Самотня росіянка бажає познайомитися…

За 250 км від Москви вони мріють про прекрасного принца, бажано - іноземця, ще краще - француза, пише у своєму репортажі з Іваново, міста наречених без наречених, кореспондентка Paris Match Марін Дюмерже. Місто Іваново, колишній центр текстильної промисловості, традиційно славилося на всю Росію своїми дівчатами, вродливими й незаміжніми. Сьогодні місто схоже на середньостатистичний російський промисловий центр із півмільйонним населенням, новобудовами, погруддями Леніна, зупиненими підприємствами й довгоногими блондинками, які мріють про велике кохання десь далі від Іваново.

35-річна Тетяна, яка після розлучення сама виховує сина, всіма способами намагається знайти собі супутника життя. Вона знає, що, починаючи з її віку, дисбаланс чоловічого й жіночого населення посилюється і конкуренція загострюється. Жінка вирішила взяти долю у свої руки і зареєструвалася на французькому сайті знайомств, оскільки в Європі чоловіки «серйозніші й не такі затребувані». «Там легше створити щось. Якщо я хочу змінити життя, треба їхати - прямо тепер», - наводить її слова видання. І хоча Тетяна не говорить жодною мовою, окрім російської, вона переконана, що зуміє адаптуватися до життя за кордоном, тому що «заради кохання люди готові на все».

У ресторані готелю «Турист» працівники Івановського шлюбного агентства готуються до вечора знайомств. О 18:00 приходять чоловіки й жінки, приблизно за 10 євро купують квитки, і вже десь через годину завдяки алкоголю на танцмайданчику з’являються численні парочки. Щоб розрядити обстановку, організатори влаштовують ігри, переможцю дістається пляшка російського шампанського. Зас­нов­ник агентства, колишній військовий, розповідає: «Ми даємо нашим клієнтам поради: відвідати перукарню, підлікувати зуби, не виявляти агресії й не домагатися близькості у перший же вечір, - цитує його Paris Match. - Усі жінки потай сподіваються знай­ти іноземця». Кожна з них може розповісти казкову історію якоїсь своєї подруги, яка зустріла американця або європейця і знайш­ла щастя за кордоном.

Однак реальність не завжди така романтична, і адаптація в незнайомій країні часто наштовхується на труднощі. Ірина, що кілька років тому виїхала з Іванова у Францію, говорить бездоганною французькою: «По-моєму, є дві категорії дівчат. Ті, котрі поїхали у Францію вчитися й на час одруження з французом уже добре інтегрувалися, і ті, котрі знайшли собі чоловіка у Франції через шлюбне агентство. Вони приїжджають без знання мови, і адаптація в них відбувається дуже важко. Реакція французів - родини, сусідів, колег чоловіка - майже завжди негативна через упереджене ставлення до російських жінок».

Стосунки між статями в Іванові видаються журналістці видання напруженими: «Ро­сійсь­кі жінки, і це не новина, сварять своїх співмешканців за потяг до спиртного і лінощі». Щоб забезпечити себе і свої сім’ї, багато жінок працюють над­урочно і продають свою продукцію на ринку, отримуючи близько 8 тис. рублів на місяць. Не дивно, що всі вони хочуть зустріти іноземця.

Директор іншого івановського шлюбного агентства пояснює: «Головна проблема в Росії - така ж, як в усьому світі. Жінки втратили жіночі риси». Такої самої думки дотримується голова першого агентства: «У місцевих жінок хороша репутація, вони не такі емансиповані, як у Європі. Вони люблять сидіти вдома, зай­матися родиною, дітьми. Тому іноземці й москвичі шукають собі дружин в Іваново».

Але такий консерватизм уже не котирується у представників молодшого покоління, обурених поганою репутацією дівчат зі Сходу, які прагнуть за будь-яку ціну знайти кохання на Заході, констатує Марін Дюмерже. «Ми не проти залишитися тут, якщо знайдемо роботу», - каже жителька Іваново. Голова французького культурного центру визнає: «Справді, половина наших студенток від’їжджають із французами. Але це жодним чином не пов’язано з цими знайомствами через Інтернет або шлюбні агентст­ва. Вони їдуть навчатися у Францію і там закохуються. Це справжні романтичні історії».

Paris Match