ПОЧАТОК ТОГО КІНЦЯ

У лютому наступного року виповниться 15 років, як завершилася одна з найбезславніших військових кампаній в історії Російської імперії — війна в Афганістані. Її цілком можна поставити в один ряд із поразкою в російсько-японській війні, після чого гримнула революція 1905 року, із невдачами Росії на фронтах Першої світової війни, що закінчилися більшовицьким переворотом 1917 року. І в розпаді СРСР не останню роль відіграла афганська авантюра.

Однак сьогодні хотілося б згадати про іншу круглу дату, яку, цілком імовірно, через якийсь час узагалі забудуть. У травні нинішнього року минуло 15 років, як почалося великомасштабне виведення частин Радянської армії з території Афганістану. Про те, що перемогти у війні з волелюбним народом сусідньої гірської країни неможливо, наприкінці 80-х уже говорили відкрито всі. І політичне рішення Михайла Горбачова про виведення військ було сприйнято з явним загальним схваленням. Початок виведення призначили на травень 1988 року. Як і годилося за радянських часів, цю подію в узбецькому містечку Термез на березі прикордонної ріки Аму-Дар’я обставили з відповідною помпою. Звучали заздоровні промови великих чиновників і начальників, грали бравурні марші, парадним кроком марширували воїни, котрі щойно вийшли з боїв, гримів салют, майоріли кумачем чергові транспаранти і переможні гасла. Але були в рядах зустрічаючих і «неформали» — батьки, котрі правдами й неправдами пробралися в цю радянську Тмутаракань із різних кутків Союзу зустріти з війни своїх дітей. Втім, сфотографувати, як хтось того дня обіймав близьких, мені так і не вдалося. Та це й не дивно, адже виведено було тоді хоч і бойову, але невелику частину так званого обмеженого контингенту. А був він такий «обмежений», що ще дев’ять місяців на територію Союзу нескінченним потоком йшли військові колони.

Відправляли на батьківщину і цинкові труни з тілами загиблих. 1988—89 років у боях на афганській землі склали голови більш як 800 солдатів і офіцерів. Усього ж вісім років неоголошеної війни забрали життя близько 14 тисяч молодих, здорових людей. А скільки залишилися покаліченими фізично і морально...

Фото, які ви бачите, зроблено в Термезі в травні 1988-го. Ще йде війна, але цим хлопцям уже, здається, пощастило. Втім, пізніше я чув від «афганців», що десантників, виведених того дня з Афганістану під пильними поглядами численних представників вітчизняної і закордонної преси, західних спостерігачів, знову переправили в Афган. Москва ніколи не вирізнялася умінням дотримуватися слова.