ЩЕ РАЗ ПРО АКТ ПРО КАПІТУЛЯЦІЮ НІМЕЧЧИНИ

На запитання читачів відповідає військовий історик, полковник у відставці Леонід ПОРИЦЬКИЙ

Мій знайомий каже, що в кінці березня — на початку квітня 1945 року Черчілль хотів узяти Берлін раніше, ніж Сталін... Це правда?

Криворучко А., Київ

— Відповідь на це запитання можна знайти в документах союзників СРСР, які стосуються Другої світової війни. Вони свідчать про те, що прагнення захопити Берлін виникло в англо-американського командування задовго до появи реальних можливостей зробити це. Війська союзників ще не досягли кордонів Німеччини, а Д.Ейзенхауер уже писав фельдмаршалу Б.Монтгомері 15 вересня 1944 р.: «Ясно, що Берлін — головна ціль. По-моєму, той факт, що ми повинні зосередити всю нашу енергію і сили з метою швидкого кидка на Берлін, поза всякими сумнівами».

США та Великобританії захоплення столиці фашистського рейху було потрібне насамперед із політичних міркувань, відверто висловлених У.Черчіллем у посланні президентові Ф.Рузвельту 1 квітня 1945 року: «Російські армії, безперечно, захоплять всю Австрію і ввійдуть у Відень. Якщо вони захоплять і Берлін, то чи не виникне в них занадто перебільшене уявлення, буцімто вони зробили переважний внесок у нашу спільну перемогу, і чи не приведе це їх до такого умонастрою, що викличе серйозні і дуже значні труднощі в майбутньому? Тому я вважаю, що, з політичної точки зору, нам слід просуватися в Німеччині якнайдалі на схід, і на той випадок, якщо Берлін опиниться в межах нашої досяжності, ми, безперечно, повинні його взяти. Це здається розумним і з військової точки зору».

Одночасно, за вказівкою прем’єр-міністра Великобританії, начальник англійського генерального штабу фельдмаршал А.Брюк та командувач 21-ї групи армій Монтгомері виступили за «блискавичний удар у серце Німеччини», «сильний і рішучий наступ союзників на Берлін». Британському фельдмаршалу Монтгомері дали відповідь, що вирішальний наступ англо-американців на Німеччину має бути добре підготовлений і вестися широким фронтом із забезпеченими флангами.

У західній літературі трапляються твердження, що в березні-квітні 1945 р. англо-американські війська мали більше шансів узяти Берлін, ніж радянські, але «недалекоглядність» Ейзенхауера як головнокомандувача союзних військ в Європі нібито завадила здійснити цей задум. Генерала армії США обвинувачують у тому, що він думав насамперед про розгром вермахту, а треба, мовляв, було думати про взяття Берліна і створити тим самим «сильну позицію для майбутньої боротьби з Росією».

Факти, втім, свідчать про те, що Ейзенхауер не гірше від англійців розумів важливе значення Берліна. 7 квітня, коли визначився успіх Рурської операції англо-американських військ і постало питання про головний напрямок подальших дій, він писав генералу Дж.Маршаллу, начальнику штабу американської армії: «Я перший визнаю, що війна ведеться з політичною метою, і якщо Об’єднаний комітет начальників штабів вирішить, що взяття Берліна військами західних союзників має значення більше, ніж суто військові міркування на цьому театрі, то я охоче внесу необхідні зміни у свої плани…»... Але Ейзенхауер, як це випливає з того ж листа, реальніше оцінював обстановку і вважав, що «нерозумно, з військової точки зору, в таких умовах робити Берлін головною ціллю, особливо з урахуванням того факту, що від нього до російських позицій усього 35 миль».

Це зовсім не означає, що Берлін перестав цікавити американських генералів. Коли 12 квітня передові частини американських військ досягли Ельби в районі Магдебурга, той-таки Ейзенхауер у своїй доповіді в Об’єднаний комітет начальників штабів підкреслював: «Було б украй бажано завдати удару в напрямку Берліна». Однак негайні дії проти Берліна він вважав недоцільними, виходячи з відносного розташування англо-американських та радянських військ, а також у зв’язку з тим, що основні сили англо-американських військ перебували далеко від Ельби.

Дуже точно й відверто висловився з приводу ситуації під Берліном, яка склалася на середину квітня, особистий радник президента США Г.Гопкінс: «Ми взяли б Берлін, якби могли це зробити».

Про існування Акта про військову капітуляцію Німеччини 9 травня в Берліні відомо всім, а де можна знайти документ про Акт про капітуляцію німецьких збройних сил у Реймсі 7 травня 1945 року?

Корінний С., Київ

— Військове становище третього рейху, як пише журналіст й історик У.Ширер, стало безнадійним. 7 травня 1945 року о 2 годині 41 хвилина в штабі англо-американського командування у французькому місті Реймсі Німеччина капітулювала. Від імені союзників акт про капітуляцію підписали начальник штабу головнокомандування союзних збройних сил у Західній Європі американський генерал У.Сміт, генерал І.Суслопаров (як свідок) за Росію та генерал Ф.Севез (також був присутній як свідок, зазначає У.Черчілль у своїх мемуарах «Друга світова війна») за Францію. Від Німеччини його підписали А.Йодль, начальник штабу оперативного керівництва верховного командування вермахту, і Г. фон Фрідебург, головнокомандувач військово-морських сил Німеччини.

Текст Акта про військову капітуляцію Німеччини наводиться в книзі Ф.Пог’ю. «Верховне командування».

Відомо, що напередодні 7 травня президент Німеччини К.Деніц отримав від союзників розпорядження: послати в Берлін начальника штабу верховного головнокомандування вермахту генерал-фельдмаршала В.Кейтеля і командувачів трьох родів збройних сил із повноваженнями підписати акт про беззастережну капітуляцію Німеччини. Однак 8 травня до столиці прилетіли лише Кейтель та головнокомандувач військово-морських сил генерал-адмірал флоту Г. фон Фрідебург. А де ж інші — головнокомандувач військово-повітряних сил (ВПС) та головнокомандувач сухопутних військ?

Котляров О., Київ

— Генерал-фельдмаршал Р.фон Грейм наприкінці квітня був тяжко поранений у ногу. Вирішили послати замість нього генерал-полковника авіації Г.Штумпфа — він був заступником Грейма, але не був, щоправда, одночасно начальником штабу ВПС: генеральний штаб люфтвафе зберіг вірність Г.Герінгу.

Генерал-фельдмаршала Ф.Шернера не знайшли. Ще 27 квітня А.Гітлер підписав наказ, відповідно до якого, на випадок його смерті Шернер мав очолити сухопутні війська. З 30.04.1945 р. він вважався головнокомандувачем сухопутних військ , але фактично посаду не обійняв, залишаючись на чолі своєї групи армій «Центр». На початку травня його війська були практично оточені на схід від Праги. 7 травня наказав військам відступати на Захід і залишив армію. За відсутнього Шернера і за сухопутні війська цю роль узяв на себе Кейтель.

Чому Д.Ейзенхауер не був присутній на церемонії підписання Акта про капітуляцію Німеччини в Берліні?

Токаренко В., село Пасічне
Баришівського р-ну Київської обл.

— Справді, як зазначає американський військовий історик Ф.Пог’ю, Ейзенхауер спочатку висловив згоду вирушити для проведення цієї церемонії в Берлін. Однак деякі найближчі співробітники Ейзенхауера, які не вбачали потреби в повторному підписанні акта про капітуляцію, засумнівалися в доцільності наміру Ейзенхауера особисто прибути до столиці. Черчілль також заперечував проти цього, і верховний головнокомандувач призначив своїм представником маршала А.Теддера, англійця.

Які офіційні особи підписали Акт про військову капітуляцію Німеччини в Карлсхорсті?

Купченко Ю., Київ

— Від імені німецького верховного командування підписали Кейтель, фон Фрідебург, Штумпф.

Під час підписання Акта були присутні: уповноважений Верховним Головнокомандуванням Червоної Армії Маршал Радянського Союзу Г.Жуков; уповноважений верховним командувачем експедиційних сил союзників головний маршал авіації Теддер. Під час підписання були також присутні як свідки командувач стратегічних повітряних сил США генерал К.Спаатс та головнокомандувач французької армії генерал Ж.-М. де Латтр де Тассіньї.