ОТ УЖЕ ЦІ ПАРАЗИТИ

Існують, умовно кажучи, «соромні» теми, на які доросла людина не завжди наважитися поговорити навіть із лікарем. До таких належить, зокрема, і питання про глисти (гельмінти). Тема справді не з приємних, але заслуговує на увагу.

Деякі паразити (зокрема гельмінти) поселяються всередині організму й благополучно живуть за наш рахунок. Різні їхні види використовують людський організм не лише як середовище проживання, а й як джерело корисних живильних ресурсів. Іноді їм буває замало одного «хазяїна». Маючи «схильність до зміни місць» протягом життя, вони кочують через навколишні предмети від однієї живої істоти (часто це наші улюблені домашні тварини — кішки й собаки) до другої, зрештою потрапляючи в людський організм.

Досить довго глисти можуть рости й розмножуватися, використовуючи наші внутрішні органи й поживні речовини без «нашого відома», тобто не завдаючи очевидної шкоди здоров’ю та самопочуттю. Але коли їх більшає, резерви організму виснажуються, з’являються неспецифічні скарги — погане самопочуття, підвищення температури до «субфебрильних» цифр — 37,1—37,3 градуса, незрозуміла загальна слабкість, дратівливість, шкірна сверблячка й інші. Під час обстеження внутрішніх органів особливих порушень не виявляють. І лікар, і пацієнт іноді досить довго не можуть знайти причину поганого самопочуття. Звучать такі діагнози, як лямбліоз, аскаридоз, дифілоботріоз та інші неприємні для вуха назви.

Деякі види гельмінтів (аскариди, гостриці й ін.) живуть у кишечнику, використовуючи різні пристосування у вигляді гачків і присосків, при цьому не лише отримують білки, вітаміни, мікроелементи, а й травмують стінку кишки. Лямблії, мандруючи кишечником до жовчного міхура, є причиною більшості холециститів. Ехінокок і альвеокок, оселившись у легенях, печінці, можуть спричинити розвиток великих кіст, видалити які зможе лише хірург.

Небезпека паразитарних і глистових захворювань полягає в тому, що за тривалого співіснування «паразита й хазяїна» в організмі другого починаються важкі, іноді необоротні зміни, адже мікроорганізм буквально «з’їдає» господаря зсередини.

Їхня поширеність у світі дуже висока й залежить від економічного рівня розвитку країни та санітарної культури людини. У Африці на кожного жителя припадає понад два види гельмінтів, у Азії й Латинській Америці — понад один вид, у благополучній Європі кожен третій житель уражений гельмінтами. За даними ВООЗ, у світі щорічно лише аскаридозом заражаються близько 1,2 млрд. людей. А загалом описано майже 250 видів гельмінтів.

Поставити діагноз глистової інвазії часто дуже важко через обмеженість діагностичних можливостей. Симптоми, як правило, неспецифічні та схожі на прояви інших хвороб — біль у м’язах, слабкість, порушення випорожнення, розвиток анемії, збільшення лімфатичних вузлів, підвищення температури, різноманітні види алергії, втрата ваги. Для діагностики досліджують кал на наявність личинок гельмінтів або жовч, отриману при зондуванні. Життєвий цикл розвитку гельмінтів не завжди дає змогу виявити їх у потрібному місці й у потрібний час. Часті й повторні аналізи не вельми приємні пацієнтові, і, на жаль, не завжди ефективні. Останнім часом розроблені імунологічні методи — у крові визначаються антитіла до антигенів паразитів. Цей вид досліджень збільшує відсоток правильної діагностики, проте він не кожному доступний через дорожнечу.

У одному з останніх випусків журналу New Scientist повідомляється: британські ветеринари Райт і Алан Вульф виявили, що собаки можуть стати переносниками яєць небезпечного хробака-паразита Toxocara canis через шерсть і екскременти. Токсартроз може спричинити розвиток сліпоти.

Лікування паразитарних хвороб людини — процес непростий. Залежить від фази захворювання (гостра чи хронічна) й полягає у проведенні дезінтоксикаційної та специфічної терапії. Дезінтоксикаційна терапія в гострій фазі спрямована на зменшення токсичного впливу паразита.

Специфічне лікування для позбавлення організму від паразитів і гельмінтів проводиться з урахуванням їхнього виду й особливостей розвитку. Правильно призначити лікування, визначити необхідність попередньої дезінтоксикації може лише лікар-інфекціоніст після ретельного обстеження. Часто для посилення ефекту від прийому ліків потрібно робити клізми до чи після їх прийому.

Непогано допомагає й народна медицина. Можна комбінувати трави та протиглистові препарати, іноді вистачає самих лише трав. Препарати з гвоздики, волоського горіха, грейпфрута, гарбузове насіння з успіхом використовують у комбінованій терапії глистових інвазій. Рослинні засоби не мають побічних дій і тому рекомендовані вагітним та людям похилого віку. Екстракт полину в поєднанні з часником корисний при лікуванні ураження гострицями.

Частіше хворіють діти. Але навіть якщо діагноз поставили та вчасно провели лікування, це не вбереже від повторного зараження, бо глисти — «хвороба брудних рук». А діти не завжди старанно дотримуються правил гігієни. Та й дорослі про них часто забувають. Особливо хочу застерегти тих, у кого вдома живуть кішки й собаки. Проводьте планову дегельмінтизацію, попередньо порадившись із ветеринарним лікарем. Це позбавить вас і дітей від багатьох проблем. А ще — частіше мийте руки.