбалансованість державної машини: з одного боку, вам відмовляють у реєстрації як релігійної організації, з іншого боку — ваші організації отримують схвалення на роботу, у тому числі в дитячих установах.

— Це важко пояснити.

— Товариства діанетики, яких в Україні вже не так мало, мають стосунок до Церкви саєнтології?

— Так, вони з нами пов’язані. Але в Україні їх залишилося небагато.

— Чому?

— Ці товариства займаються переважно тим, що поширюють книги, проводять семінари, тренінги. Але тепер ми б хотіли, щоб вони стали в повному сенсі релігійними громадами. Поширення книг і тренінги — це мала частина діяльності. Це усе можуть робити і релігійні громади, діяльність яких ширша. Центри діанетики є частиною структури Церкви саєнтології і мають бути насамперед релігійними центрами.

— А чи всі організації, які використовують діанетику, знаходяться у вашій структурі чи є люди, які використовують їх «для себе»?

— Є і такі. У Києві кілька організацій використовують методику діанетики і саєнтології нелегально. Оскільки на всі наші методики — сучасні технології були створені в 50-х роках Роном Хаббардом, який захистив свої авторські права, — є патенти, товарні знаки. Всі вони є власністю Церкви саєнтології. Лише Церква саєнтології може видавати і поширювати книги і використовувати технології. В Україні власником авторських прав на книги і технології є наша церква. Є пірати, котрі крадуть ці технології і використовують їх на свій розсуд. Причому вони можуть їх переробляти. Ми, звичайно, до цього ставимося погано. Є навіть така практика: ми видаємо книги, вони їх закуповують, вирізають сторінку з адресами наших громад і уклеюють свої координати.

— Чому їх не переслідують у судовому порядку?

— Ми не можемо цього робити, поки не одержимо статусу юридичної особи. Ми ще й тому прагнемо набути цей статус.

— Але, наскільки можна зрозуміти, власник авторського права — Центр релігійних технологій. Чому ця організація не захищає свої права на території України, як це робить якийсь Майкрософт?

— Ми плануємо. Зараз ми ведемо переговори з юристами і, думаю, незабаром цим займемося. Люди повинні одержувати наші технології без перекручень — у чистому вигляді.

— Взагалі дивно — більшість релігій, навпаки, прагнуть до якомога ширшого поширення своїх книг і вчення. І ніхто не захищає, скажімо, Біблію копірайтом.

— Але якщо ви запитаєте православних або католиків, як вони ставляться до груп, які збираються заради вивчення Біблії, вони скажуть, що це секти.

— Можливо. Але проти поширення Святого Письма вони нічого не мають. Зокрема, проти безкоштовного його поширення. І судом нікому з поширювачів не погрожують.

— Ми теж за поширення наших книг. Але за законне поширення. Щоб там не вирізались сторінки і не вклеювалася чужа реклама.

— Тобто, якщо ми самі видаємо цю книгу і будемо її розповсюджувати, ви нічого не будете мати проти?

— Будемо. Тому що є авторське право, яке ви порушуєте. Книги з діанетики і саєнтології може видавати і поширювати тільки Церква саєнтології.

— У яких відносинах Церква саєнтології в Україні знаходиться з Вільною зоною, яка вже досить давно поширює на території нашої країни діанетику?

— Ці організації ми відносимо до числа тих, які використовують технології саєнтології нелегально. Ми їх не підтримуємо і з ними не пов’язані. Вони крадуть наші технології, у деяких випадках їх спотворюють — «Діанетика по-російськи» та інше. Звісно, тільки-но в нас з’явиться можливість працювати в галузі товарних знаків і авторських прав, ми зробимо спробу вплинути на це.

— Авторське право — це питання грошей. І у випадку широкого розповсюдження технології — грошей чималих. Вас тому називають комерційним культом?

— Кожна церква якимось чином фінансується. У когось це десятина, у когось оренда церковної лави, у когось пожертвування. Різні є засоби. Наше фінансування відбувається за рахунок надання послуг — психологічний одитинг, вивчення філософії Рона Хаббарда.

— Але пожертви роблять просто так, а не за послуги. За послуги — це оплата.

— Ні, у нашій доктрині існує таке поняття, як обмін. Якщо людина щось одержує, вона не повинна одержувати це задарма, інакше це може погано закінчитися. Вона має надати щось натомість. Відповідно до нашої доктрини, у суспільстві існує чотири типи обміну: кримінальний, коли ти береш і нічого не даєш натомість; неповний обмін — коли вам замість обіцяної ціни дають менше; повний обмін — коли обмін рівнозначний; і обмін із перевищенням — коли ви одержуєте більше, ніж даєте. Ми вважаємо, що обмін має бути — це наша філософія. І коли люди одержують одитинг або щось вивчають, вони вносять пожертвування. Це і є спосіб нашого фінансування.

— Практика одитингу — необхідна частина саєнтологічного способу життя?

— Що значить «необхідна»? Ми нікого ні до чого не примушуємо — до одитингу в тому числі. Скажімо, так, це дуже бажано. Ми вважаємо, що за допомогою одитингу людина піднімається на більш високий рівень духовного існування.

— Тобто, якщо вже ти саєнтолог, то відчуваєш у цьому необхідність, навіть якщо тебе ніхто не примушує? Як сповідь у християн?

— Так. І це дійсно дуже схоже на сповідь — у тому числі процедура. Одитинг теж проводить священик у формі запитання-відповідь.

— На території України переважаючим віросповіданням вважається все-таки християнство. У яких ви відносинах з християнськими церквами?

— Ми визнаємо право людини сповідувати будь-яку релігію. І саєнтолог може сповідувати будь-яку релігію — це записано в кредо саєнтології.

— Але будь-яка релігійна доктрина так чи інакше суперечитиме іншій релігійній доктрині — це неминуче. Двовірство навряд чи можливе.

— Ми, саєнтологи, вважаємо, що це можливо. Можна бути християнином і сповідувати саєнтологію. У нас є в церкві практикуючі християни, котрі вивчають саєнтологію.

— І їх не бентежить розбіжність у доктринах?

— Спочатку бентежить, а потім перестає. Крім того, є різні християнські церкви. Багато протестантів, у тому числі на рівні керівництва церков, непогано ставляться до саєнтології.

— Які саме, якщо не секрет?

— Я б не хотіла їх називати.

— У нашому політикумі тепер модно не приховувати свого віросповідання. Але про політиків-саєнтологів поки що ходять лише чутки. Є послідовники вчення Хаббарда в наших «верхах» чи серед «зірок» поза політикумом?

— Безумовно, є. І це досить відомі люди, котрі застосовують саєнтологію у своєму житті. Є люди, які вивчають саєнтологію, але я не знаю, чи вважають вони себе саєнтологами і чи маю я право називати в пресі їхні імена. У них можуть виникнути неприємності.

— Але є політики, чиновники, які використовують технології саєнтології у своїй фаховій діяльності?

— Так, вони застосовують технології управління Рона Хаббарда. Хоча впровадити в нашій країні щось дуже складно — спочатку треба змінити ситуацію з етикою управління.

— Ви говорите про якусь конкретну систему управління?

— Так. Це технологія Лафайєта Рона Хаббарда з управління підприємствами. У 50-ті роки після виходу книги «Діанетика» в Америці почали стихійно виникати центри з вивченню діанетики. Тоді Рон Хаббард зрозумів, що треба якось це усе організувати. І він взявся за розробку методики управління. Його технології дуже ефективні. Багато підприємств як у США, так і в Європі і в Росії використовують ці технології на підприємствах. Наприклад, усім відомий завод КамАЗ у Набережних Човнах використовує цю методику з великим успіхом.

— А в Україні є такі підприємства?

— Так, є дуже велике підприємство «Герольд-мастер», яке випускає значки і нагороди. Це було невеличке підприємство, виникло років п’ять-шість тому, і, користуючись технологією управління Рона Хаббарда, розрослось. Тепер у своїй галузі стало найуспішнішим, має багато замовлень, у тому числі на урядовому рівні. У нас працює школа, у якій навчають методики управління Рона Хаббарда для керівників підприємств.

Володимир ПЄТУХОВ, психолог, голова правління Спілки захисту сім’ї та особистості Європейської федерації центрів із дослідження інформації з сектантства

— Наскільки діанетика і саєнтологія поширені в Україні?

— Досить поширені через центри діанетики. Крім того, тих, хто потрапив на діанетичні курси, вже постараються не випустити. Можете платити нескінченно. Немає грошей — можете запропонувати себе, свою працю.

Наша Церква саєнтології підпорядковується Московській. Це дуже сильна організація — ті, хто проходив навчання в московському центрі, казали, що їм після навчання в Москві навіть у нью-йоркському вже робити нічого. В Україні Церква саєнтології як релігійна організація перебуває на етапі становлення. Але це не повинно вводити вас в оману: у цієї організації є певна стратегія проникнення. Отже, спочатку вони проникають як центри діанетики, займаються впровадженням технології Хаббарда з управління. Перша хвиля проникнення і закріплення у сфері бізнесу, знайомства з політиками, залучення їх на свій бік як утілювачів їхніх технологій. На наступному рівні — створення центрів діанетики, що діють як громадські організації. А далі з’являється безпосередньо Церква саєнтології й розпочинається реалізація комплексної програми.

— Тобто це «типовий проект» проникнення. Та Церква саєнтології в кожній окремій країні може діяти за різними сценаріями?

— У тому-то й річ, що не може. У них є стратегія проникнення в суспільство та технології. Усе ліцензовано. Усім розпоряджається Центр релігійних технологій. І ніщо не робиться, не пишеться, не поширюється без резолюції цього центру. У Церкви саєнтології чітка ієрархічна структура. У центрі — «Морська організація», трохи осібно — Центр релігійних технологій, який володіє правами на товарний знак «діанетика і саєнтологія», Всесвітня церква саєнтології, Міжнародна місія та місії на місцях. Однак ця чітка структура розмивається масою супутніх програм. Наприклад, відкривається програма по боротьбі з психіатрією: реєструємо громадську організацію, поширюємо інформацію про зловживання психіатрів і проголошуємо своєю метою з цим боротися, називаючи це «боротьбою за права людини». Проте слід сказати, що водночас інші підрозділи церкви не гребують публікуванням позитивних висновків психіатрів про свою роботу, якщо їм удасться такий висновок одержати. У Росії, наприклад, незалежний психіатричний центр пише про них хвалебну статтю, а Інститут ім.Сербського — критикує їхню діяльність. І от уже немає рації давити всіх психіатрів не перебираючи.

— В Україні центри діанетики всі пов’язані з Церквою саєнтології й чесно це визнають? Можливо, люди не знають, що це за релігія, коли зіштовхуються із саєнтологією?

— Курси, які спираються на технології Хаббарда, є не тільки в межах саєнтологічної організації. Якщо це їхні курси, то вони рано чи пізно «світять» свою приналежність до Церкви саєнтології.

— Твердять, що технології діанетики спрацьовують.

— Знаєте, добре сказано було на одному із форумів — а ви, крім діанетики, пробували інші техніки? Так спробуйте. Може, вони працюють не гірше? Вони й «Нарконон» просувають як дійову програму боротьби з наркотиками. Хоча наукові дослідження свідчать, що нічого особливо дійового в ній немає. Проте їм вдалося одержати від Міністерства освіти та науки висновок про те, що їхні профілактичні лекції добре було б читати в українських школах.

— Тобто «Нарконон» теж намагається не афішувати свій зв’язок із саєнтологією?

— Вони твердять, що в них суто профілактична програма. В їхній програмі з восьми етапів власне детоксикація стоїть на останньому місці. Вони наголошують на своїх профілактичних просвітніх заходах. У Харкові методичний центр Інституту післядипломної освіти, який виконує експертизи шкільних програм, дав негативний відгук на програму «Нарконон». Та надійшла команда з обладміністрації — дозволити. Ініціатор цієї програми Марина Грибанова сама справді в це вірить, усе робить щиро — це найстрашніше. Оскільки безоглядна віра не залишає місця сумнівам і відхиленням від генеральної лінії. Через це ми називаємо такі організації тоталітарними.

— Як ви оцінюєте експертний висновок, зроблений співробітниками Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ?

— Це дослідження на перший погляд зроблено цілком на користь саєнтології. Та воно ж — міна уповільненої дії. Усе залежить від того, як його прочитати — у ньому багато правди.

— У світі Церква саєнтології набагато помітніша, ніж у нас — зоряні «за», судові «проти».

— В Україні все не так серйозно. Тут поки їх бояться більше, ніж вони можуть зробити. Вони наразі не розкриваються, намагаються не підтримувати публічні скандали, не затівати судові процеси. Їм це нині невигідно — у них є проблеми, а підтримки достатньої поки що немає. Організація матеріально слабенька, не дуже грамотна. І коли вийти тепер на публіку, все це розкриється.

— Вам доводилося працювати з людьми, які потрапили в залежність від саєнтології?

— Так. Є система виведення людей зі стану залежності. Та в нас ця робота дуже ускладнена. Річ у тім, що, наприклад, в Америці говорити про культи й наслідки їхньої діяльності, вивчати їх можна вільно. А в нас повсякчас оглядаються — як би чогось зайвого не сказати. До того ж у нас найчастіше культи пов’язані з політикою, криміналом, грошима — а це ще більше ускладнює проблему. Відстежувати всю цю діяльність в Україні дуже важко. Припустимо, якби я міг подзвонити в УБОЗ або УБЕЗ і сказати: хлопці, ось така релігійна організація вкрала в держави мільйон і цей мільйон лежить у сейфі за такою ось адресою, то хлопці приїхали б і залізли до цього сейфа без вагань. Та для того, щоб довідатися, чи лежить там цей мільйон, слід провести божевільну роботу, навіть коли йдеться не про релігійну організацію. А тут ще духовна сфера. Товариші в погонах узагалі не хочуть про цю сферу чути — це для них як казка Шехерезади. Насправді нашим чиновникам слід подумати про те, що в різних країнах ця організація має різні статуси — десь релігійна, десь громадська. Десь вона прибуткова, десь неприбуткова.

— Як люди зазвичай потрапляють до Церкви саєнтології чи на діанетичні курси?

— Наприклад, я заходжу в Харкові до супермаркету. На прилавку лежать книжки, із них 70% — Хаббард. Мене хапають за рукав і тицяють у руки «Діанетику». «У вас є вища освіта?» Є. Отож, те, що ви вивчали, це погано — ви усе знайдете в цій книжці та зрозумієте, що це й є істинна наука. Тобто жодного слова про релігію. Ніхто вам так відразу не скаже, що це релігія. Понад те, переважно, коли ви скажете, що вони займаються релігією, вас не зрозуміють — та ні, ми центр діанетики, ми громадська організація! І низові члени цілком щирі. А насправді хазяїн один. Іноді можна чути таке: мовляв, «ми просто користуємося тим, що написав Хаббард, але ми не саєнтологи». Намагаються створити враження, що саєнтологія окремо, а книжки Хаббарда — окремо. Та це неправда. У них усе затоварено, правом розпоряджається Інститут Хаббарда, за чистотою технологій стежить Центр релігійних технологій.

— А «Вільна зона»? У них, здається, не надто гарні стосунки з Церквою саєнтології.

— Ця організація тут у нас з’явилася однією з перших і займається переважно застосуванням технологій у комерційному варіанті. У них насправді з Церквою саєнтології вже давно вироблений консенсус. Це бізнес: «Вільна зона» відмовляється від релігійних доктрин і спрямована на людей, які прагматично дивляться на ці речі. Та люди за всім цим стоять ті самі. Питання в тому, під яким дахом вони діють. Наприклад, як громадські організації вони діють із порушенням законодавства. У нас хлопці знімали прихованою камерою — ходили центром діанетики. 700 гривень книжечка. Хороша громадська організація? І купують! Адже є ще й програма з обробки клієнта — переконують: саме вам ця книжка конче необхідна. Ви купите, якщо вас переконають, що всі ваші проблеми вирішить ця книжка — хіба вирішення всіх-всіх проблем не коштує 700 гривень? Людина схильна до впливу й методи впливу відомі, описані та широко застосовуються, особливо коли це груповий вплив. А такий вплив у саєнтологічних організаціях поставлено на конвеєр. Більшість людей, на жаль, не в змозі відразу розпізнати його.

— Чому люди туди йдуть?

— Це клуб за інтересами. Причин приходу багато, хоча мета одна — як і в кожній тоталітарній організації. Вам можуть це подати під будь-яким соусом залежно від вашого душевного стану, освіти, наукового світогляду. За що лишень можна вас зачепити — зачеплять. Наприклад, коли у вас є інтерес до психології, вас «упіймають» на тестування. Психологи визнають цей їх «Оксфордський тест» невалідним. Та вам про це, зрозуміло, не скажуть. Як не скажуть і про експеримент із енграмами, який проводили за підтримки самої ж Церкви саєнтології. Отже, з’ясували, що немає енграм. Та люди туди йдуть і йтимуть. Тому що це комусь потрібно.

— Навіщо?

— Гроші та влада. Старе як світ, але працює. У цій організації ви справді можете відчути себе надлюдиною.

Ми звернулися до начальника управління у справах релігій Київміськдержадміністрації Анатолія ЛИСЕНКА з запитаннями щодо офіційного статусу Церкви саєнтології в м.Києві.

— Чому саме Церкві сайєнтології було відмовлено у реєстрації?

— Під час розгляду питання щодо можливості реєстрації статуту «Церкви саєнтології міста Києва» стало відомо, що з 17 по 18 травня 2003 року, за сприяння російського структурного підрозділу «Церкви саєнтології» (Міжнародна пасторська духовна ліга Хаббарда «I HELP», м.Москва, вул. Галушкіна, 19-а) у приміщенні конференц-залу готельного комплексу «Турист» (вул. Р.Окіпної, 2) відбувся саєнтологічний семінар-тренінг «Майстерність керівника».

Зазначений захід є порушенням ст.24 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», де зазначено, що священнослужителі, релігійні проповідники, наставники, інші представники зарубіжних організацій, які є іноземними громадянами і тимчасово перебувають в Україні, можуть займатися проповідуванням релігійних віровчень, виконанням релігійних обрядів чи іншою канонічною діяльністю лише в тих релігійних організаціях, на запрошення яких вони прибули, і за офіційним погодженням із державним органом, який здійснив реєстрацію статуту (положення) відповідної релігійної організації.

Зазначений захід проводився без інформування та дозволу відповідних державних органів.

18.02.2004 до Київської міської державної адміністрації надійшло звернення гр.Пучкіна В., в якому він просить припинити діяльність саєнтологічного осередку і наводить факти негативного впливу діяльності «Церкви саєнтології» на свою доньку. За відвідування курсів зазначеної церкви вона вручила керівникові осередку 1500 грн. Після активного втручання її батька у цей процес та звернення до прокуратури Дніпровського району міста Києва гроші було повернуто в сім’ю.

Таким чином, можна вважати, що встановлення конкретних фіксованих сум сплати за отримання одитингу та вивчення саєнтологічного писання згідно із встановленими церквою тарифами є примусовим обкладанням віруючих і порушенням ст.18 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Ст.4 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» проголошує рівноправність громадян незалежно від їхнього ставлення до релігії. Обмеження громадянам, які виявили бажання досягти вищих рівнів досконалості через релігію саєнтології, але не мають коштів для сплати Церкві «добровільних пожертв», ставить їх у нерівне становище з іншими особами і порушує їхнє право на свободу совісті, проголошене у ст.3 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Враховуючи викладене і керуючись статтею 15 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», Київська міська державна адміністрація прийняла розпорядження від 23.09.2004 року №1774 «Про відмову в реєстрації Статуту релігійної громади «Церква саєнтології міста Києва».

Прийняте розпорядження не порушує прав громадян у забезпеченні, відповідно до Конституції України, Декларації про державний суверенітет України та норм міжнародного права, визнаних Україною, соціальної справедливості, рівності, захисту прав і законних інтересів громадян незалежно від ставлення до релігії і передбачає дотримання обов’язків релігійних організацій перед державою та суспільством.

— Церква саєнтології отримала цілком позитивну експертну оцінку Відділу релігієзнавства Інституту філософії НАН України. Чи це може вплинути на рішення щодо реєстрації?

— На запит заступника голови Київської міської державної адміністрації В.Ільгова від 14.12.2004
№015-1012 до члена-кореспондента НАН України, директора Інституту філософії ім.Г.Сковороди НАН України, доктора філософських наук професора М.Поповича щодо надання офіційних висновків Інституту філософії ім.Г.Сковороди НАН України про віровчення та культові практики «Церкви саєнтології» надійшла відповідь заступника директора-керівника відділення релігієзнавства Інституту філософії ім.Г.Сковороди НАНУ А.Колодного від 07.02.2005 №37 рпз. про те, що саєнтологія — складне явище, а у своїй діяльності саєнтологи виходять за рамки того, що зветься релігійний культ. Таким чином, остаточного визначення «Церкви саєнтології» релігійною громадою в Україні не існує.

— Чи не розглядалася діяльність цієї релігійної організації як деструктивного культу?

— Понять та термінів «тоталітарна секта», «деструктивний культ» в законодавстві України не існує, а тому відповідь на ваше запитання не входить до компетенції головного управління.

Віталій КОНСТАНТИНОВ, лікар-психіатр

— Чи можна діанетику застосовувати під час лікування психічних захворювань або як метод психологічної корекції?

— Під час лікування психічних захворювань — категорично ні, адже вони потребують насамперед медикаментозного втручання. На даному етапі розвитку медичної науки саме фармакотерапія приносить найкращі результати. На жаль, у своїй практиці не спостерігав випадків, коли б важкі психічні захворювання виліковувалися немедикаментозно.

А якщо казати про використання діанетики для психологічної корекції, то віддаю перевагу академічній психотерапії як більш виправданій для досягнення тривалої ремісії (поліпшення стану здоров’я) у пацієнтів. Позитивні результати, які обіцяє діанетика своїм підопічним, можуть бути лише тимчасовим ефектом. Із часом він спричиняє погіршення стану хворих, а іноді й перебігу захворювання. Бажаний «стан кліру» досягається вкрай неадекватними і руйнівними методами, що закриває для людини шлях до справжнього одужання. Від цієї науки віє комерцією, і цим можна пояснити її популярність. Кожен індивідуум хотів би досягти досконалого «стану кліру» і мати незвичайні здібності, але, на жаль, це неможливо. Бо часто у психіці людини одні якості переважають, а інших, навпаки, бракує, і це дає імпульс до розвитку. Наприклад, часто людина, здобуваючи лікарський фах, сама не знає, що вчиться піклуватися про ближнього і глибше перейматися його проблемами. Я порадив би вибирати спеціалістів, які використовують перевірені часом методи психологічної корекції.

Церква саєнтології виникла в Сполучених Штатах Америки волею письменника-фантаста Лафаєта Рональда Хаббарда, після виходу у світ його книги «Діанетика: сучасна наука про розум» (1950 р.), і об’єднала шанувальників придуманого Хаббардом методу самовдосконалення. Першу саєнтологічну громаду було засновано 1954 року.

Діанетика в системі саєнтологічних практик виступає методом чи технологією саєнтології. Виходить із твердження, що людський розум фіксує і приховує записи травм (енграми), сукупність яких — «реактивний розум» — нібито є причиною всіх проблем у житті, як духовних, так і фізичних. Застосовуючи технології діанетики, можна позбутися цих травм і досягти стану «клір» («чистий») і повніше розкрити свій потенціал.

Практика діанетики передбачає проходження одітингу — розмови віч-на-віч «прекліру» і одітора, у ході якого з допомогою «електропсихометра» («е-метра») визначаються енграми. У результаті вдалого одітингу енграма має зникнути. Після вичищення всіх енграм людина нібито стає «кліром» і надалі може самоудосконалюватися, звільнюючись від обмежень матеріального світу аж до стану «оперуючого тетана».

Виходячи з рівня присутності віруючого, визначається його місце в церковній ієрархії. Для кожного щабля є свої курси вдосконалення, котрі необхідно вивчити для просування на наступний щабель.

Обряди та церемонії саєнтологів, на думку експертів, найбільше нагадують християнські — щотижнева парафіяльна служба, проповіді, читання «Кредо», груповий одітинг. Є також обряди вінчання, наречення немовляти, поминальний, посвята в духовний сан, проваджувані капеланом чи священиком-саєнтологом.

Свята саєнтологів: день народження Л.-Р.Хаббарда, день подяки священикам, день виходу у світ книги «Діанетика», день визнання податковою службою США саєнтології як релігії, день створення Міжнародної організації саєнтологів.

Структура церкви саєнтології строго ієрархічна. На нижчих щаблях перебувають священики й одитори, котрі працюють «у світі». Вище — місцеві саєнтологічні місії. Ще вище — церкви «класу 5», що мають право висвячувати священиків. Наступний щабель посідають організації класу Сент-Гіл — їх усього чотири (в Англії, Данії, США, Австралії). Вище — найбільша церква саєнтології у світі, організація «Прапор» (Флорида, США). І, нарешті, «Флагманський корабель», який борознить простори Карибського моря. Кожному щаблю відповідає рівень надаваних релігійних послуг і, що важливо, рівень підготовки одиторів. Вищі релігійні курси, наприклад, можна пройти лише на борту «Фрівідза». Є також головна церква саєнтологів — Міжнародна церква саєнтології, яка займається координацією діяльності всієї вертикалі та пропагандою вчення Хаббарда у світі.

Також у систему саєнтологічних організацій входить Центр релігійних технологій, функцією якого є захист технології. Цій організації Хаббард передав усі свої авторські права на ключові поняття, товарні знаки діанетики та саєнтології. Відповідно, ця організація стежить за чистотою вчення і дотриманням інтересів саєнтології.

Окрім Церкви саєнтології існує так звана «Вільна зона саєнтології» (також відома як «Організація Рона»), члени якої не ототожнюють себе з офіційною церквою саєнтології, але практикують діанетику та саєнтологію в житті й бізнесі. Члени цього руху не вважають вчення Хаббарда релігійним. Використовують технології як тренінги для розвитку здібностей людини й організації бізнесу.

Церква саєнтології діє через центри діанетики (що діють як прибуткові, неприбуткові чи релігійні організації), громадські організації та рухи, такі як «Нарконон», «Кримінон», Всесвітній інститут саєнтологічного керівництва, Комісія сприяння «Психіатрія проти прав людини», Асоціація з питань вивчення життя та виховання.

В Україні існує як офіційна Церква саєнтології, так і організації, що входять у «Вільну зону». У ролі центрів діанетики саєнтологія широко представлена в Києві, Харкові, Кременчуці, Херсоні. За підрахунками спеціалістів, на території України діють понад п’ятдесят центрів. 2004 року Церква саєнтології спробувала зареєструвати свою релігійну громаду в м.Києві, але отримала відмову.

Про діяльність Церкви саєнтології спеціалістами Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.Сковороди НАН України написано висновок (виданий у вигляді брошури «Саєнтологія в Україні»). Експерти вважають, що саєнтологічні центри цілком можна вважати релігійними громадами, діяльність яких не суперечить законодавству України. Дослідження, підписане шановними релігієзнавцями, містить ряд суперечностей і, відповідно до роз’яснення керівника Відділення релігієзнавства А.Колодного, не може вважатися остаточним для ухвалення рішення про реєстрацію Церкви саєнтології як релігійної організації в Україні.

Сумніви про доцільність реєстрації громад саєнтологів як релігійних організацій викликані головним чином діяльністю церкви, що критиками розглядається як комерційна, і великою кількістю судових процесів, через які пройшла (і проходить) саєнтологія в Європі й Америці. Періодично уряди різних країн починають сумніватися в тому, що саєнтологія може вважатися релігією, а громади саєнтологів, відповідно, не повинні оподатковуватися.