РІЗДВО ТРЕБА ЗУСТРІТИ У КОЛІ СІМ’Ї ОБ’ЯЗКОВО, А У НОВОРІЧНУ НІЧ МОЖНА ПРОСТО ВИСПАТИСЯ

Поділитися
«Ми витанцювали Різдво» ...Мерехтять червоні кулі на шведській ялинці, на столі червоні штучні квіти тонуть у широкому зеленому листі...

«Ми витанцювали Різдво»

...Мерехтять червоні кулі на шведській ялинці, на столі червоні штучні квіти тонуть у широкому зеленому листі. Традиційний різдвяний напій глег — гаряче вино зі спеціями — розслабляє і дає приємне тепло.

У Швеції святкування Різдва починається з настанням року за церковним календарем («Пришестя») у четверту неділю, якщо відраховувати назад від 24 грудня. Тоді в чотирисвічковому свічнику запалюється перша недільна свічка, а на вікні з’являється сяюча зірка з люмінесцентного паперу — зірка Віфлеєма, що чотири тижні вестиме волхвів до місця народження Христа. Кожної наступної неділі до неї додаватиметься ще одна, поки 24 грудня всі чотири свічки не спалахнуть разом.

13 грудня — День Святої Лусії — відзначається практично в кожному будинку, школі, офісі. Процесія людей у білому одязі, очолювана самою Лусією, виспівуючи різдвяні гімни, зі свічками й зірками йде від будинку до будинку; дітлахи, переодягнені гномами, одержують від привітних господарів цукерки, пряники. Це дуже схоже на щедрування в Україні.

Різдво — найбільш хвилююче й улюблене свято у Швеції. Воно починається з Пришестя і закінчується 13 січня. У дітей — шкільні канікули, а дорослі, крім офіційних вихідних, можуть узяти додатково частину щорічної відпустки чи неоплачувані вільні дні. У цей час шведи багато подорожують: у теплі країни, у гори на лижні курорти або просто відвідують рідних і близьких.

Дерево, яке декорують у Швеції, — ялинка, ніколи не сосна. У селах прикрашають також інші маленькі дерева, які ростуть у саду. Біля воріт ставлять світильник з олією — у північній Швеції та шведській Лапландії зараз полярна ніч, а в решті регіонів світловий день дуже короткий, тож вогні використовуються не лише для декорації, а й для освітлення.

На Різдво в усіх установах службовці одержують подарунки. Хороший тон — привітати партнерів по бізнесу. Не заведено дарувати дорогі подарунки — це буде розцінено як хабар. А заведено дарувати їжу: компанія може піднести кожному зі своїх службовців кошичок, наповнений різноманітними делікатесами, що вкрай доречно до різдвяного столу. Їжу посилають навіть поштою.

Вулицями, майданами, у великих універсальних магазинах ходять довгобороді, одягнені в біло- червоний одяг Юли Томте. Образ Святого Миколая, який здавна клав дітям подарунки під подушку, у середині XVIII століття дивним чином злився з образом поганського гнома Томте, маленької істоти, яка, за давніми скандинавськими переказами, живе в стайнях, хлівах і піклується про дім та його мешканців (на кшталт нашого домового). Гном Томте — дуже чутлива й ранима істота, і ставитись до нього треба було дуже ласкаво й запобігливо. А то, не про нас хай буде сказано, розсердиться й позбавить корову молока або, ще гірше, прокляне мешканців усього дому. Тепер же гном Томте став Юлом Томте, і його вже ніхто не боїться.

Ялинку у Швеції прикрашають уночі 23 грудня і ніяк не раніше. Це зазвичай справа матері. Вранці 24 грудня мама заходить у дитячу з запаленою свічкою та спеціальним різдвяним печивом, що зветься«джинджербред», і бажає малюкам доброго ранку. Подарунки вже лежать під ялинкою. Діти теж готують своїм батькам подарунки. Кожен подарунок у Швеції заведено супроводжувати невеликим віршованим посланням.

Удень всі сідають за традиційну трапезу. На столі — копчена шинка, різноманітні сорти оселедця, лосось, м’ясні кульки, свинячі ніжки, солодощі. Різдво — суто сімейне свято, його зустрічають обов’язково в домашній обстановці. Один із найбільш очікуваних моментів — прихід Юла Томте. Зазвичай це хтось із членів сім’ї, швидше за все батько.

О шостій чи сьомій годині ранку (у кожному регіоні по-різному) наступного дня шведи йдуть до церкви. У сільській місцевості влаштовують гуляння, катаються в санях, запряжених кіньми.

А Новий рік у Швеції — лише ще одне свято в ланцюгу різдвяних: один рік змінює інший, ото й усе. Це вже не сімейне свято — можеш зустрічатися з друзями, йти в ресторан, на вечірку, дискотеку.

Завершуються різдвяні свята у Швеції 13 січня, «дванадцятої ночі». Ялинку розбирають, пакети у вигляді оздоблених сердець, наповнених цукерками, печивом та горіхами, перепадають щасливій дітворі. Потім ялинку виносять із дому, а шведи з усмішкою говорять: «Ми витанцювали Різдво».

Новий рік — без ялинки в домі

Різдво в Японії не є офіційним святом. Однак це початок шкільних канікул і переддень Нового року, тож настрій у людей перед Різдвом святковий. У японських магазинах продають спеціальні різд- вяні кекси, які ставлять на стіл 24 грудня.

23 грудня в Японії — велике державне свято — день народження імператора. Це вихідний день, влаштовується великий прийом в імператорському палаці.

Японці, як і італійці, обов’язково погашають наприкінці року свої борги. У передноворічні дні в різних установах та приватних компаніях співробітникам виплачують досить великі грошові премії. А діти одержують подарунки від батьків. У Японії немає звичаю, щоб діти теж робили подарунки дорослим. Новорічне свято — найдовше в Японії, де не заведено довго відпочивати: вихідні тривають із 29 грудня по 3 січня.

За давньою традицією, Новий рік — початок нового життя — потрібно зустрічати в чистоті і затишку. Традиційно японці прибирають у домі і змінюють декоративне оздоблення. Воно складається з трьох частин. «Шименава» — довгасте плетиво із солом’яної мотузки (використовується солома врожаю року, що минає, — в такий спосіб дякують Богу за те, що цей врожай був) вішають зовні над вхідними дверима. Прикрасу «кадамаца» — ікебану, сплетену з гілок сосни й бамбуку, що вважаються в Японії символами чистоти, теж ставлять зовні біля вхідних дверей — щоб наступний рік був чистим і ясним. Третя частина декорації — рисові коржі (зазвичай три), їх кладуть на спеціальну підставку в найбільш священному місці дому, зазвичай — у вітальні. Поруч — фрукти, морська капуста, сушений кальмар і сушена хурма з врожаю року, що минає. Таким чином возноситься хвала Богові за посланий врожай та надія, що і врожай наступного року буде не гірший.

Оскільки ялинка не є атрибутом новорічних свят, ще до новорічної ночі її виносять із дому.

Новий рік японці переважно зустрічають у родинній обстановці. Готують спеціальні новорічні страви: за релігійною традицією, вони мають містити дари землі та моря, плоди та злаки. Всі вони можуть, не псуючись, зберігатися протягом тижня. Рівно о 12-й годині ночі їдять «тошікоші» — традиційну страву з локшини, п’ють рисове вино. До новорічного столу господиня обов’язково купує нові палички для їжі.

Деякі японці зустрічають Новий рік у храмах. У Японії 31 грудня до 12-ї години ночі відкриті буддійські храми, а з півночі до ранку — сінтоїстські. Для японця цілком природно протягом новорічної ночі відвідати храми різних релігій. О дев’ятій вечора в буддійських храмах починають дзвонити дзвони — 88 разів. У Японії існує повір’я, яке прийшло з китайської філософії, що у світі є 88 зол. Кожен удар дзвону вбиває одне зло в нашому світі.

Вважається, що перше сонце Нового року, що з’являється з-за обрію вранці 1 січня, — найсвітліше. Тому люди в цей час не сплять, а возносять молитви сонцю, дехто навіть забирається високо в гори, аби зустріти схід трохи ближче до світила.

2 січня в Японії — перший розпродаж року, товари продаються зі знижкою в розмірі від 30 до 70%. Магазини відчиняються о 4—5 годині ранку, і до дванадцятої звичайно все вже продано. З нагоди настання нового року діти одержують найбільші в році суми на свої кишенькові витрати.

Стосовно сучасних традицій, то останніми роками в країні стало популярним зустрічати Новий рік на гірськолижних курортах. Влаштовуються навіть спеціальні новорічні катання на лижах, що розпочинаються рівно опівночі 1 січня.

Гірлянди на кактусі

Різдво і на Кубі — свято неофіційне, оскільки католицтво тут не єдина релігія. Останнім часом на Кубі дедалі більше поширюються нехристиянські афро-азіатські культи. Церкви відчинені для віруючих, тому католики в різдвяну ніч можуть піти до католицької меси.

Традиційних Санта Клаусів на Кубі не існує, ялинка — також не традиційне різдвяне дерево. Іноді кубинці прикрашають дерева, які схожі на нашу сосну, часом — кактуси або інші рослини, в основному — пальми. Декорують дерева хто чим може, залежно від прибутків родини, часто саморобними паперовими іграшками та гірляндами.

Новий рік, на відміну від Різдва, на Кубі свято всенародне — 41 рік тому 1 січня Фідель Кастро ввійшов у Гавану. Два свята ніби злилися у свідомості кубинців воєдино і відзначаються одночасно. На вулицях вивішують національні прапори та паперові гірлянди, а крайки тротуарів фарбують у білий колір. З рису та чорної квасолі готують традиційну новорічну страву — «конгрі». Їдять також свинину, смажені банани, салат і овочі під назвою юка, що смаком нагадують картоплю. Кубинський ром жінки п’ють переважно у коктейлях, чоловіки, швидше, нерозбавлений або пиво.

Об одинадцятій годині вечора всі виходять на вулицю. У кожному кварталі є відділення Комітету захисту революції. Під його керівництвом жителі кварталу всі разом зустрічають Новий рік. Заздалегідь збирають продукти і готують схожий на борщ густий суп з овочів під назвою «ахіакс». Цей суп кубинці їдять усі разом, чекаючи настання Нового року.

О дванадцятій годині ночі лунає національний гімн — його співають усі жителі кварталу. Якщо немає телевізора, співають під платівку. З промовою виступає голова квартального відділення Комітету захисту революції. Усі присутні одержують подарунки.

Речі на вулицю намагаються не викидати

Різдво — найважливіше державне свято в Італії. Службовці одержують подарунки, церкви годують добродійними обідами мешканців церковних притулків для бідних і роздають злидарям речі й одяг. Власники магазинів зазвичай роблять подарунки покупцям, одягнувши для виконання цієї місії одного зі своїх службовців у костюм Баббо Натале (що дослівно означає: Тато Різдво).

Різдво починають святкувати ввечері 24 грудня. В Італії це винятково сімейне торжество. У цей час на вулицях не зустрінеш жодного перехожого, навіть у бездомних є місце, де можна зустріти свято.

Італійський різдвяний стіл заставлений різноманітними стравами, приготовленими з риби й овочів. За стародавнім звичаєм, на жодному різдвяному столі в Італії не повинно бути м’яса.

Відповідно до древньої традиції, першу, кращу ложку їжі підносять Христу. Звичайно це робить найстарший член родини.

Опівночі італійці йдуть до церкви на месу, а по закінченні всі повертаються додому, вкладають дітей спати та продовжують сидіти за святковим столом усю ніч.

25 грудня в Італії вихідний день. Святково вбрані італійці зустрічаються з друзями в барах, на вулицях, на дискотеках. Дні між 26 грудня та 1 січня — робочі, але багато хто може подовжити свої канікули, взявши на кілька днів неоплачувану відпустку.

До настання Нового року потрібно обов’язково розрахуватися з усіма боргами.

Новорічна вечеря в Італії не відзначається великою кількістю традиційних страв, але існує древній звичай їсти виноград по одній виноградинці або сочевицю по зернятку, рахуючи загальну кількість з’їденого. Процес символізує підрахунок грошей і означає, що наступного року буде що лічити.

Відразу ж після бою курантів, які сповіщають про настання Нового року, деякі італійці починають викидати на вулицю старі речі. Переважна більшість населення вже цього не робить, позаяк викидалося все, аж до телевізорів, холодильників і меблів, і перебування на вулиці в цей нічний час було пов’язане з ризиком для життя. Звичай поступово зникає, італійці воліють віддавати речі доброчинним організаціям, хоча обережність у новорічну ніч не завадить і сьогодні.

6 січня настає останнє у серії різдвяних свят. Не зла (і негарна) відьма Бефана (чимось схожа на нашу Бабу Ягу) прилітає на мітлі з мішком подарунків для дітей. Цього дня дівчата гуляють вулицями у костюмах Бефани, а італійські чоловіки кажуть жартома своїм жінкам: «З днем народження, люба!»

Великий жарт

У туманному Альбіоні заведено називати Різдво «великим жартом» — сьогодні в цьому святі менш за все залишилося від релігійної події: на Різдво в країні настає комерційний бум.

Та все ж за кілька тижнів до Різдва різні школи й організації влаштовують благодійні концерти. Мета — збір грошей на доброчинні потреби: допомога і подарунки інвалідам, самотнім, літнім. Церкви збирають одяг, взуття для жебраків, влаштовують добродійні обіди. У кожному місті є клуб для старих, самотні святкують Різдво тут.

Окрім подарунків близьким, в Англії заведено робити грошові подарунки обслузі, листоношам і т.д. Для дітей службовців зазвичай влаштовуються спеціальні свята. Перед Різдвом діти складають список того, що хотіли б отримати в подарунок, але щедрість Фазера Крістмаса (аналог нашого Діда Мороза) безпосередньо залежить від матеріальних можливостей кожної сім’ї.

Різдво в Англії — свято сімейне, зустрічати його на самоті вважається поганою прикметою. 24 грудня — робочий день, увечері робляться останні приготування, під ялинку кладуть подарунки. Діти теж купують батькам подарунки зі своїх скромних коштів або майструють щось у школі.

Найважливіший у році різдвяний обід 25 грудня вирізняється достатком та розмаїттям їжі. Головна традиційна страва — запечена індичка, подається також різдвяний пудинг із сухофруктами і яловичим салом. За традицією, пудинг зверху поливають бренді і запалюють.

26 грудня в Англії теж вихідний і називається «Днем коробочок». У давнину цього дня всі працівники отримували від своїх роботодавців річну грошову премію: гроші вручали кожному в спеціальній коробочці.

А Новий рік в Англії не обов’язково зустрічати сім’єю. Можна збиратися вдома з друзями чи піти в ресторан. Деякі англійці вважають за краще цієї ночі солодко поспати. На півночі Англії збереглася така традиція: незадовго до приходу Нового року потрібно вийти у двір, взяти приготовлену заздалегідь вуглину і ввійти з нею в дім одразу ж після того, як годинник проб’є дванадцять. Свого часу північ Англії була великим вуглепромисловим районом, і обряд символізує достаток — буде вугілля, будуть гроші, а отже тепло, затишок і все інше.

Є ще одна типово англійська новорічна традиція — зустрічати Новий рік на Трафальгарській площі з видом на Біг-Бен, годинник якого виб’є північ. Однак останніми роками тут фіксують дедалі більшу кількість нещасних випадків, і тому дотримуватися традиції стає небезпечно.

Свято Весни

У Китайській Народній Республіці новорічне свято називається святом Весни, його відзначають протягом трьох днів. 3000—4000 років тому в Китаї було запроваджене літочислення за місячним календарем. Після Сіньхайської революції 1912 року в Китаї введено григоріанський календар, за яким місячний Новий рік став припадати на кінець січня — початок лютого. Тоді ж його почали називати святом Весни.

Вже 8 січня в багатьох китайських сім’ях готують спеціальну кашу «лаба» — з рису, додаючи чумізи, гаоляну, червоних бобів, фініків, очищених ядер волоських горіхів та арахісу. У такий спосіб дякують Богу за врожай року, який минає, і просять щедрого врожаю у новому році.

Невід’ємна частина підготовки до свята Весни — наведення ладу в домі і на подвір’ї, а також прикрашання житла. На вікна клеять спеціальні віконні візерунки з тонкого кольорового паперу і новорічні картини «няньхуа». У багатьох будинках на дверях розклеюють парні написи «чуньлянь» — зазвичай це побажання щастя й успіхів, сподівання на добробут у новому році.

Ніч напередодні приходу свята весни називають «чусі». Люди поспішають додому, щоб зустріти свято в колі рідних, за сімейною трапезою. Новорічний обід, за традицією, має бути багатим: зазвичай до нього входить від 10 до 15 страв, на півдні Китаю — більше, ніж на півночі. Головна страва на півночі — пельмені з начинкою з м’яса та овочів. В один із пельменів кладуть монетку чи арахіс, той, хто їх виловить, за повір’ям, буде щасливий у новому році і його супроводжуватиме вдача.

Рівно опівночі влаштовують феєрверк і запускають хлопавки — вони не змовкають усю ніч.

У перший день нового року китайці відвідують рідних і близьких, розгулюють по численних ярмарках, повних усіляких товарів та сувенірів. У дні свята Весни доволі часто можна бачити веселу ходу на ходулях, танці драконів і левів, хороводи човнів. Останніми роками з’явилася традиція проводити в містах масові кроси.

Останнього дня свята весни, 15 лютого, починається свято Юаньсяо — свято ліхтарів. Виставки ліхтарів — витворів досвідчених майстрів — проводяться в усіх куточках країни. Із закінченням свята ліхтарів закінчується і свято Весни.

Автор дякує пані Елізабет Курковій, а також посольствам Англії, Італії, Китаю, Куби, Швеції, Японії в Україні за допомогу у збиранні матеріалу.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі