Щоб дитині було комфортно далеко від дому...

Коли на підході літні канікули, хочеться, щоб діти відпочили й оздоровилися десь на морі або в селі, а можливо, за кордоном. Проте не завжди ми можемо вгадати, як кардинальна зміна обстановки позначиться на психологічному стані дитини й які можуть бути наслідки.

Маючи власний досвід, можу сказати, що дуже ризиковано з маленькими дітьми (до року) літати літаком, хоч офіційно їх можна перевозити літаком уже з двомісячного віку. У нашому випадку дев’ятимісячна дитина спала всю дорогу під час перельоту з Франкфурта-на-Майні до Києва і навіть ссала грудь під час зльоту й посадки (це обов’язкова умова — маляті в ці моменти потрібно давати або пляшечку, або грудь, щоб вона нормально перенесла перепад тиску). Та на новому місці проживання з’ясувалося, що в дитини абсолютно збився біоритм: дівчинка перестала спати ночами — тепер вона лягала спати о другій годині дня, а о десятій вечора вставала. Згодом відновити старий нормальний режим було дуже важко.

Отже, ми вирішили найближчими роками не літати з дитиною літаком: поїздки залізницею або в автобусі дівчинка переносить нормально.

Якщо надворі спекотне літо й друзі пропонують вам відправити разом із ними дитину в село, то в цьому разі багато що залежить від характеру самої дитини. Коли вона звикла багато часу проводити, скажімо, з нянькою, а батьків бачить тільки вранці й увечері, то цілком ймовірно, що й в іншому місці вона не дуже скучатиме за вами. Але після повернення додому може згодом почати влаштовувати вам істерики з приводу й без. (Йдеться, у цьому разі, знову ж про зовсім маленьку дитину, яка ще не відвідувала дитячий садок).

Чи можна возити маля віком до трьох років на море? За кордоном, наприклад, в Іспанії, на тамтешніх пляжах можна зустріти чимало сімей із новонародженими дітьми. Там при готелях, зазвичай, є так звані жабники — маленькі басейни з морською водою, де малята можуть похлюпатися. Проте для маленької дитини дуже ризикованою може бути різка зміна кліматичних умов: щоб її організм трохи адаптувався, біля моря треба пробути бодай зо два місяці. А чи можете ви собі це дозволити?

Велике випробування для дитини, яка виховувалася в суто домашніх умовах, — перебування в літніх таборах під керівництвом вихователів.

Хоч би яким досвідченим був вихователь (а найчастіше його роль виконує студент-практикант), у великому дитячому колективі діти найчастіше залишаються на самоті. У разі виникнення якихось міжособистісних конфліктів, погано соціалізовані, не пристосовані до життя в колективі діти страждатимуть більше за інших. Коли ви усвідомлюєте, що ваша дитина в звичайному житті мало спілкується зі своїми однолітками — по можливості, не відправляйте її до табору дитячого відпочинку, придбайте ліпше путівку до санаторію і відпочивайте разом із нею.

Якщо у вас є близькі родичі в селі, у курортному місті або навіть за кордоном, ви, звичайно, можете ризикнути відправити до них дитину на канікули одну. Але тоді основну роль відіграватиме той факт, з яким ступенем любові й опіки родичі поставляться до вашого чада. Тільки в психологічно комфортних умовах, оточена турботою й пестощами, дитина почуватиметься затишно.

А щоб переконатися в тому, чи правильні наші міркування з цього приводу, ми попросили прокоментувати цю ситуацію психолога Жанну МАРТОВУ.

Діти завжди прагнуть нового й невідомого, тому, звичайно, люблять переміщатися в просторі. Будь-яка поїздка дасть дитині масу вражень (звуки, запахи, картинки з життя, нові люди). А вже про принадності освоєння незвіданих світів під чуйною опікою люблячих батьків, годі й говорити. Кожна дитина буде рада цьому. І коли ви розповісте своєму дворічному синочку про те, що він поїде на поїзді й зможе зблизька роздивитися його коліщата, такі як у його іграшкового паровоза, тільки дуже великі, а на морі познайомиться з морськими зірками й побачить дельфіна, то він поїде за вами на край світу, і буде готовий супроводжувати вас у будь-якій подорожі. Проте саме батьки мають подбати про те, щоб життя їхнього чада на новому місці справді було розвиваючим відпочинком, а не виснажливою боротьбою зі стресом. Треба пам’ятати, що багато зрозумілих і звичних для дорослої людини речей, подій і явищ в маленької дитини можуть викликати сильні почуття. Голосні звуки, безліч чужих людей, незвична обстановка — все може стати джерелом стресу, якщо батьки не зможуть допомогти дитині правильно сприйняти й переробити набуту інформацію. Якщо ви вирушили в дорогу з малюком, по можливості постарайтеся перетворити це на веселу гру. Розповісти, що ви їдете на вокзал або в аеропорт, загалом змалюйте картини, які він там побачить. Не треба завантажувати свідомість дитини зайвою інформацією, проте треба коментувати деталі, які привернули його увагу. Заздалегідь попередьте його про те, що літаки можуть шуміти, поїзди гудіти, але в цьому немає нічого страшного. Розглядайте разом із дитиною нове оточення, відповідайте на її запитання, пояснюйте, що відбувається. Познайомте її з попутниками, якщо такі є, аби вона не відчувала дискомфорту від присутності незнайомих людей. Покажіть їй на власному прикладі, як можна спілкуватися з незнайомими людьми вперше. Сприймаючи навколишній світ, діти передусім орієнтуються на сприйняття близьких людей. І коли дитина бачить, що мати випромінює спокій, то це бадьорить. Обов’язково візьміть на відпочинок кілька улюблених іграшок — цей крихітний осередок звичного нагадує про домашній затишок, що дає дитині почуття захищеності. Постарайтеся не вибиватися зі звичного для дитини режиму. Нехай вона їсть і спить у то й же час, що й удома. Добре продумайте організацію побуту дитини в дорозі й на відпочинку, не забудьте багато важливих дрібниць, які завжди напохваті вдома. Якщо ви витратите на обмірковування достатньо часу, то це допоможе запобігти непередбаченим ситуаціям, і ви зможете присвятити час приємному спілкуванню з дитиною, а не розв’язанню побутових проблем.

У перші дні відпочинку не навантажуйте дитину зайвими «відпочивальними» процедурами. На акліматизацію справді потрібно приблизно два місяці, хоч, звичайно, все залежить від індивідуальних особливостей організму. Але навіть при міцному здоров’ї дитині потрібно два-три дні звикати до нового місця і нового розпорядку, перш ніж вирушити з вами на екскурсію. Вибираючи програму, орієнтуйтеся на тривалість, доступність інформаційного насичення, враховуйте час у дорозі, подумайте, чим зацікавити дитину, й як краще підносити їй побачене.

З обережністю давайте нові продукти, навіть якщо страви, приготовані з них, смачні. Для дітей корисніша проста їжа, й їм зовсім не обов’язково випробувати на своїх шлунках усі принадності екзотичної кухні. Щоб мати час на себе, батькам варто пошукати серед відпочивальників підхожу компанію — інших батьків із дітьми відповідного віку. Поки дітки гратимуться черепашками й будуватимуть піщані замки, ви зможете заглибитися в обговорення переваг улюбленої косметичної лінії. Проте найважливішою передумовою для вдалого відпочинку з маленькими дітьми є готовність батьків узгоджувати свої потреби з потребами дитини. І якщо ви не готові враховувати інтереси власної дитини, ліпше залишити її вдома під наглядом няньки.

Що стосується більш дорослих дітей, то перш ніж вибрати путівку до табору або санаторію, тверезо оцініть рівень підготовленості вашого чада до самостійного життя. Діти бувають різні, й рівень соціалізації дітей однакового віку дуже відрізняється. Спроможність-нездатність адекватно вибудовувати стосунки з однолітками, незнайомими старшими вдалині від дому і батьків залежить від попереднього досвіду і виховання. Якщо дитина росла під гіперопікою матері, ніколи нічого не робила сама, не заводила друзів, не вміє самостійно приймати рішення, то їй буде важко прижитися в новому колективі. І відпочинок перетворитися для неї на болісну боротьбу з власними страхами. Звичайно, такі діти самі не хочуть їхати в табір, просять батьків бути з ними, моментально занедужують на новому місці, щодня дзвонять батькам, плачуть у трубку і просяться додому. Тому якщо дитина має їхати в табір уперше, виберіть хороший табір, зважаючи на рекомендації батьків, чиї діти там уже побували. Потім підготуйте дитину до нового життя місяців за три-чотири. Спочатку намалюйте привабливу картинку, опишіть переваги відпочинку далеко від дому: будеш сам приймати рішення у відведених межах, знайдеш друзів, поїдеш у дельфінарій, покатаєшся на конях, картингах тощо. Після того як у дитини виникне сильний інтерес і вона буде достатньо заінтригована, обговоріть деталі побуту. Поцікавтеся, як дитина поводитиметься в тій чи іншій ситуації, відкоригуйте її бачення, дайте цінні поради: рушники треба сушити, шкарпетки прати, гроші витрачати таким-то чином. Навчіть дитину знайомитися, підтримувати розмову на різноманітні теми, підкажіть їй декілька гарних ходів. Головне — це навчити піклуватися про себе і контактувати з іншими дітьми. І тільки тоді, коли ви побачите, що дитина справді готова до відкриття нової сторінки в житті й дозріла для певного рівня автономії, можете відправляти її до табору. Добре б надати дитині до поїздки можливість відвідувати дитячі тренінгові групи, щоб вона могла перебороти комплекси в більш комфортній і передбаченій обстановці. Нині активно практикуються психологічні групи в спеціально організованих дитячих таборах, де з хлопцями працюють практикуючі психологи. Для домашніх дітей краще вибирати саме такий табір, що зможе стати для них не суворою школою життя, а місцем оптимально комфортного розвитку. Щоб відпочинок був справжнім відпочинком, він має бути під силу не тільки вам чи вашому гаманцеві, але й самій дитині.