Нові постулати, або Про нерозривний взаємозв’язок цивілізації і каналізації

Ми походимо від невдах, і наші нинішні достоїнства суть породження і продовження давніх недоліків. Колись найспритніші з предків рятувалися від хижаків, прогресуючи вертикально, - і досягли висот! Їхня спритність разюча, розум гострий, вони так схожі на нас, але... блискуче розв’язавши принагідну проблему, мавпи потрапили в залежність від середовища проживання, навіки визначивши своє безтурботне, але, як ми бачимо, не настільки вже й завидне майбутнє.

Наші ж пращури на дерева лізти не схотіли, тому жарти про те, чиї предки, ваші чи вашої дружини, злізли з дерева раніше, я вважаю ненауковими і навіть безглуздими! У них це погано виходило, тому їх і не взяли в мавпи. І в цьому видно перст долі. Я пишу про глибинний, нерозривний взаємозв’язок цивілізації і каналізації, мавп же бог позбавив і того, й іншого. Свої проблеми вони вирішують просто й невигадливо, на голови царів звірів і вінців творіння з вершин своїх дерев. Але безпроблемне існування не передбачає розвитку, тому дамо мавпам спокій.

З виходом з лісу турбот додалося, право зайняти вершину трофічного ланцюга довелося доводити. Довелося думати й ворушитися, втрачати членів зграї, мати товаришів по племені, організовуватися - і знову думати. Зі зміною середовища проживання змінювалося геть все: організація суспільства і прийоми добування їжі, раціон харчування і знаряддя полювання, політичні погляди і побутові звички, і навіть відносини між статями! Довелося твердіше стати на ноги, щоб швидше бігати, підняти голову, щоб краще бачити, обзавестися палицями й вогнем. Від турбот тріщала голова, але збільшувався об’єм мозку. І в першу чергу пращури забралися в печери.

Вони врятували нас (відлучися в кущі - тебе й з’їли!), але згодом культура піднялася до таких висот, що склепіння почали дряпати маківки мешканців, тому наступним кроком стала побудова захищених громадських туалетів, рукотворних подоб печер. А оскільки вік був кам’яним, то з валунів споруджували мегаліти, менгіри, дольмени та кромлехи. Їх пов’язують з релігійними культами та астрономічними спостереженнями? Що ж, це слушне міркування. Ми беремо в туалет корисну і своєчасну книжку, іноді навіть присвячену астрономії, а тоді залишалося дивитися на зорі. Що принесло велику практичну користь! Так, Стоунхендж, найвідоміший з мегалітичних громадських туалетів, несе в розташуванні своїх валунів і ямок відображення прагнення до подібного суміщення необхідного з корисним і високим. Найбільш посидющі і вдумливі з предків поклали початок астрономічним спостереженням, а застосовуючи отримані знання на практиці, стали біля витоків науки та релігії - зоря каналізації провістила зорю цивілізації!

Можна й потрібно також говорити про її вплив на зародження архітектури, колективної праці, нових методів управління, появу нових професій, конфесій і навіть філософських систем, а також багато іншого. Саме тоді кількість (я маю на увазі кількість дрібних еволюційних змін) перейшла в якість, як полюбляли казати викладачі суспільних наук в одній країні, викладаючи студентам дивну науку діалектику. Це був якісний стрибок!

Туалети природно виникали на перетині мисливських стежок найбільш розвинених та енергійних племен, даючи їм додаткові переваги (у повній відповідності з теорією Дарвіна) у боротьбі за виживання. Вони стали відправною точкою подальшого розвитку людства та його експансії, Архімедовою точкою опори. Ідея обгородженого затишного містечка, показавши свою практичність, лягла в основу пізніших укріплених пунктів, а потім і міст. Ось головний висновок нашого аналізу. Міста виростають з громадських туалетів!

Облаштовуючи їх, люди стали усвідомлювати себе суспільством, тобто взагалі стали усвідомлювати себе! Приватні проблеми кожного стали загальною проблемою, і навпаки - так формувався соціум. Усвідомлення головної проблеми (до її розв’язання минуть тисячі й тисячі років, та й нині її не розв’язано) сподвигло предків на шлях еволюції. Та якщо казати прямо, то вибору не було, питання стояло ребром: каналізація або смерть!

Воно і зараз так стоїть. Між іншим, сучасна, до зубів озброєна радянська армія десять років нічого не могла зробити з афганськими моджахедами в їхніх кяризах - і програла війну. Каналізація занапастила СРСР! Це чудовий приклад її ролі в долі цивілізацій. Ми ведемо дослідження у правильному напрямі. І можемо зробити наступний крок.

Тицьніть пальцем у будь-яку пустелю, скажіть - тут, і не схибите. Сахара, пустелі Месопотамії і Аравії, Каракум і Кизилкум - усе це сліди протоцивілізацій.

Що масштабніше формувалася культура, то більшу вона породжувала пустелю! Ліси йшли на дрова, кораблі та будинки, на паливо для металургії (для виплавки кілограма міді потрібно триста кілограмів дерева!), худоба з’їла траву, і земля оголилася, а на півдні це неприпустимо. Плюс захоплення іригацією. Звідси швидке засолення грунтів, після чого пустеля неминуча.

Згадайте знімки Хеєрдала на Бахрейні, прекрасному Дільмуні шумерів. Острів зайнятий шлаковими відвалами плавильних печей і курганами-могіканами! П’ять тисяч років тому тут був індустріальний центр бронзового століття, металургія з’їла місцеві ліси, потім аравійські та ліси Дворіччя. Результат - пустелі. Американці розорали Середній Захід і отримали страшні пилові бурі. А в СРСР степові вітри давно видули продуктивний шар грунту на цілині, й тепер там утворюється нова пустеля.

Тому й не переконують аргументи на користь першості цивілізацій у долинах великих південних річок. Надто вже миттєво з’являються вони й уже зрілими! Бо засновані біженцями від рукотворних пустель. До Єгипту культуру принесли сахарці, до Месопотамії - шумери, так само раптово з’явилися блискучі міста на Інді. Це закономірність. На великих південних річках з’явилися перші відомі нам цивілізації! Невідомі поховані пісками пустель, породжених ними ж. Прикладів вистачає. І не лише крихкої природи півдня вони стосуються.

Так, на землі Румунії і України задовго до пірамід існувала надзвичайна Трипільська культура. Шумери лише починали будувати свої міста, а трипільські вже заростали травою - величезні протогородища з продуманим плануванням, оточені розсипом сіл і селищ. Їх було ледь не більше, ніж сучасних для нас. Двоповерхові, білені й розписані глинобитні будинки. І храми, дивовижно схожі на дошумерські месопотамські святилища. Землеробство й скотарство, воли й коні, колесо й ткацтво, кераміка і металургія. Міри ваги й системи рахунку, зачатки писемності! Гарні дитячі іграшки. Цивілізація?!

На жаль, ні. Удобрювати землю ще не вміли, і періодично доводилося зніматися з місця, спалювати поселення і йти на нові землі, забираючи все, аж до останньої сковорідки. При нападах ворогів, пожежах і швидкій втечі завжди багато чого залишається, але це була не втеча, це був кінець. Тому мертвих не ховали, - навіщо, якщо могили батька ти вже не побачиш? - а також спалювали. Тисячолітній відхід, відпрацьований до дрібниць.

Вороги? Колісниці арійців та кінних кочівників з’являться не скоро, тубільці-мисливці ховалися у лісах і загрози не становили, живи - не хочу! Але ж і не схотіли. Трипільці пройшли Малу Азію, Балкани, половину України - і спалювали ліси, переносили свої поселення, йшли все далі, поки не пішли зовсім. Чого ж їм не вистачало? Головного - культури каналізації, без якої навіть найвища культура не стане цивілізацією. Вона буде нестійкою та ефемерною.

Ще приклад - експансія Русі, а потім і Росії на північ і схід. Спочатку найконсервативніша частина слов’ян не схотіла перейматися освоєнням київських нововведень і пішла на північ, у межиріччя Волги та Оки. Потім це стало звичкою, вони йшли і йшли від влади, від якої, на жаль, не втечеш (анархія, вона лише в голові в Бакуніна - мати порядку), і так добігли до Льодовитого океану. Звичка уникати проблем увійшла в плоть і кров народу. Він так рвався на волю з Московської доканалізаційної деспотії, що за сто років подолав тисячі верст лісів, полів і річок - від Уралу до Аляски!

На жаль, якщо американці, рухаючись на захід новоздобутої батьківщини, передусім будували салуни, церкви та суди, що передбачало туалети, то росіяни будували шинки, остроги і в’язниці. Тут і розуміти нічого: від себе не втечеш. І якщо трипільці знищували навколишнє середовище дві тисячі років, то всього лише триста знадобилося Росії, щоб запаскудити шосту частину суші...

Чим же були перші цивілізації за нашою класифікацією? Що, я ще не дав її? Не біда, вона природна, як пісня, і виникає ледь не сама собою: вони були ранньоканалізаційними, доунітазними, допаперовими! І головне - стійкими. Змінювалися династії, правителі, навіть населення, але культура зберігалася. Її забезпечили системи каналізації. Та людина любить брати, а не віддавати. Вона будує канали для зрошення, але забуває про колектори для осушення - і перші цивілізації замело піском, вони загинули від самоотруєння, захлинулися у власних амбіціях! Згадайте радянські громадські туалети - і ви зрозумієте, чому розпався СРСР.

Жорна історії оберталися повільно, але молотили справно. Однак минало не так уже й багато часу, і загорявся новий світанок, нові каналізації народжували нові міста. Каналізація і нині визначає рівень розвитку, ступінь прогресу, стадію повноти і зрілості, колір і запах цивілізації! Її шарм.

Проте колісниця історії не любить довго мчати прямими дорогами, навіть такими, як римські. Вічно її заносить убік, кидає на вибоях, іноді вона навіть їде в зворотний бік, але частіше кружляє на місці - це й називається розвитком по спіралі. СРСР також був ранньоканалізаційною деспотією рабовласницько-фашистського типу, Ассирією з танками замість колісниць, але хисткою. Псевдоцивілізацією. Химерою, за термінологією Гумільова. Я пам’ятаю московські вокзали і втомлених провінціалів з гірляндами рулонів туалетного паперу на шиї - лише столиця забезпечувалася цим дивом у 80-ті роки ХХ століття! Розпад був визначений: не було розвиненої каналізації, нічого не зв’язувало регіони величезної імперії, крім грубої сили. Але на багнетах довго не всидиш, це вам не унітаз!

Отже, цивілізація починається з каналізації, і Френсіс Фукуяма неправий, усе справді тільки починається, і попереду прекрасний новий світ. Громадські туалети консолідують і демократизують суспільство. Там зустрічаються президенти і електорат, кінозірки й шанувальники, професори і студенти. Вони пливуть під водою на АПЧ і обертаються навколо нашої планети на МКС! До речі, несправність санвузла на МКС ледь не поставила крапку на її польоті.

Але, створивши масову цивілізацію, ми не змогли створити відповідну культуру. А вона дедалі більш необхідна, інакше можна втратити мету устремлінь. На жаль, розпочавши колись з каналізації, ми ризикуємо нею й закінчити. Тричі ми були в такій ситуації: у пралісах, у печерах і в середньовічній Європі. І щоразу доводилося вибиратися на простір!

Нині нам затісно на планеті. Чи не настав час знову подивитися на зорі? Я не знаю, чи цвістимуть яблуні на Марсі, але переконаний, що першим завданням там буде пошук місця для встановлення унітаза. А вже якщо його установлено, то навколо незабаром виросте місто! Це ми вже довели.

Земля - колиска каналізації, але людство не може вічно жити в колисці. Вже час! Час винести наші головні досягнення в космос. Всесвіт великий, вистачило б часу. На цьому я з жалем завершую вступ до своєї аксіоматики цивілізацій, щоб поберегти час і терпіння читача, а можливо, і його домочадців, які стукотом у двері туалету дають йому зрозуміти, що він не самотній у цьому читаючому світі!