PR-формат. На фестивалі піарники шукали ліки від ліні і думали про майбутнє революції

Поділитися
« ... — А можна за гроші розмістити ось ці статті в найбільш рейтингових виданнях? — Можна. Як і обійти всі будинки побачень Риги, а потім довго розповідати про те, що ви найпопулярніший чоловік у нашому місті»...

« ... — А можна за гроші розмістити ось ці статті в найбільш рейтингових виданнях?

— Можна. Як і обійти всі будинки побачень Риги, а потім довго розповідати про те, що ви найпопулярніший чоловік у нашому місті».

Жарт мав успіх у досвідченої публіки, а президент агенції RKT-Publicitate Крістіанс Розенвальдс — гість IV Міжнародного фестивалю PR-технологій, що пройшов у Києві, таким ось оригінальним чином поставив чергову жирну крапку в питаннях, які стосуються цілей і форм PR. У плані змістовності думки професіоналів усе ж розділилися. Що не дивно, адже на кону святая святих — репутація самої галузі. І тут 250 піарників усіх мастей і калібрів, з урахуванням останніх показових подій в Україні, змагалися в глибині власних громадських і бізнес-стратегій.

До присяги, ...панове!

Крен у бік обговорення аспектів політичного піару визначився ще на підготовчому етапі цієї представницької професійної тусовки. За свідченням президента фестивалю, директора Київської школи PR-технологій пана Ротовського, майбутні учасники буквально засипали оргкомітет проханнями зосередитися на ролі PR-технологій в українській революції. Позначити свою позицію прибув і віце-прем’єр із гуманітарних питань Микола Томенко. Що, зауважимо, не лише підвищило статус фестивалю, а й підтвердило особливу увагу нової влади до такої тонкої науки, як PR. Звертаючись до досвіду останньої кампанії виборів президента, Томенко вказав на відсутність правил гри в галузі і непорядність низки її представників. Однак віце-прем’єр висловив надію на дієвість Етичного кодексу, недавно прийнятого PR-лігою України.

Саме навколо можливості практичного застосування своєрідних правил честі і зав’язалася дискусія. Взагалі ж етика й мораль — речі досить інтимні. Для дотримання їхніх принципів потрібна велика робота душі та мозку. І якщо ти не виховав себе як особистість, то питається: який професійний кодекс тебе зобов’яже?! При цьому завжди існує небезпека під високо піднесеним знаменом моралі виявити й тих, хто нічого спільного з цією самою мораллю не має. Однак, прикриваючись високим продекларованим гаслом, має велике бажання ділити на чорних і білих, правильних і неправильних. І тут уже, як то кажуть, «...Господи, дай мені сили змінити те, що змінити можна, терпіння прийняти те, що змінити не можна, і розуму, щоб відрізнити одне від другого».

Виходячи з логіки мудрості, президент російського Агентства комунікативних технологій «Принцип PR» Мирослав Кошелюк, напевно, і поставив знак рівності між «чорним піаром» і «інтелектуальною лінню», зауваживши, що бруд слова починається там, де закінчуються аргументи розуму. І тут один рецепт — професіоналізм. Тому досить відверто прозвучав емоційний спіч у відповідь керівника Київської та Бішкекської майстерень стратегій Олександра Коротенка: «Там, де є замовлення, не може бути принципів, а тим більше — етики. Є лише способи досягнення поставленої мети».

Опонент же, погодившись із тим, що PR справді працює в зоні репутаційного ризику, резюмував, що все ж таки за піарником завжди залишається право вибору клієнта. І при цьому фахівцю не варто ігнорувати той факт, що явна неетичність замовлення не компенсується запаморочливим гонораром і лягає саме на його плечі. У результаті й формується та сама репутація одного, десяти, сотні.., професії в цілому. Тому появу кодексу слід розглядати як сигнал суспільству про те, що «ми хочемо жити за правилами, і думка колег для нас є значущою». Очевидно, тільки за такої постановки питання «етичні піарники» і зможуть потіснити на ринку колег із амплуа політичних кілерів і пристосуванців, готових догодити босу в будь-якій позиції.

До речі, саркастичний Крістіанс Розенвальдс копнув ще глибше, висунувши версію про необхідність створення спільного кодексу для діючих у єдиному інформаційному полі клієнтів, піарників і журналістів. Присутні не забарилися зауважити, що саме ЗМІ вносять чималу лепту у формування настільки тонкої субстанції, як репутація PR. З одного боку, піарники виявилися заручниками особливості сучасного медійного світу, коли газетна стаття стала більш значущою, ніж, приміром, літературний твір. Адже якщо в літературі в процесі протистояння добра і зла позитив усе ж перемагає, то в інформаційному просторі — ніколи. Журналіст тримає об’єкт «на повідку», у результаті навіть бездоганна постать буде скомпрометована. І в цьому разі крайнім завжди виявиться піарник. Нелегко, на думку публіки, протистояти і системній «заджинсованості» ЗМІ. У більшості видань за гроші можна розмістити будь-яку, навіть неперевірену інформацію (подібний експеримент провели в Москві, опублікувавши статтю про відкриття неіснуючого бізнес-клубу), водночас істинний інформаційний привід не розглядається пресою як аргумент для безкоштовної публікації.

Технологи Президента розкривають карти?

Серед претендентів на лаври технічних організаторів перемоги української демократії відзначилися такі метри PR-світу, як Денис Богуш і Сергій Гайдай. Навряд чи, звісно, у доповіді пана Богуша під назвою «Виборча кампанія Віктора Ющенка 2002—2004: від ефективних технологій до народної самосвідомості і помаранчевої революції» йшлося про якісь таємниці, однак ряд моментів варто відзначити.

Так, генеральний директор агенції «Інтерактив PR Груп», немов би підводячи риску під успішним проектом, підкреслив, що відсутність негативних сигналів суспільству від імені кандидата Ющенка і присутність таких у кампанії Януковича призвели до цілком виразних наслідків. З одного боку, можна казати про народження в серцях українців гордості за свою країну, любові та єдності. З другого, — апелюючи до знахідок штабістів Віктора Федоровича у вигляді «різносортних» роликів, піар-мен констатував появу в суспільстві ідей громадянської війни, розколу України, а також загострення теми відмінності регіонів за мовними й інтеграційними ознаками. Нічого нового, якби не теза оратора про майбутнє тривале і правильне лікування «регіональної хвороби». На запитання, що під цим розуміти і чи почала нова влада правильне лікування, Богуш зауважив: такого замовлення, принаймні, в його агенцію, поки не надходило. І тут, уже від своєї особи, можу припустити, що відсутність систематизованих громадських комунікацій там, де біль відчувається особливо гостро, свідчить про певну «інтелектуальну лінь», у даному разі вже клієнтів від влади.

До речі, доповідач «розсекретив» відомості про те, що Майдан народився не в листопаді, а в липні — на Співочому полі. Пригадуєте, ролики з кадрами народного старту кампанії Ющенка? Такою, на погляд технолога, була прелюдія революції. Що, однак, викликало не зовсім однозначну реакцію залу, в тому числі й наймолодших його представників. «Невже пан Богуш хоче сказати, що революція була запланована ще 4 липня? Хіба можна це запланувати?!» І тут черговий спіч Олександра Коротенка, свідка подій і в Україні, і в Киргизії, допоміг «зеленим» визначитися в поняттях: «PR використовує суспільство, коли немає війни, революція — коли війна йде». Стосовно ж можливості «планування» Коротенко зробив посилання на «Словник ненасильницьких революцій», де досить давно прозвучала думка про неминучість подібних подій на пострадянському просторі. «Так умирає СНД», — підсумував він.

Як глобальні суспільні перспективи пролунали припущення і про становлення ще невідомого світу, де ЄС має всі шанси перетворитися на новий тип імперії. А з приводу найближчого майбутнього України власними міркуваннями поділився директор зі стратегічного планування агенції «Гайдай.Ком» Сергій Гайдай, котрий, до речі, за підсумками фестивалю завоював статус кращого спікера. Це, однак, не завадило йому висунути досить обширну теорію про появу партій нового типу. «Поширення комп’ютерних технологій спрощує схему зворотного зв’язку: сигнал партії — готовність народу. Необхідність зашкарублої організаційної вертикалі відпаде сама собою, і лідер у режимі он-лайн зможе надихати народ», — вважає Гайдай. Елементи такого підходу, за його словами, вже було використано в ході виборчої кампанії нинішнього українського Президента. А з приводу теми майбутніх парламентських виборів була висунута версія про недосконалість принципу розподілу політичного поля на владу й критикуючу опозицію. Гайдай передбачив появу певної третьої сили — так званої пропозиції, котра, увібравши в себе найкраще з ідеологій комуністів і лібералів, буде здатна не лише до критики, а й до конкретних пропозицій. (Зауважу, що під цим прапором недавно вже пройшовся Анатолій Кінах. Чи не тому — зовсім непомітно, що у вирішальний момент будь-яка «пропозиція» все ж таки зробить вибір на користь однієї з традиційних сторін — влади або опозиції?)

Оргвисновки... обнадіюють

Перший із них прозвучав уже наступного дня роботи заходу — як пропозиція перейти до більш «чистих» питань комерційного піару. Менеджери у зв’язках із громадськістю численних українських компаній, визначившись із політичними уподобаннями, з головою занурилися в проблеми PR-бюджетування, тендерів і методик організації відсічі інформаційним атакам конкурентів. Ще раз звернулися до значущості соціальних проектів і практики успішної постановки цілей.

Серед старожилів фестивалю виблискували всі ті ж Гайдай, PR-менеджер «D Arcy Україна» Анастасія Астахова. Ігор Чабан, керівник служби у зв’язках із громадськістю «Інтеру», віце-президент PR-ліги, акцентував увагу публіки на майбутньому національному конкурсі PR-проектів. Агенція Imageland Ukraine, представлена на фестивалі ледь не в повному складі, цього разу виділилася яскравим виступом представника свого найближчого партнера — російського агентства Imageland Edelman PR. Андрій Кашпур, некреативний директор PR-агенції C&C Grup, із піснями й танцями оповівши про ази цивілізованої інформаційної боротьби з «качками» конкурентів, схоже, став «найбільш інтригуючим» оратором.

…Бурхливі вечірки від S Promo, утім, як і чарівна погода в Пущі-Озерній, додали свої родзинки в це свято спілкування. У кава-паузах, попри політичну кон’юнктуру, учасники дружно поглинали багатошарове печиво донецької «Київ-Конті», піарили свої компанії і вголос розмірковували про те, що ж буде завтра. З революцією, з Україною, із нами... Добре, що й у піарників з’явився власний майданчик, де можна говорити про це відверто.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі