«САМ УДОМА» ПО-УКРАЇНСЬКОМУ

В одній з телепередач знаменита фігуристка Ірина Родніна розповіла глядачам сумну історію. Виявляється, у США, куди вона із сім’єю переїхала на початку 90-х, її ледь не позбавили... материнських прав! Уся вина спортсменки полягала в тому, що, поїхавши на тренування, вона залишила вдома 5-річну дочку й сина-школяра. «А що залишалося робити? Я розлучена, мушу сама заробляти на життя. Та й діти вже не маленькі...» — дуже «по-совковому» виправдовувалася Родніна.

Зізнаюся, важко було їй не поспівчувати. Адже така практика поширена в нас повсюдно: досить маляті сп’ястися на ноги, більш-менш обвикнутися, й мами повертаються до роботи чи навчання. Дітей же або віддають у дошкільні заклади, або доглядають за ними по черзі. Згадайте власне дитинство: хіба не бувало, що батьки, поспішаючи на роботу чи вирушаючи ввечері в театр або в кіно, просто замикали вас самих удома? Адже не в усіх є бабусі й дідусі, готові посидіти з онуками. Чимало людей вважають, що чим раніше маля привчиться до самостійності, перестане боятися самотності, навчиться себе обслуговувати — підігрівати їжу, прибирати, — тим краще.

А ось у США закони жорсткі: дітей до 13-річного віку за жодних умов не можна залишати вдома самих без нагляду дорослих. Якщо цей закон порушується, то суд має право забрати дитину з сім’ї і передати на виховання або в спеціальні заклади соціальної опіки, або названим батькам, які можуть гарантувати маляті належний догляд і захист. У випадку з Іриною Родніною судовий процес тривав понад рік: розглядалася можливість передачі дітей її колишньому чоловікові, бізнесмену Леоніду Міньковському.

На жаль, численні спортивні звання Ірини не справили на суддів жодного враження. У своєму рішенні вони керувалися лише інтересами дітей. Поліція постійно контролювала ситуацію в домі Ірини Родніної, стежачи за тим, як вона виконує свої материнські обов’язки. І блискучій чемпіонці, яка не програла жодного турніру за все своє спортивне життя, довелося перебудовувати робочий графік, відмовлятися від поїздок та вигідних пропозицій, аби відстояти право виховувати власних дітей. Пізніше вона зізнавалася, що навіть вдячна американській Феміді. Саме в ті найтяжчі дні вона усвідомила, що сім’я і діти важливіші за кар’єру.

А тепер трохи статистики: в Україні сьогодні близько 800 тисяч самотніх матерів, змушених, як і Родніна, поєднувати роботу й виховання дітей. Те, що час від часу 90% їх залишають дітей без нагляду, — факт загальновідомий. Проте гучних судових розглядів із цього приводу наша країна поки що не знає. Чи не час нам посилити законодавство, запровадивши конкретні санкції проти безтурботних або й безвідповідальних батьків?

— Силові методи тут не тільки не допоможуть, а навіть погіршать ситуацію, — вважає головний лікар Ірпінської дитячої лікарні Тетяна Камінська. — Розуміючи, що не зможуть створити дітям необхідних умов, жінки просто перестануть народжувати. Або відмовлятимуться від дітей. Проте наші дитячі будинки та інтернати поки що не йдуть у жодне порівняння з американськими. У кожному разі, дітям буде краще хай із постійно зайнятою, неідеальною, але рідною мамою. Ось якби їм збільшили матеріальну допомогу, забезпечили безплатними яслами та садками, може, ситуація й поліпшилася б. А поки що, на жаль, із проблемою «сам удома» ми зіштовхуємося дедалі частіше. Деякі матері помилково думають: а що може статися, якщо маля полежить саме в ліжку з соскою чи пляшечкою молока, поки я бігаю по магазинах або залагоджую термінові справи? На жаль, чимало. Дитина може відкусити частинку гумової соски або пустушки і, проковтнувши її, задихнутися. Може незграбно повернутися в ліжечку й травмувати себе. А в перші місяці життя постійна присутність мами потрібна ще й для того, щоб маля почувалося спокійним та захищеним, тоді й психіка у нього буде стійка.

Коли дитина починає впевнено ходити, батьки звичайно зітхають із полегшенням: тепер можна приділяти їй менше уваги! І знову помиляються. Малята починають активно вивчати новий простір. Їхній дім — це джерело пригод. Хочеться спробувати на смак ці яскраві кульки в кухні (засіб від мишей і тарганів), тюбики з якоюсь рідиною (миючий чи дезінфікуючий розчин), всунути палець у розетку... За статистикою, найбільше травм і нещасних випадків підстерігає дітей саме в рідних стінах.

— Інколи батькам досить відвернутися лише на кілька хвилин, щоб сталося лихо, — каже завідувач відділення інтенсивної терапії та анестезіології Українського НДІ нейрохірургії Ростислав Яроцький. — Один із наших пацієнтів, дворічний Олексійко, опинився в реанімації на день свого народження. Хоч як дивно, саме тоді ніхто не приділяв йому уваги. Мама й бабуся поралися по господарству, батько теж готувався до зустрічі гостей, а забутий іменинник сидів біля відчиненого вікна. Виліз на підвіконня, потягнувся до голубів і випав із четвертого поверху.

Інша пацієнтка, Ганна, один рік і два місяці, разом із мамою пішла виносити сміття на сходовий майданчик. Мама відпустила ручку доньки лише на якусь хвилину, коли висипала сміття. Озирнулася — Ганнусі поруч немає. На сходовому майданчику, на рівні підлоги, було велике квадратне вікно, відчинене навстіж. Дівчинка з цікавості ступила до нього крок і впала вниз із восьмого поверху.

Тільки диво допомогло нам врятувати цих дітей. Поміж себе ми називаємо їх «летунчиками». Вже помічено, що «сезон польотів» розпочинається навесні: господині відчиняють вікна навстіж, миють рами, наводять лад, а малята крутяться поруч. Те, що за дітьми потрібно доглядати всі 24 години на добу, начебто знають усі. Та далеко не всі дотримуються цієї поради. Тому дитячий травматизм рік у рік зростає.

На думку медиків і психологів, настільки суворі вимоги американського законодавства до батьків повністю обгрунтовані. Адже в дитячому та ранньому підлітковому віці інстинкт самозбереження ще не сформований, зате цікавість і енергія б’ють через край. Саме тому необхідна поруч присутність дорослого. І лише до 12—13-річного віку завершується певний період пізнання світу, з’являється досвід. Тепер дитина достатньо дозріває як морально, так і фізично, аби без сторонньої допомоги впоратися з тими чи іншими складними ситуаціями, тому можна і потрібно дати їй більше самостійності. Та фахівці одностайно вважають: жодні санкції та законодавчі акти не забезпечать правильного виховання. Для цього потрібні загальна культура, відповідальність, здоровий глузд і, звичайно, батьківська любов.