СЕРПЕНЬ. СІГТУНА

Коли я відвідував Сігтуну, якраз зателефонував один із моїх київських приятелів. І дізнавшись, що я у Швеції, відреагував передбачено: о, так далеко! Звісно, навряд чи така реакція супроводжувала б повідомлення, що я в Росії, — навіть не в Москві, а десь у Санкт-Петербурзі чи Виборзі, тобто вже дуже неподалік шведських берегів...

Тим часом колись усе було інакше. Навіть не з погляду відстаней, а з погляду насамперед цивілізаційного. Цікаво, наскільки далеким був Київ для сігтунської принцеси Інгігерди, якій належало стати дружиною великого князя Ярослава Мудрого і однією з найвідоміших осіб в історії Русі? Напевно, не таким уже далеким і незнайомим усе здавалося: принаймні місцеві археологи стверджують, що знаходять саме тут, у першій столиці Шведської держави, численні свідчення міграції скандинавів на схід і зв’язків між сігтунським та київським дворами. Отож для принцеси Інгігерди подорож до Києва була справою набагато більш зрозумілою, ніж для її дочки князівни Анни — подорож до Парижа. Як на мене, міф французької королеви Анни Ярославни виник уже пізніше — з урахуванням майбутньої світової ролі Франції та її очевидного наближення до наших кордонів. Для сучасників Ярослава Мудрого та Інгігерди природнішими були київські шлюби шведських принцес або ж скандинавські подружжя київських князівен.

Колись, після відвідин Софії Новгородської, де знайшла свій останній притулок шведська принцеса Інгігерда, я писав, що для усвідомлення цивілізаційного поля Київської Русі варто було б не забувати про її новгородську традицію. А тут, на батьківщині Інгігерди, зрозумів, що існував певний цивілізаційний трикутник — Сігтуна—Київ—Новгород. І вже усвідомлення самого факту існування цього трикутника в минулому робить Україну в її теперішньому вигляді не новоутворенням європейського континенту, а традиційно європейською державою. (І, звісно, саме присутність у цьому трикутнику Великого Новгорода підкреслює європейські можливості Росії й те, що наближення України до Росії можливе тільки через Європу і ніяк інакше). Тим часом факт існування маленького міста Сігтуни, яке колись було шведською столицею і звідки вирушила до Києва Інгігерда, залишається навіть поза усвідомленням історії. І, звичайно, того, чого не помічаємо ми, — не помічають і інші. Туристичне бюро Сігтуни підготувало навіть спеціальну довідку про місто російською мовою. «…принцесса Ингигерд вышла замуж за русского князя Ярослава и стала самой властной женщиной в России…Связи были взаимными. Россияне приезжали в Сигтуну, при раскопках нам посчастливилось найти даже одно пасхальное яйцо, вероятно, из Киева…» — повідомляється в ній...

Що ж, принаймні російський турист не відчуватиме себе тут чужим...