ПЕРША СХОДИНКА В САМОСТІЙНЕ ЖИТТЯ

Навряд чи знайдеться мама, у котрої жодного разу не виникало проблеми, з ким залишити дитину-дошкільня. Якщо поруч немає турботливої люблячої бабусі, готової доглянути за малюком, немає можливості якомога довше посидіти з ним удома чи ж найняти няньку, залишається єдиний вихід — дитсадок. Але навіть якщо дозволяє матеріальне становище, а вдома чудові умови для розвитку й навчання, неминуче настає момент, коли невичерпна дитяча енергія й допитливість беруть своє, і малюкові спілкування у вузькому домашньому колі стає замало. Віддавати дитину в дитсадок психологи радять, як мінімум, за рік перед школою. Саме такий термін знадобиться, щоб фізично, психічно і соціально підготуватися до наступної сходинки в самостійне життя. У дитячому колективі навіть найзвичайнісінького дитсадка малюк дізнається багато нового — навчиться малювати, ліпити, робити аплікації, співати, декламувати вірші і, що дуже важливо, спілкуватися з однолітками.

Згадуючи власні дитсадівські роки — одноманітне, прісне харчування, не завжди доброзичливе ставлення вихователів і няньок, а також нескінченні застуди, — багато батьків впадають у паніку. Але часи змінилися. Матеріальна база дитячих дошкільних закладів, за словами Наталії Резенчук, начальника відділу дошкільної освіти головного управління освіти й науки при КМДА, останніми роками істотно поліпшилася — і за рахунок того, що трохи більше виділяється бюджетних коштів, і завдяки допомозі батьків (іноді добровільній, а іноді, як відомо, не зовсім. — А.К.). Персонал дитсадків сьогодні значно більше зацікавлений у тому, щоб саме їхній заклад відвідували діти. Так, завідувачка найближчого дитсадка (колись моя вихователька) запитала мене, чи збираюся я віддавати дитину в ясла, коли дочці ледве виповнилося три місяці.

Як правило, малюка (особливо до трьох років) намагаються віддати в якомога ближчий до домівки дитсадок. Але й біля дому таких дитячих закладів може бути кілька. Про те, який із них найбільше відповідає вашим вимогам і наскільки популярний у районі, можна дізнатися, проконсультувавшись зі спеціалістами міського чи районного управлінь освіти.

— Якими критеріями слід керуватися, вибираючи дитсадок? — замислилася Наталя Володимирівна. — Однозначно відповісти складно. Адже скільки батьків, стільки й думок. Усі ми різні, але хочемо для своїх дітей одного — найкращих умов. Тому найчастіше батьки шукають дитсадки з хорошою матеріальною базою. При цьому хтось більше уваги звертає на те, як і чим дітей годують, інших цікавлять додаткові освітні послуги, насамперед іноземні мови. У хорошому садку мають бути на рівні і матеріальна база, і керівник, і кухар, а найголовніше — педагогічні кадри, оскільки дошкільний заклад тримається переважно на особистості вихователя.

Останніми роками збільшується попит на дитсадки з додатковими освітніми послугами. Наприклад, дуже багатьох батьків цікавлять іноземні мови та хореографія. Однією з найпопулярніших торік була школа «Обдарування». Додаткові освітні послуги надавали також 189 державних дитсадків, створених у кожному районі міста Києва. У них хороша матеріальна база і, на думку Наталі Володимирівни, ці садки нічим не гірші за приватні, котрі мають ліцензію і також надають схожі послуги.

Після розпаду СРСР багато дитсадків тривалий час стояли порожніми, їхні приміщення повністю або частково здавалися в оренду. Відповідно до прийнятого 2001 року Закону «Про дошкільну освіту», це заборонено. І щойно спливає термін договору оренди, приміщення, як правило, звільняються. За словами Наталі Володимирівни, вже понад 70% дитсадків міста використовуються в освітніх цілях. Подільський район, наприклад, від оренди приміщень дитсадків відмовився повністю. Таку ж саму акцію зараз проводить Оболонський район. Однак усе ще бувають випадки, коли частину будинку дитсадка орендує фірма. Тому, якщо вам трапився саме такий садок, слід звернути увагу на те, чи є в орендарів окремий вхід в офіс і заїзд для машин, а також відповідні дозволи санепідемстанції та пожежної охорони.

Що стосується громадського харчування, то в сучасних дитсадках першого ж дня запитують, на що у вашого малюка алергія, що він любить, а що ні. А також з’ясовують у батьків — чи варто силоміць годувати дитину, якщо вона категорично відмовляється від їжі. До речі, фахівці вважають, що примусове годування дуже шкідливе для здоров’я та психіки малюка.

Коли дитина тільки-но починає відвідувати дитсадок, хворіє вона значно частіше, ніж раніше. Однак у цьому не конче винні недбайливі вихователі й нянечки, а також дитсадківські протяги. У сучасних садках підлога, як правило, із підігрівом, а опалення вмикають навіть раніше, ніж удома. Просто колись коло спілкування домашньої дитини було досить вузьким. Тепер організму доведеться пристосовуватися. А інфекційними хворобами, такими як вітрянка, краснуха тощо, взагалі бажано перехворіти у дитячому віці. Дорослі переносять їх значно тяжче. На думку педіатрів, до періоду фізичної адаптації слід ставитися як до явища минущого. У дитини з нормальним імунітетом докучливі застуди припиняться приблизно через півроку-рік. Причому термін цей можна скоротити, якщо захисним силам малюка допомогти загартовуванням і вітамінними комплексами.

А от сльози й вередування все одно будуть, особливо спочатку. Ознайомити малюка з обстановкою дитсадка непогано б заздалегідь. Моя дочка, приміром, першого разу в садок ішла, як на свято. За тиждень до цього ми прийшли познайомитися з вихователем і нянею. Дітей на той час у групі ще не було. Дочка сама вибрала ліжечко і шафку, оглянула приміщення й іграшки, їй дозволили погодувати рибок. І першого дня у садок ми йшли саме до рибок. Хоча вихователька попередила, що протягом тижня маленьку доведеться забирати раніше, а першого дня бажано взагалі через дві години, моя дитина йти додому навідріз відмовилася і через дві, і через чотири години. Спробувавши її забрати по обіді, я у відповідь почула: «Буду спати з дітками». Після чого моя крихітка залізла в ліжечко і сховалася під ковдрою з головою, залишивши лише маленьку щілинку для огляду. Вже пізніше, коли першу цікавість було вгамовано, дочка, звісно, вередувала й хитрувала, не бажаючи рано вставати. Вона — сова, любить уранці поспати до дев’ятої, а ввечері раніше одинадцятої, як правило, не вкладеш. Режим доводиться ламати. Але хвилин через п’ять після приходу в дитсадок сльози висихали.

Похід у дитсадок для малюка — серйозне випробування. Природно, спочатку він відчуває дискомфорт і часто вередує. Йому необхідні батьківська підтримка і напучення. Адже навіть для дорослого зміна життєвої ситуації і звичного статусу — стрес. Постарайтеся допомогти вашому малюкові подолати цю першу сходинку в самостійне життя. І головне — не забувайте розпитувати про те, як справи в садку, що нового малюк дізнався і з ким потоваришував.

За даними Головного управління освіти і науки, у Києві — 670 дитячих дошкільних закладів: 517 комунальної і 54 інших форм власності, 99 шкіл-дитсадків (дев’ять із них — приватні). Цього року їх відвідують 73,7% (69,9 тисячі) киян дошкільного віку, у цілому по Україні — 45%. З урахуванням стану здоров’я маленьких киян, збережено мережу дошкільних навчальних закладів компенсуючого типу (29 спеціальних, 44 санаторні і 53 комбіновані), де виховуються й отримують необхідну реабілітаційно-корекційну допомогу 10,5 тисячі дітей.

Плата за харчування дітей у дитячому садку, відповідно до ст.35 Закону України «Про дошкільну освіту», становить 50% від її реальної вартості. Сім’ї, що мають трьох і більше дітей, оплачують 25% вартості (постанова Кабміну від 26.08.2003 №1243 «Про невідкладні питання діяльності дошкільних та інтернатних навчальних закладів»).