РОДИНА ПО-АНГЛІЙСЬКОМУ

У наші дні в середній британській родині здебільшого виховується двоє дітей. Раніш сім’ї були численнішими, але англійські жінки, наслідуючи ту саму тенденцію, притаманну більшості розвинених країн світу, піклуються про свою ділову кар’єру й тому пізніше й менше народжують. Більшість представниць середнього класу чекають до тридцяти, а часто народжують і в сорок, і пізніше.

Після народження дитини англійка зазвичай залишає роботу й займається вихованням маляти до досягнення ним шкільного віку. Бабусі виховують дітей рідко — як правило вони зайняті кар’єрою та власним життям. Трапляється, що однієї зарплати чоловіка не вистачає на утримання сім’ї, і тоді жінка після пологів продовжує працювати неповний день. Є заклади, подібні до наших ясел і дитячих садків — державні та приватні. У державних кількість місць обмежена й туди беруть переважно дітей самотніх матерів, котрі не можуть залишити роботу. У такі заклади можна віддати навіть найменшеньких. Є й дитячі класи при школах для дітей віком від трьох до п’яти років. Це державні класи, куди також складно потрапити. До приватного дитячого закладу дитину влаштувати легко, але обходиться це вельми дорого.

Стосовно бебісітерства, іноді роблять так: домовляються з подругою чи сусідкою, у котрої діти приблизно такого самого віку, дивитися за дітьми поперемінно. У такий спосіб можна працювати неповний робочий тиждень. У деяких англійок є няньки. Але це все-таки традиція вищих класів суспільства, де історично няньки повністю обслуговували дітей у родині й робили для них більше, ніж рідна мати. Нині няньки, котрі живуть у сім’ї роками, — велика рідкість. Є спеціальні агентства, куди можна зателефонувати й замовити няньку на день, скажімо, з 9-ї ранку до 5-ї вечора. Іноді няньку ділять між собою два будинки; вона працює кілька днів на тиждень в одній родині, решту часу — в іншій. Є й така форма: до Англії часто приїжджають дівчата з європейських країн (Швейцарії, Франції тощо) вивчати англійську мову. Вони мешкають в англійській сім’ї та харчуються за її рахунок, водночас допомагають у хатній роботі, доглядають дітей і тим самим заробляють гроші на кишенькові витрати (цю працю родина оплачує). Але в них має залишатися час для відвідання класів, і за цим суворо стежать.

З раннього дитинства хлопчиків і дівчаток вдягають приблизно однаково: джинси, светри, футболки. В Англії домінує тенденція не ділити дітей за статевим принципом. Хлопчиків так само, як і дівчаток, навчають допомагати в хатній роботі, готувати. Те саме й у школі: і хлопчики, й дівчатка відвідують уроки домоведення, навчаються працювати з деревом і металом.

До школи британські малята йдуть у п’ять років, деякі — в чотири. Перший рік навчання — своєрідний преклас, справжній перший клас розпочинається наступного року. Обов’язкове 12-річне навчання в початковій і середній школі. Після цього учні, котрі не збираються продовжувати навчання в університеті, залишають школу, інші навчаються ще два роки й потім складають іспити вищого рівня — для вступу до університету. Університети в Англії майже всі державні, приватних практично немає.

У початковій школі навчання сумісне для хлопчиків і дівчаток, у середній, за бажанням батьків, може бути роздільним (і в державній, і в приватній школах). Деякі батьки вважають, що для дитини краще, якщо її не відволікатиме протилежна стать і вона сконцентрує свою увагу лише на навчанні.

До речі, статистичні дослідження показали: в класах із роздільним навчанням дівчатка краще встигають з точних наук, а в класах із сумісним навчанням їхній рівень нижчий, позаяк хлопчики вимагають більше уваги.

Приватні школи поділяються на денні (учні після занять приходять додому), тижневі (учні проводять удома лише уїк-енд), повні (учні бувають удома лише тиждень канікул у жовтні й на Різдво). У школах із пансіоном навчання звичайно роздільне.

Приватні школи розробляють свої власні програми. Раніше в Британії кожна школа мала свою програму. Це створювало великі труднощі, коли дитину в зв’язку з переїздом потрібно було перевести з однієї школи до іншої. Нині в державних школах цей процес уніфіковано. З’явилися так звані технологічні коледжі, куди діти вступають в одинадцятирічному віці.

У Британії немає спеціальних художніх або спортивних шкіл, але деякі загальноосвітні приватні школи мають класи музики, образотворчого мистецтва, скульптури та здобули хорошу репутацію. Музичні школи — лише приватні, дорогі. Музикою, в основному вокалом, діти нерідко займаються в церковних школах, приміром, при Вестмінстерському абатстві є школа для обдарованих дітей — вони здобувають там загальну освіту поряд із музичною та співають під час служби. До речі, релігію вивчають у всіх школах — цей предмет є обов’язковим. Багато церковних шкіл також підтримує держава, й вони одержують половину коштів на своє утримання з державної казни. Причому це не обов’язково школи протестантські, вони можуть бути романо-католицькими, іудейськими тощо.

У британських школах також існують обмінні програми. Але не річні. Це, скоріш, поїздки на канікули, на кілька тижнів, приміром, до французької родини, звідки потім приїдуть маленькі французи до тих, хто гостював у них.

Працювати дітям дозволено з 13 років. Вони можуть розносити газети по будинках, улаштуватися на суботню роботу до крамниці, проте, з огляду на той факт, що в країні досить безробітних дорослих, знайти роботу нелегко: власник, скоріш, заощадить на суботній зарплаті службовцеві й попрацює сам. Іноді школи, аби зібрати гроші на комп’ютер або ще на щось, можуть послати своїх учнів помити машини жителям сусідніх будинків за винагороду. Якщо цей похід організовано під керівництвом учителя, власники машин можуть прийняти таку пропозицію.

Діти одержують гроші на кишенькові витрати, а якщо вони допомагають по господарству, то одержують за це більше. А допомагають вони в різних родинах по-різному. У більшості сімей їх навчають цьому.

В Англії за законом заборонено займатися сексом до 16 років. За статистикою, у бідних родинах це трапляється раніше, а в сім’ях із середніми статками, де дітей більше контролюють, — пізніше. Осіб, котрі вступили в статеві стосунки з неповнолітніми, притягають до кримінальної відповідальності. У англійських коледжах, де навчаються студенти, старші сімнадцяти років, презервативи можна купити безпосередньо в автоматах, встановлених усередині будинку. Правда, шкіл із подібними автоматами небагато.

Існує і проблема вживання наркотиків. У школах, розташованих у центральних районах великих міст, де живуть в основному бідні люди, ця проблема гостріша. У приватних школах, де навчаються діти заможних батьків, правила дуже суворі: якщо в дитини знайдуть наркотик, її виключать того ж дня. Те саме станеться, якщо учнів викриють у статевих стосунках. Англійським дітям також заборонене вживання спиртних напоїв до досягнення шістнадцятирічного віку.

Після закінчення школи всі хочуть залишити рідну домівку й жити окремо, але не всі мають таку змогу. У Лондоні оренда навіть маленької кімнати може коштувати 60 доларів на тиждень. Якщо дівчина чи юнак продовжують навчання й не заробляють гроші, їм складно знайти кошти на окреме житло.

Ще одна тенденція англійського життя пов’язана з дорожнечею — розлучення. Якщо раніше заручалися й одружувалися, то нині просто починають жити разом. Існує безліч родин, котрі оформляють шлюб років через 10 після народження дітей. Спільне проживання дає можливість краще взнати одне одного. Ще недавно в Англії поява дитини до оформлення шлюбу чи поза ним вважалася великою ганьбою. Нині суспільство ставиться до цього спокійно.